Страница 201 из 203
— Цей «бойовий малюнок» означає, що я теж пожертвувала всім заради тебе, — прошепотіла Келен, обіймаючи Шукача.
Вони стояли на колінах, тісно притулившись один до одного, і Річард цілував її наяву так, як уже робив це тисячі разів у своїх снах і мареннях. Річард цілував кохану до тих пір, поки у нього не закрутилася голова, а потім цілував ще і ще, не звертаючи ніякої уваги на здивовані погляди випадкових перехожих.
В обіймах Келен Річард втратив будь-яке уявлення про час. Нарешті, згадавши про старого чарівника, він встав з кам'яних плит і допоміг піднятися Келен. Річард ніжно обійняв дівчину за талію, та схилила голову йому на плече, і вони побрели в Сад Життя. Вони зупинилися перед різьбленими дверима, поцілувалися ще раз і увійшли в сад.
Зедд стояв перед вівтарем, задумливо погладжуючи підборіддя. Келен впала перед Чарівником на коліна і притулилася щокою до його руки.
— Зедд, він любить мене! Він зумів перемогти мою магію! Зедд, він відшукав спосіб!
— Довго ж він провозився з цією задачкою, — пробурчав старий.
Келен піднялася з землі.
— Ти що, знав, як це зробити?
Її питання обурило Зедда.
— Звичайно, знав. Я — Чарівник першого рангу.
— І ти нічого не сказав нам?
Зедд посміхнувся.
— Скажи я вам хоч слово, і фокус не вийшов би. У будь-якому знанні завжди приховано зерно сумніву. А де сумнів — там невдача. Щоб врятуватися від магії сповідни, необхідно повністю відмовитися від своєї волі. Поставити на карту все. Річард повинен був піти на це сам — добровільно, безкорисливо і безоглядно, інакше у нього нічого би не вийшло.
— Схоже, тобі відомо багато чого. — Келен спантеличено насупилася. — Але мені ще жодного разу не доводилося чути історій, подібних до нашої. Скажи, таке вже бувало?
Зедд потер підборіддя і спрямував погляд кудись удалину.
— Ну, наскільки мені відомо, до вас таке сталося лише одного разу. — Він суворо глянув на закоханих. — Але ви повинні пообіцяти, що нікому нічого не розповісте. Дуже боляче і важко мовчати, коли на твоїх очах страждають люди. Я сам довго виступав у цій ролі, не маючи можливості допомогти вам. Запам'ятайте найголовніше: якщо хоч одна людина почує від вас, як все було насправді, таємниця перестане бути таємницею. І тоді у тих, хто ще не народився, не залишиться жодного шансу. Жодного! Така насмішка магії: той, хто не готовий прийняти поразку, ніколи не досягне успіху. Відтепер на ваші плечі лягає важкий тягар. Ви не можете розповідати про це нікому з нині живущих. Але своїм мовчанням ви збережете надію для майбутнього.
— Обіцяю, — тихо сказала Келен.
— Обіцяю, — повторив Річард. — Так, Зедд, а що у нас з Даркеном Ралом? Все скінчено? Він вже мертвий?
Зедд якось дивно глянув на Шукача.
— Даркен Рал мертвий, — відповів Чарівник і міцно стиснув кістлявими пальцями плече свого вихованця. — Ти все зробив правильно, Річард. Ніколи не бачив такої вистави. Я ледве з розуму не зійшов від жаху.
Річард не зміг стримати самовдоволеної усмішки.
— Нічого особливого. Так, маленький трюк.
Розпатлана сива шевелюра придавала Чарівникові дикуватий вид.
— Більше, ніж трюк, мій хлопчик. І куди більше, ніж маленький.
Почулися кроки. Обернувшись, Шукач побачив Чейза, який тягнув за шиворот Майкла, який щосили упирався. Судячи з обшарпаного костюму Першого Радника, можна було припустити, що йому дісталося, і дісталося грунтовно. Чейз підштовхнув бранця вперед і змусив встати перед Річардом.
Побачивши брата, Річард нахмурився. Майкл підняв голову і з викликом подивився на Шукача.
— Не варто так поводитися зі мною, братику. — Тон його, як завжди, був поблажливим. — Ти сам не знаєш, у що вплутався. Це справа державної ваги. Намагаючись об'єднати всі країни, я виступав за мир і працював на благо нашого народу. Ти ж накликав на співвітчизників нові страждання, від яких вони були б позбавлені під мудрим пануванням Даркена Рала. Ти дурень, братику.
Річард згадав всі випробування, що випали на його долю. Подумав про те, що довелося винести Зедду, Чейзу і Келен. Перед його внутрішнім зором пройшла низка знайомих облич. Він ніколи не побачить їх в'яві — всі ці люди загинули від руки Даркена Рала і його поплічників. А скільки їх було насправді? Тих, хто так і не дожив до перемоги? Він подумав про страждання, жорстокості, звірства. Про всі тиранів, що процвітали під владою Рала. Про тих, кого йому довелося вбити в цій нещадній битві. Річард відчув біль і гіркоту, згадавши все, що він змушений був зробити.
В повітрі пролунав протяжний дзвін — Шукач оголив меч. Чарівний клинок уперся в горло зрадника. Майкл витріщив очі.
Річард нахилився до брата.
— Віддай мені салют переможеного, Майкл.
Майкл почервонів.
— Краще померти.
Річард випростався і розуміюче кивнув. Якусь мить він пильно дивився в очі братові, потім прибрав меч. Шукач придушив гнів. Він хотів, щоб клинок побілів в його руках, але нічого не вийшло. Меч ковзнув назад у піхви.
— Радий бачити, Майкл, що хоча б в одному ми схожі: кожен з нас готовий померти за свої переконання. — Річард перевів погляд на велику серповидну сокиру, приторочену до поясу вартового кордону. Очі його ковзнули вгору, до суворого обличчя Чейза. — Страть його, — тихо сказав Шукач. — Голову віддай його особистій охороні. Скажи, що він страчений за зраду батьківщини. За моїм наказом. Вестланду доведеться знайти нового Першого Радника.
Чейз схопив Майкла за волосся. Той з криком впав на коліна, віддаючи салют переможеного.
— Річард! Прошу тебе! Я — твій брат! Не роби цього! Зупини його! Я винен перед тобою, прости мене! Я був не правий. Будь ласка, Річард, прости мене!
Річард подивився на брата, що стояв перед ним на колінах, і стиснув в кулаці ейдж. Руку пронизав пекучий біль. Він терпів її, згадуючи довгий шлях, пройдений від захованого в Оленячому лісі маленького будиночку до Саду Життя в палаці Рала. Яскраві видіння мелькали одне за іншим.
— Даркен Рал розповів тобі, що збирається зі мною зробити. Ти це знав. Ти знав, що мало статися зі мною, але тебе не турбувала моя доля. Це мало для тебе значення лише остільки, оскільки допомагало досягненню власної користі. Я прощаю тебе, Майкл. Прощаю за все, що ти зі мною зробив.
Майкл полегшено зітхнув. Шукач напружився.
— Але я не вправі вибачити інше. Через твої дрібні амбіції безліч людей поплатилося життям. Ти будеш страчений за ці злочини. Не за ті, що скоїв проти мене.
Чейз потягнув Майкла з Саду. Той кричав і плакав.
Річард з болем дивився йому вслід. Реакція брата викликала в нього дрож.
Зедд поклав долоню поверх стискаючу ейдж руку Шукача.
— Відпусти це, мій хлопчику.
Душевна біль, що охопила Річарда, була настільки сильною, що він забув про біль фізичну, заподіювану ейджем. Річард глянув на Зедда і прочитав в очах одного те, чого ніколи не бачив раніше: розділене страждання. Він випустив ейдж.
Очі Келен розширилися.
— Річард, ти повинен це зберігати?
— Поки що так. Я дав обіцянку тій, яку вбив. Вона допомогла мені зрозуміти, як сильно я люблю тебе. Даркен Рал розраховував, що вона мене зламає, а вона навчила мене тому, як перемогти його. Якби я зараз викинув ейдж, я відрікся б від того, що живе у мене всередині, від самого себе.
Келен взяла його за руку.
— Я не в змозі зрозуміти тебе, але думаю з часом все прийде.
Річард окинув поглядом Сад Життя. Смерть Дарка Рала. Смерть батька. Правосуддя відбулося. Батько… Річард знову відчув біль втрати. Що ж, принаймні, він виконав свій обов'язок. Він не забув жодного слова Книги Зниклих Тіней. Батько може спочивати з миром.
Зедд поправив складки довгого балахона.
— О духи! Невже у всьому величезному будинку не знайдеться для гостей шматочка хліба? — Пробурчав Чарівник.
Річард засміявся, взяв друзів під руки і повів в ту саму обідню залу, куди він колись супроводжував Денну. Здавалося, смерть господаря не торкнулася звичного розпорядку життя. Мешканці Палацу, ніби нічого й не сталося, сиділи за столиками. Річард вибрав затишне містечко в самому кутку зали. До прийшлих тут же підбігли слуги. На підносах апетитно диміли чаші, наповнені гострим супом, стояли страви з рисом та овочами, чорний хліб і сир. Здивовані та усміхнені слуги ще довго продовжували носити їжу до їхнього столика, а порядком зголоднілий Чарівник невпинно спустошував тарілку за тарілкою.