Страница 22 из 40
ПОКАРАНА ЖАДІБНІСТЬ
Досвід, здобутий такою тяжкою працею, робить людину розумнішою.
Після подорожі на Місяць я винайшов зручніший спосіб рятувати своїх бджілок від ведмедів.
Увечері я змастив медом голоблю на возі і заховався неподалік.
Як тільки смеркло, до воза підкрався величезний ведмідь і почав жадібно злизувати мед з голоблі. Ненажера так допався до цих ласощів, що й не помітив, як голобля увійшла йому в горлянку, а потім у шлунок і нарешті вилізла у нього ззаду.
Цього тільки я й чекав.
Я підбіг до воза й забив у голоблю позаду ведмедя товстий і довгий цвях. Тепер уже йому не сприснути ні туди, ні сюди. Так я й залишив його до ранку. Уранці почув про цю витівку сам турецький султан і прийшов подивитись на ведмедя, отак хитромудро спійманого. Він довго дивився на нього і реготався, аж падав.