Страница 8 из 9
16 августа
МОЯ СМЕРТЬ
Прийшла смерть моя, Легке точиться… Ти мори, маро, Коли хочеться. Я віддам землі Всі кісткі мої, А на світ пушу Лиш щілки мої! Не умруть вони: Кожна щілочка Полетить жива, Як та пчілочка; Полетить жива І покотиться, В сотні, тисячі Переплодиться. І я знов живий Світ оглядую, Смерті першої Не пригадую. Прийде друга смерть - Світ зчорніється, Земля вся в снігу Забіліється. І весь світ мара Зморить голодом І щілки мої Зціпить холодом. Але холод той Не уб'є життя. Перейдуть віки, Ожиє дитя. Перейдуть віки, Світ завалиться, Вогнем-стовогнем Весь розпалиться. І сніги тоді Паром кинуться, І щілки мої Знов прокинуться. І щілки мої Знов прокинуться, Найдуть землю знов, Знову кинуться. Найдуть землю знов, Знову кинуться, В сотні душ живих Перекинуться. І піде життя Знов драбиною, І я вигляну Знов дитиною. А ти ждеш, маро! Легке точиться, Ти не жди - мори, Коли хочеться. Місяць, рік піждеш - Що уводити? Трудно думи всі Разом сплодити. Трудно думи всі Разом сплодити; Чого ж ждеш, маро? Що уводити?17 августа
ОЙ ТИ, КАЛИНО, ОЙ ТИ, МАЛИНО...
Ой ти, калино, ой ти, малино, Ой чому ти не росла? Ой либонь-бо тебе, червона калино, Ой либонь-бо тебе, червона калино, Бистра вода зайняла. Ой ти, калино, ой ти, малино, Ой чому ти не цвіла? Ой либонь-бо тебе, червона калино, Ой либонь-бо тебе, червона калино, Бистра вода занесла. "Ой вода грала, мене не займала, Не тим-бо ж я не цвіла. Не цвіла я з горя, що мого явора Не цвіла я з горя, що мого явора Бистра вода зайняла. Зайняла вода, зайняла бистра, Покотила на Дунай, А мені, калині, бідній сиротині, А мені, калині, бідній сиротині, Тяжка туга та печаль. Зайняла вода, зайняла бистра, Покотила на ріку, А мені, калині, бідній сиротині, А мені, калині, бідній сиротині, Тяжка туга довіку!"СЕРБСЬКА ПІСНЯ
Моя хата - чорні гори, А постеля - камінь голий; Мої браття - кому горе, Мої браття всі соколи. Де ворога завважають, Як блискавка, налітають. Моє серце веселиться, Як запукає рушниця, Як турецькую скотину Неживою з коня скину Та голову його псячу На колі своїм побачу. Квітчу гору не квітками - Турецькими головами; Квітчу плечі свої сербські Турецькими жупанами. Турки кулі виливають, Кулі турків побивають. Здоров буду - то прибуду І до твої, аго, хати І з жінкою твою буду Цілу нічку ночувати, Твій тютюн буду курити, А кораном борщ варити. Візьму, аго, коня твого, Тогді босий ти поскачеш; Візьму, аго, меча твого, Тогді прасницю побачиш. Та ще тебе, вражий діду, Осідлаю та й поїду. Тогді свого доконаю, Псячу голову зрубаю. Твоє м'ясо буде в полі, Голова на частоколі, І голову черви сточать, А пси псину розволочать. Тобі горе, сербе-брате! Ніхто не йде помагати. Тілько сам ти між горами Справляєшся з ворогами. Сербин крикне - б'є рушниця, Тим Сербія і держиться!ІЩЕ ВЧОРА ІЗВЕЧОРА
Іще вчора ізвечора По заході сонця Поглядав я на улицю Край свого віконця. Поглядав я на улицю - Бучно було всюди, І мигали мимо вікон Знакомії люди. І сьогодні іще до дня До моєї хати Збиралися товариші Тугу розважати. Розважали, розмовляли, Щиро обіймались, Виливали душу в душу І не оглядались. Півгодини до машини, Як мала рушати, Виходила і ти, мила, Мене виряджати. Вийшла, стала на помості, Хусткою закрилась, Дивилася-дивилася… Так і розлучилась.