Убійство

Боровиковський Левко

         УБІЙСТВО

На заході раннє небо

Мов кров’ю залито.

Прийшли вісті до милої,

Що милого вбито…

Не на війні його вбито —

Затягнено в жито,

Червоною китайкою

Рученьки прикрито,

Зеленою оливою

Очиці залито.

Прилетіла зозуленька —

На головку пала,

Та випила оливоньку,

Та й заворкувала:

«Такі очі, такі брови,

Як у мого пана!.»

Десь узялась його мила,

Голубонька сива,

Та підняла китаєчку,

Та й заголосила:

«Чи ти, любий мій, упився,

Чи з коника вбився,

Чи за мною молодою

Гірко зажурився?»

— Я не впився, моя мила,

З коня не звалився.

За тобою молодою

Я не зажурився.

Сподобав я чужу жону —

Удівоньку милу:

Половили брати її

Та й звели в могилу!.