Страница 45 из 45
- О Геку, ти знаєш, що я не можу зробити так… Це було б нечесно… А до того, коли ти ще трохи потерпиш, - от побачиш сам, - тобі це життя сподобається.
- Сподобається? Чи сподобається мені сидіти на гарячій печі, коли я на ній посиджу довгенько!.. Ні, Томе, я не хочу бути багатим, не хочу жити в їхніх чортових і задушливих будинках. Я люблю цей ліс, цю річку, ці порожні діжки, - я вже від них нікуди не піду. Та хай йому грець! Тільки ми дістали рушниці й маємо печеру й усе, щоб стати розбійниками, як тут з'являються оці чортові гроші і все псують!
Том поспішив скористуватися нагодою:
- Слухай, Геку, багатство мені ніяк не завадить стати розбійником.
- Це правда, Томе?
- З місця мені не зійти, коли неправда. Але, Геку, ми ж не можемо тебе прийняти до ватаги, коли ти не матимеш пристойного вигляду.
Радість Гека миттю погасла.
- Не можна буде прийняти мене, Томе? А хіба ж ти мене не прийняв до ватаги піратів?
- Так, але то інша річ. Розбійники - не рівня піратам. Здебільшого розбійники належать до вищих кіл - все більше графи й герцоги.
- Слухай, Томе, ти завжди був приятелем мені. Ти ж не виженеш мене з ватаги, чи не так. Томе? Не виженеш? Правда?
- Геку, я, звичайно, хотів би, щоб ти був зі мною, але що скажуть люди? Вони скажуть: «Фе! Ватага Тома Сойєра! Ну й шантрапа там!» Це вони тебе матимуть на увазі, Геку. Тобі це, мабуть, не сподобається - і мені, звичайно, теж.
Гек з хвилину помовчав, борючись сам з собою. Нарешті він сказав:
- Добре. Я повернуся до вдови Дуглас на місяць і постараюсь звикнути. Тільки ти вже прийми мене до ватаги. Томе.
- Гаразд, Геку, по руках! Ходім, голубе, а я попрошу вдову трохи попустити тобі віжки.
- Правда, Томе, попросиш? Це добре. Коли вона хоч трохи попустить віжки, я в затишному місці куритиму й лаятимусь. Тоді, може, якось переживу. Коли ти збереш ватагу і підеш у розбійники?
- О, незабаром. Ми, може, сьогодні зберемо наших хлопців і виголосимо присягу.
- Що зробимо?
- Виголосимо присягу.
- А як це?
- Ми всі поклянемося стояти один за одного, ніколи не розповідати таємниць ватаги, навіть коли нас різатимуть на шматки; ми вбиватимемо кожного, хто скривдить кого-небудь із нашої ватаги, і не тільки його, а й усіх членів його родини.
- Це добре, це дуже добре, Томе!
- Ще б пак! І клястися треба неодмінно опівночі, у найглухішому, найстрашнішому місці, яке тільки можна знайти, - найкраще у зачарованому будинку. Та, на жаль, усі такі будинки зруйновано…
- Не біда, аби опівночі, Томе.
- Воно так. А клястися треба на труні і розписуватися кров'ю.
- Оце на щось таки схоже! Це в мільйон разів веселіше, ніж бути піратом. Нехай так, Томе, я сидітиму у вдови, хоч би мені довелося здохнути, і коли зроблюся справжнім розбійником і всі говоритимуть про мене, - вона, по-моєму, сама пишатиметься, що дала мені притулок у своєму домі.
ЗАКІНЧЕННЯ
Тут кінчається наш літопис. Оскільки це історія хлопчика, вона повинна зупинитися саме тут: якби її вести далі, то вона перетворилася б на історію дорослої людини. Коли пишеш роман про дорослих, то знаєш точно, де зупинитися: на весіллі; коли пишеш про дітей, став останню крапку, де тобі буде зручніше.
Більшість героїв цієї книги живе й досі; вони благоденствують і цілком щасливі. Може, коли-небудь згодом я визнаю за доцільне знову взятися до історії виведених у цій книзі дітей і подивлюсь, які вийшли з них люди, тому я зробив би дуже нерозумно, якби розповів вам зараз про їхнє теперішнє життя.
1 Американці люблять давати своїм малим містечкам гучні назви столиць. У них є кілька Парижів, три чи чотири Єрусалими, Константинополь і т. д. Містечко, про яке йде мова в цій книзі, вони назвали ім'ям тодішньої російської столиці.
2 Ярд - англійська міра довжини (0,91 метра). Фут - 0,31 метра.
3 Масса (зіпсоване «мастер») - панич.
4 За біблійним переказом Давид був цар, а Голіаф - силач і борець. Першими учнями Христа біблія називає Петра і Андрія.
5 Клерки - дрібні урядовці.
6 Гангрена - страшна хвороба, змертвіння частини тіла, так званий Антонів вогонь.
7 Том і Джо Гарпер граються в Робін Гуда. Робін Гуд - знаменитий розбійник, герой англійських народних пісень та легенд, жив із своїми товаришами у Шервудському лісі. Хлопчики розігрують зустріч Робіна Гуда з лицарем Гаєм Гісборном.
8 Шериф - урядова особа, що виконує обов'язки судді або поліцая в окрузі.
9 За тих часів з релігійних міркувань медикам заборонялося вивчати анатомію на людських трупах. Тому лікарі й студенти мусили підкупати грабарів, щоб ті відкопували покійників.
10 Пікнік - прогулянка за місто.
11 Наведені нижче уривки творів цілком запозичено без змін із книжки, надрукованої під заголовком «Проза і поезія однієї західної леді», бо в них найточніше додержано стилю, властивого творам школярок, і ніяка підробка не могла б зрівнятися з ними. Примітка автора.
12 4 липня - свято в Сполучених Штатах Америки: роковини «декларації американської незалежності» (1776 року).
13 Розправа юрби з злочинцями без суду.
14 В трагедії Шекспіра «Юлій Цезар» привид римського полководця й імператора Цезаря творить неймовірні вчинки. Щоб висловити своє велике здивування, англійці (і американці) вигукують: «О, привид великого Цезаря!»
15 Валлієць - уродженець Валліса, або Уельса, південно-західної частини Великобританії.
16 Констебль - полісмен.
17 Сталактити - затверділі маси вапна, які спускаються зі стелі деяких печер, наче великі бурульки. Назустріч їм з землі печери піднімається така сама маса у вигляді вапняних конусів - сталагмітів.
18 Тут перераховуються різні події стародавньої та нової історії: падіння Трої (1184 р. до нашої ери); заснування Рима (753 р. до нашої ери); відкриття Америки Колумбом (1492 р.); Лексінгтонська битва (під містом Лексінгтоном в Америці) була першою бойовою сутичкою американців з англійцями у війні за незалежність (1755 р.).
19 Георг Вашингтон - перший президент Сполучених Штатів Америки. В усіх американських підручниках зображується як один з найправдивіших людей на землі. Між іншим, у цих книгах говориться, що, коли він, бувши хлопчиком, зрубав у батьківському саду вишню, то з любові до правди нібито признався в цьому своєму суворому батькові.