Страница 43 из 94
Альбрехта Хаусхофера, сина відомого засновника геополітики Ганса Хаусхофера, Гесс послав ще 27 квітня 1940 року в Женеву, щоб той зустрівся з президентом шведського Червоного Хреста доктором Буркхардом; під час цієї зустрічі обговорювалося питання про необхідність укладення миру між рейхом і Великобританією. Той самий Альбрехт Хаусхофер за безпосереднім дорученням Гесса підтримував контакт з «пані Робертс» у Лісабоні з метою підготувати грунт для укладення мирного договору з Лондоном. Отже, заступник фюрера мав надійну мережу зв'язків на Заході з тими, хто ладен був зробити все можливе, щоб сприяти його ідеї миру між Берліном і Лондоном напередодні початку операції «Барбаросса».
Виходячи з вищевикладеного, можна припустити, що Гесс летів не в Шотландію (туди було відправлено двійника в разі провалу його місії), а в одну з нейтральних країн, де функціонують приватні аеродроми; там Гесс міг пересісти на іншу машину й опинитися в Лондоні зі своїми мирними пропозиціями, тоді як «капітан Хорн» уже перебував у секретному таборі для високопоставлених в'язнів, як розхожа фігура в глибоко законспірованій «комбінації миру». Таким чином, можна припустити існування давнього контакту «Гесс — Черчілль».
14. Оскільки я, як заступник Гесса, знав про його «мирні наміри», але, звичайно, вважав, що їх погоджено з фюрером; оскільки моїм девізом завжди була й буде дружба по відношенню до тих, з ким я працюю; оскільки підозріливість не властива ідеології і практиці націонал-соціалістів, виникають такі питання:
а) хто з вищого керівництва рейху міг допомагати Гессу в практичному здійсненні його плану?
б) кого з людей Герінга, що мав право розпоряджатися польотами бойових машин, міг схилити Гіммлер до співробітництва і підготовки відволікаючого польоту двійника Гесса в Шотландію з метою тотальної конспірації мирних переговорів заступника фюрера з Черчіллем?
в) чи міг Герінг піти на блок з Гессом?
г) чи міг Канаріс або близькі йому люди з генерального штабу армії подати таку допомогу заступникові фюрера, будь-яке прохання якого розцінювалося в рейху як вказівка Адольфа Гітлера?
д) чи є достатній матеріал для компрометації Гесса, на випадок, якщо він після закінчення війни претендуватиме на лідерство в націонал-соціалістському русі, а якщо немає, то як його можна роздобути найближчим часом?
Розголошення навіть одного слова з цього меморандуму карається смертю винного і всіх членів його сім'ї, хоч би де вони проживали і хоч би якими великими були їхні заслуги перед НСДАП».
…Підпису Бормана під документом не було, лише дивна закарлючка, але саме такою закарлючкою рейхслейтер затвердив документи на сімдесят мільйонів доларів, які було внесено на ім'я «доктора Фрейда» в буенос-айреському банку «Торнкіст» у лютому 1945 року.
…Гесс — коли був заступником фюрера — не підписав жодного такого фінансового документа, отже, в цьому розумінні він не був небезпечний для Бормана. Але він був небезпечний з погляду ієрархії престижів: усі прихильники тоталітарного конформізму були, є і будуть шанувальниками звань, а не розуму, посади, а не серця, орденських декорацій, а не честі й моралі.
…Коли Штірліц закінчив читати, Мюллер нетерпляче спитав:
— Ну?
— Поки що не можу збагнути.
— Гіммлер? Він підштовхнув Гесса?
Штірліц похитав головою:
— І ви нічого ніколи ні від кого про це не чули? До вас не доходила інформація? Ну, хоча б не пряма?
— Штірліц, я тільки рік тому дізнався, як убивали «братів» фюрера, вождів нашої партії, її організаторів, Грегора Штрассера й Ернста Рема. Мені розповіли, що кожен з них перед розстрілом вигукував: «Хайль Гітлер!» Вони плакали, переконували катів, що фюрера обманули, вони благали тільки про одне — про зустріч із своїм кумиром. Мені лише недавно показали листи Гітлера, які він надсилав їм напередодні арешту. Він писав про своє почуття дружби й подяки героям націонал-соціалістської революції, він признавався в любові до своїх «братів по партії» Грегора й Ернста, він називав їх на «ти» і просив їх завжди бути з ним поряд.
— А ви певні, що Борман не хитрує з вами? Навіщо треба було підміняти Гесса?
Мюллер знизав плечима:
— У мене є припущення. Перше: сам Борман — через Гіммлера — відправив до Шотландії двійника, а справжнього Гесса передислокували — це ж було напередодні удару по росіянах, всього лише за сорок днів до початку війни, — в секретні опорні бази НСДАП в Іспанії. Якщо фальшивий Гесс домовляється з англійцями про мир, тоді справу виграно, починається війна на одному фронті, англійці видають нам фальшивого заступника фюрера, справжній також повертається, таємницю операції збережено. Припущення друге: Борман у своїй боротьбі за владу — мабуть, через Герінга — в найостаннійший момент якимось чином підмінив Гесса, і в Шотландію справді прилетів двійник, якого відправили — замість збитого Гесса — з Норвегії, з наших баз. Отже, Борман, лякаючи росіян, може зараз уже почати кампанію: «Справжнього Гесса сховав Черчілль, видадуть божевільного двійника, а заступника фюрера готують до лідерства в Німеччині після загибелі Гітлера!»
— Коли вам треба повернути ці матеріали? — спитав Штірліц.
— Ви з глузду з'їхали, — сказав Мюллер, підводячись. — Ви думаєте, я залишу їх вам? Для роботи? Я їх вам не залишу, Штірліц, хоч я нічого тепер не розумію, абсолютно нічого, і всі мої здогади породжені не знанням, а розгубленістю.
«І я нічого не розумію, — подумав Штірліц, проводжаючи Мюллера на ганок особняка, до машини. — Я був певен, що він приїхав поговорити про Кребса. Невже я остаточно заплутався? Просто жахливо, коли це так. Виходить, я налякав сам себе, а він не веде ніякої гри?»
…Лише стомлено спускаючись сходами, Мюллер сказав те, чого так чекав Штірліц:
— Мені дедалі важче зрозуміти Бормана. Він всупереч усім протяг на посаду начальника штабу Кребса. Гудеріан стояв би на смерть, а Кребс може сісти з червоними за стіл переговорів, щоб пустити їх сюди, але на прийнятних для нас умовах. Він може зробити так, що росіяни виграють берлінську битву без бою.
(Мюллер не міг собі уявити, що матеріал, переданий йому рейхслейтером, був однією з ланок диявольської гри Бормана, який ніколи й нікому, крім себе, не вірив, мав абсолютно надійну інформацію, що в англійців сидить саме Гесс, а «Хорна», якщо й був такий, давно ліквідували британці як небажаного свідка. Борман вважав, що коли ця дезінформація піде — через Мюллера — в Москву, вона може виявитися тією краплею, яка переповнить чашу терпіння росіян.
…Але Штірліц, вичисливши можливий хід думок рейхслейтера, в свою чергу, вирішив, що гра на протиріччях Борман — Мюллер не тільки можлива, але й, за певної ситуації, рятівна.)
«Центр. На думку Мюллера, генерал Кребс готовий до контактів, однак вони можуть відбутися лише в той момент, який стане визначальним у плані зміни політичної ситуації в бункері. Коли на мій рахунок було переказано гроші, які належать мені за попередню інформацію? Юстас».
Про цю радіограму Ісаєва начальник розвідки вирішив поки що не доповідати Сталіну, розуміючи, яка може бути його реакція. Він надіслав у Берлін ще дві шифровки, в котрих — прийнявши гру Ісаєва — просив «Юстаса» вийти на зв'язок не раніше, як через тиждень, допомагаючи таким чином Штірліцу дістати змогу виїхати до Швейцарії з його новим «підопічним» Рубенау, і повідомляв, що через десять днів у Берліні його «знайде зв'язковий».
Радянська розвідка справедливо вважала, що навіть одна виграна для Ісаєва година може виявитися вирішальною і в його долі, і в долях сотень тисяч радянських воїнів, які займали висхідні рубежі для удару по Берліну.
Ось як уміє працювати гестапо! — II