XII Споглянь: у нас батьки із матірками, Прибувши з Лехистану, з України, Розпитують собі між козаками, Де їм шукать у полоні дитини. І ні один із нас ні бранця не потаїть, Ні бранки: бо в Корані золотими Словами нам прописано, щоб навіть До ворогів були ми милостиві, Не вимагаючи великої поживи.
XIII Споглянь на сих туркень, що по базарах, В покривала закутані стидливо При спагах, муфтіях і яничарах Розпитують землячку нещасливу, Яке життє і горе на Вкраїні? Чи довго ще вона держатись буде? І чом не кинуть при лихій годині Гірких тих займищ бідолашні люде Та не оселяться в якій чужій країні?
XIV Споглянь: он козакам-вовкам туркеня Червінці роздає в ім'я пророка… Не оскудіє милостива жменя Прибутками з Заходу і з Востока. На голову - хто нам шукає згуби - Ми сиплем жар своїм запомаганнєм; А ви про милость трубите у труби, Самі ж обманами та вимаганнєм Щодня багатитесь, ненаситні стяжаннєм.
ДУМА ДРУГАІ І се ти чуєш, бідолашна мати Марусі Богуславки, по базарах, - По тих, де мусять матірки шукати Своїх дітей, мов ярок по отарах. Тебе веде по городу Заїра, Голубка тиха, що у золотому Сидить в гнізді в страшного Кантемира, Мов у ковчезі Ноєвім святому, [56] І не завидує на всій землі нікому.
ІІ Страшним ім'ям його дітей лякають В багатій Польщі і на Русі вбогій. Кривавого Меча на Віслі знають; Ревуть про нього Дніпрові пороги… І лев сей лютий, сей дракон крилатий Найкращим ділом в пишнім Цареграді Вважав собі джавурку проводжати В будинок, що втонув у вертограді, В так названі тепер Царицині Палати.
ІІІ Ув оксамит стареньку нарядили, У золотом гаптовані патинки, І до вподоби у всьому годили, Як госпожі вельможній і великій. Корилась мовчки мати нещаслива: Байдуже їй про позолоту суту, Ждала одного: щоб, покіль жива, Побачити дочку хоч на минуту, А що їй казано, приймала, як отруту.
IV Попереду каваси виступали, Цяцьковані, страшні, як уголь чорні… Зуздрівши їх, дорогу всі давали, Вірмене, греки і жиди проворні. А ззаду йшли під бунчуком червоним Татаре гурмом, степові орлята, Що загніздились понад морем Чорним, - Орда легка, на гроші небагата, Багата волею, незнаниєм потентата.
V «Чи бачиш, нене, мури сі криваві, Що перед нами неба досягають? Вони за предків наробили слави; Про них багацько кобзарі співають»., Стара здригнулась: бо крівця червона Стікала з муру, де гаки стирчали. На них голодна крякала ворона, А долі пси у шматтє трупа рвали І, страшно гризучись, гарчали і вищали.
VI «Се шибениця в нас, Мосток Мертвецький… На ній, за гак залізний зачепившись, Висів ваш Байда, Митрик Вишневецький, [57] На зрадницькім учинкові вловившись. Служив султанові, та мов скаженний Утік від нього і здобувся ласки У ворога його, в Москві мерзенній, Мов качка на ставку гнилому ряски, Да й став нас воювать сей пинда навіжений.
VII І на Мосток Мертвецький пхнули Його з високих піднебесних мурів, Щоб мук його страшенних не забули Зрадливі ваші козаки-джавури, Бо не схотів признати за пророка Посланника Аллаха, Магомета, І не спасла його рука висока Ісуса вашого із Назарета, І полетіла в ад його душа жорстока». -
VIII «Ні, певно, в рай!» - промовила старенька, Не боячись турецької потуги. - «Коли б мене не зупиняла ненька, - Рече той глухо, - я б не чув наруги. О божевільна Русь! Який би з тебе Великий світ постав серед народів… Коли б у темній темряві у тебе Сліпорожденний піп не верховодив І розуму твойму єхидно не зашкодив!.. вернуться
56
- У Ветхому Заповіті Ной - нащадок Адама в дев'ятому поколінні, правнук Єноха, син Ламеха. Персонаж повіствування про всесвітній потоп, влаштований Богом як помста людям за їх гріхи. Своїм праведним життям Ной заслужив прощення, і Бог наказав йому збудувати ковчег, узяти туди свою дружину і синів з невістками, а також «птаства за родом його, із худоби за родом її, із усіх плазунів землі за родом їх, - по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими». Його сини Сим, Хам і Яфет стали родоначальниками людських рас.
вернуться
57
- Згідно із українською народною піснею «В Цареграді на риночку» («Пісня про Байду»), Байда був підвішений на залізні гаки у Стамбулі. Куліш ототожнює Байду із князем Дмитром Вишневецьким (див. драму П. Куліша «Байда, князь Вишневецький»).