Страница 10 из 149
Мої руки сверблять, як від мурашок, — поскаржилася Лунетта. — Це тут дуже сильне.
Тобіас Броган озирнувся через плече. Лунетта люто чесала відкриті руки, і замінююче їй сукню лахміття майоріло в слабкому ранковому світлі. Серед блискучої збруї і червоних плащів оточуючих вершників її нескладна товста фігура виглядала гротескно, як городнє опудало. Розплившись в щербатій усмішці, Лунетта знову зайорзала і зачесалася. Броган гидливо скривився і відвернувся, пригладивши жорсткі вуса. Погляд його знову втупився в замок Чарівника, що підносився перед ним. Перші слабкі промені зимового сонця освітили темно-сірі стіни і сніг на вершині гори. Губи Брогана скривилися ще сильніше.
— Я кажу, магія, пане генерал, — наполегливо продовжувала Лунетта. Тут бути магія. Сильна магія. — І вона знову щось забурмотіла про те, як все у неї свербить.
— Заткнись, стара відьма! І без твоїх здібностей будь-який дурень знає, що Ейдіндріл наскрізь просякнутий магією.
Маленькі оченята глянули на нього з-під густих брів.
— Це бути різниця від того, що ти бачив раніше, — відповіла Лунетта.
Тоненький голосок разюче не відповідав її комплекції. — Різниця від того, що я коли-небудь відчувала. І це бути десь там, а не тут.
Вона махнула рукою на південний схід і зачесалася ще відчайдушніше.
Броган пробігся поглядом по натовпу кудись поспішаючих людей, потім окинув критичним поглядом чудові палаци, збудовані вздовж вулиці, що носила, як він чув, назву «Королівський Ряд». Палаци призначалися для того, щоб вразити приїжджих багатством, могутністю і силою духу людей, яким вони належали. Кожен був обрамлений колонами, прикрашений чудовими барельєфами і яскравими вітражами, але для Тобіаса Брогана це були всього лише кам'яні павичі, і тільки. Більш нікчемної витрати грошей він не бачив за все своє життя.
Вдалині височів палац сповідниць. Його кам'яні колони і шпилі своєю строгістю і витонченістю різко відрізнялися від пишноти Королівського Ряду і якимось чином здавалися біліші снігу, ніби намагалися під маскою неземної чистоти сховати свою блюзнірську сутність. Броган подивився на це святилище зла, осередок магічної влади, і погладив кістлявими пальцями шкіряний футляр на поясі.
— Пане генерал, — нахилившись до нього, наполегливо покликала Лунетта. Ти чути, що я сказала…
Броган різко повернувся, і його до блиску начищені чоботи заскрипіли на морозі в шкіряних стременах.
— Гальтеро!
З-під блискучого шолома з червоним — в тон плаща — плюмажем блиснули очі, схожі на дві чорні крижинки. Легко утримуючи поводи рукою в рукавичці, Гальтеро розвернувся в сідлі з грацією дикого лева.
— Пане генерал?
— Якщо моя сестричка не буде тримати свій рот на замку, коли їй наказано, — Броган метнув на Лунетту розлючений погляд, — заткни їй його!
Лунетта боязко зиркнула на широкоплечого Гальтеро і відкрила було рота, щоб заперечити, але, зустрівши погляд його крижаних очей, передумала і почала чесати свої руки.
— Вибачте мене, пане генерал Броган, — пробурмотіла вона, шанобливо схиливши голову перед братом.
Гальтеро злобно зрушив свого жеребця вперед, і могутній сірий кінь ледь не збив кауру кобилу Лунетти.
— Мовчати, відьма!
Щоки Лунетти спалахнули від образи, і очі на мить грізно блиснули, але так само швидко згасли. Товстуха зіщулилася в своєму лахмітті і покірно опустила погляд.
— Я не відьма, — прошепотіла вона собі під ніс.
Брова над крижаним оком зігнулася, від чого Лунетта зіщулилася ще більше і замовкла остаточно.
Гальтеро був відмінним солдатом. Те, що Лунетта — сестра Брогана, не мало для нього рішуче ніякого значення, якщо був отриманий наказ. Вона — відьма, тобто жінка, яка перебуває під владою зла. По першому слову Брогана Гальтеро, як і будь-який інший солдат, готовий був не роздумуючи і без жалю випустити з неї кров.
Те, що вона була сестрою Брогана, лише зміцнювало рішимість генерала якнайкраще виконати свій обов'язок. Лунетта служила всім постійним нагадуванням, що Володар здатний разити навіть праведних і зіпсувати найкращі сім'ї.
Через сім років після народження Лунетти Творець виправив несправедливість, і на світ з'явився Тобіас. З'явився, щоб протистояти Володареві. Але для їх матері, яка почала зісковзувати в обійми безумства, було вже занадто пізно. Коли, не перенісши ганьби, передчасно зійшов у могилу батько і вона збожеволіла вже остаточно, на восьмирічного Тобіаса ліг нелегкий обов'язок боротися з проклятим даром сестри, щоб вона не потрапила під владу Володаря повністю. У ті роки Лунетта обожнювала братика, і він використовував її обожнювання, щоб переконати сестру слухати тільки його. Взагалі кажучи, Лунетта завжди потребувала керівництва. Безпорадна душа, з народження спіймана в пастку прокляття, якого не можна позбутися і від якого не можна втекти.
Шляхом неймовірних зусиль Броган змив з себе ганьбу, яку приносило будь-якій сім'ї народження дитини, що володіє даром. На це пішло майже все його життя, але Тобіас повернув добре ім'я свого роду. Він їм усім показав. Він зумів обернути прокляття собі на користь і став обраним серед обраних.
Тобіас Броган любив свою сестру, любив досить сильно, щоб, якщо буде потрібно, особисто перерізати їй горло і звільнити її від влади Володаря, та й самому позбутися мук, якщо її дар раптом вирветься з-під його контролю. Вона жива тільки до тих пір, поки приносить користь, поки допомагає викорінювати зло, винищувати єретиків. Таким чином вона бореться зі злом, що захопило її душу, і приносить користь у боротьбі з володарем і його поплічниками.
Тобіас розумів, що сестра виглядає не надто гідно у своєму різнобарвному дранті, але ці ганчірки були єдиним, що могло принести їй задоволення. Вона називала їх своїми «красулечками». Розуму у неї було обмаль, але Володар обдарував її рідкісним даром і могутністю. А Тобіас з неймовірним завзяттям день у день повертав їх на свою користь.
Все, що створено Володарем, має ваду, і люди благочестиві можуть використовувати його творіння як інструмент у боротьбі з ним — якщо візьмуться за справу з розумом. Творець завжди надає своїм воїнам зброю для боротьби з гріхом, треба лише спробувати його пошукати і мати достатньо мудрості та відваги, щоб використовувати. Саме це найбільше прийшлося Брогану до душі в Імперському Ордені: імперці виявилися досить хитрі, щоб це зрозуміти, і досить могутні, щоб використовувати магію в боротьбі з богохульством і єрессю.
Крім того, як і Броган, Орден використовував відьом. Хоча Брогану не подобалося, що імперці дозволяють їм всюди вільно розгулювати, — але, з іншого боку, інакше вони не змогли б забезпечувати їх відомостями: їм ніхто б не довіряв. Втім, якщо відьми раптом вирішать повернути проти Ордена, у нього в розпорядженні завжди є Лунетта.
І все ж Брогану було неприємно знаходитися так близько до зла. Противно, незважаючи на те що Лунетта йому і рідна сестра.
Сонце тільки-тільки зійшло, а на вулицях вже було повно народу — в основному солдат, уродженців різних земель, які несли охорону палаців, і д'харіанців, які патрулювали усе місто. Чомусь вони здавалися стурбованими, ніби з хвилини на хвилину чекали нападу. Брогана запевняли, що армія тримає під своїм контролем весь місто і передмістя. Він же, навчений нікому не вірити на слово, минулої ночі відправив своїх людей в розвідку, і ті підтвердили, що в околицях Ейдіндріла немає бунтівників.
Броган завжди умів з'являтися тоді, коли його найменше чекають, і маючи в своєму розпорядженні більше сил, ніж передбачалося. На випадок, коли раптом доведеться брати кермо влади в свої руки. Цього разу він привів із собою цілий полк — п'ятсот чоловік, — але в разі потреби міг в лічені години ввести в Ейдіндріл і свою основну армію, яка давно довела, що здатна придушити будь-який опір.
Правда, не будь д'харіанці союзниками, їх чисельність могла б стати приводом для занепокоєння. Хоча Броган — і не без підстав — був упевнений у здібностях своїх людей, тільки осліплені гординею кидаються в битву, коли співвідношення сил не на їх користь. Творець позбавляє таких своєї милості.