Страница 26 из 62
Якийсь час Софі мовчки дивилась на нього, її обличчя стало замисленим, між бровами намітилася складка.
Мабуть, ти багато страждав, — сумно нарешті сказала вона.
Софі! — знов вигукнув Брюно. — Знаєш, що сказав Ніцше про Шекспіра? Що ця людина, мабуть, багато страждала, щоб відчути таку потребу фати блазня. Мені Шекспір здавався дутим письменником, але ж блазень він і справді рідкісний… — Він осікся, здивовано усвідомивши, що насправді починає відчувати біль. Іноді жінки бувають такими милими; на агресивність вони відповідають розумінням, на цинізм — лагідністю. Який чоловік став би так поводитися? — Софі, мені хочеться лизнути твою кіску, — пробурмотів він з почуттям; але цього разу вона його не зрозуміла. Вона обернулася до інструктора з лиж, який лапав її зад три дні тому, й почала розмовляти з ним.
Збитий з пантелику Брюно на якусь мить остовпів, потім пішов через галявину назад до автостоянки. Центр Леклерк де Шоле був відкритий до десятої години вечора. Походжаючи між прилавків, він розмірковував про те, що, коли вірити Аристотелю, жінки маленького зросту належать до біологічного виду, який відрізняється від інших представників людства. «В маленькому чоловікові я ще бачу чоловіка, — писав філософ, — але маленька жінка, на мій погляд, належить до нового різновиду істот». Як пояснити це дивне твердження, що так різко суперечить властивому для Стагіріта здоровому глузду? Він купив віскі, пачку равіолі та бісквіти з імбиром. Коли він повертався, вже стемніло. Проходячи повз джакузі, він почув шепіт, приглушений сміх. Він зупинився зі своєю сумкою фірми Леклерка в руках, глянув крізь гілки. Там, здається, були дві–три парочки; шепіт стих, чітко було чути пульсуючий плескіт води. Місяць виплив з–поза хмар. У ту ж мить підійшла ще одна пара, почала роздягатися. Шушукання відновилося. Брюно поставив додолу свій поліетиленовий пакет, дістав член і почав мастурбувати. Еякуляція настала дуже швидко, тільки–но жінка увійшла в теплу воду. Вже минав вечір п’ятниці, слід продовжити своє перебування тут ще на тиждень. Він пристосується, щось змінить у собі, знайде дівчину, почне спілкуватися з людьми.
6
У ніч з п’ятниці на суботу він погано спав, його мучили тяжкі сни. Він бачив себе в образі молодого кабанчика з пухким і гладеньким тілом. Разом зі своїми братами–свинями його тягла течія у величезний темний тунель, звивистий, зі стінами, вкритими іржею. Потік води, що ніс його, був не дуже сильним, час від часу йому вдавалося дістати ногами дна; потім набігала сильніша хвиля, і його знову відносило течією на кілька метрів униз. Іноді він ледве розрізняв біляве тільце когось зі своїх товаришів, якого нещадно тягло в глибину. Вони боролись у темряві, в тиші, яку порушував лише уривчастий скрегіт, з яким їхні копитця торкалися металевих стін. Його теж затягувало кудись униз, але разом з тим він усе чіткіше чув з глибини тунелю глухий шум механізмів. Поступово до нього дійшло, що потік тягне його до турбін з гігантськими ріжучими лопатами.
Потім його відрубана голова валялася на галявині за кілька метрів вище від жерла тунелю. Його череп був розкраяний навпіл, згори вниз; проте та його частина, що лишилася неушкодженою і лежала серед трави, ще не загубила свідомості. Він розумів, що мурахи поступово пожиратимуть нейрони; тоді він остаточно поринув у непритомність. Його єдине око повернулося до обрію. Трав’яниста рівнина, здавалося, йшла в нескінченну далечінь. Величезні зубчаті колеса крутилися назад під платиновим небом. Мабуть, він спостерігав за кінцем світу; принаймні, той світ, який він знав, добіг свого кінця.
За сніданком він познайомився з бретонцем років сімдесяти, який вів гурток акварелі. Його звали Поль Ле Дантек, він був рідним братом директора Краю і належав до числа перших його засновників. У своїй індіанській куртці, з довгою сивою бородою та тріскелем на перев’язі він дуже нагадував симпатичного доісторичного хіпі. Минувши п’ятдесятирічну межу, старий пень почав жити умиротвореним життям. Він уставав на світанку, ходив поміж пагорбів, спостерігав за птахами. Потім серед людської метушні сідав перед піалою кави з кальвадосом і скручував цигарку. Гурток акварелі починав працювати не раніше десятої години, тож у нього було досить часу, щоб побазікати.
— Як давній завсідник цих місць, — Брюно хихикнув, щоб створити бодай видимість взаєморозуміння, — ти маєш пам’ятати перші роки Краю, сексуальне звільнення, епоху сімдесятих…
— Звільнення мого заду! — буркнув пращур. — Дівки, готові стати підстилками в груповусі, були завжди. І завжди були хлопці, що потрясали своїми членами. Нічого не змінилося. Що було, те і є, хлопче.
— Проте, — наполягав Брюно, — мені казали, що СНІД змінив стан речей…
— Атож, — погодився аквареліст, прокашлявшись, — раніше для чоловіків усе було простіше. Часом усе було відкрите, що роти, що проміж ніг, йди собі навпростець, навіть рекомендуватися не треба. Але це тільки коли влаштовувалася справжня груповуха, до того ж відбувався попередній відбір: зазвичай люди приходили парами. Я безліч разів бачив: дівка відкрита, аж соком сходить, а весь вечір проводить, мастурбуючи наодинці, ніхто не підійде, не всуне їй, так‑то, хлопче.
— Отже, — задумливо зауважив Брюно, — ніякого сексуального комунізму ніколи не було, була лише розширена система спокуси.
— Це так, — підтвердив старий бовдур, — спокуса–бо завжди існувала.
Все це не надихало. Проте настала субота, буде новий заїзд. Брюно вирішив розслабитися, сприйняти речі такими, якими вони є, по–рок–н-рольному, завдяки чому день проходив без неприємностей і навіть, чесно кажучи, без найменших пригод. Близько одинадцятої години він прогулювався повз джакузі. Над лагідним дзюркотінням води підіймалася легка пара, пронизана світлом повновидого місяця. Брюно мовчки підійшов. Басейн був три метри в діаметрі. Біля протилежного краю розважалася парочка; здається, жінка сиділа на чоловікові зверху. «Маю право», — подумав Брюно, розізлившись. Він швидко скинув одежу і заліз у джакузі. За контрастом з прохолодою нічного повітря тепла вода була чарівною. Над басейном крізь переплетені гілки сосен сяяли зірки; він дещо розслабився. Парочка не звернула на нього жодної уваги: дівка все скакала верхи, та ще й почала стогнати. Він не міг розрізнити рис її обличчя. Чоловік теж почав голосно сопіти. Рухи дівчини прискорилися; на мить вона відкинулася назад, місяць освітив її груди; темна маса волосся ховала плечі. Потім вона прихилилася до партнера, обхопивши його руками; він задихав сильніше, протяжно заричав і замовк.
Хвилини дві вони лишалися сплетеними, потім чоловік підвівся і вийшов з басейну. Перш ніж одягтися, він зняв з члена презерватив. Брюно здивувався, побачивши, що жінка не ворушилася. Чоловікові кроки віддалялися, знову запанувала тиша. Вона витягнула ноги у воді. Брюно зробив так само. Його стопа, задівши її кіску, лягла їй на стегно. З легким сплеском вона відштовхнулася від бортика басейну та опинилася поруч. Тепер хмари ховали місяць; жінка була за півметра від нього, але розглядіти обличчя він усе ще не міг. Одну руку вона поклала йому на стегно, іншою оповила плечі. Брюно притулився до неї, вткнувшись обличчям у її груди; бюст у неї був маленький і пружний. Віддавшись її обіймам, він одплив од бортика, відчуваючи, як вона тягне його до центру басейна. Потім вона почала повільно повертатися. М’язи його шиї раптом ослабли, голова стала дуже важкою. Варто було опустити її на кілька сантиметрів нижче, і шум води, який було ледве чути зверху, перетворився на сильний рокіт підводної турбіни. Зірки м’яко крутилися перед його обличчям. Він розслабився в її руках, його член устав, винирнувши з води. Вона лагідно гладила його тіло, пестощі її рук були майже не відчутні, він відчував повне умиротворення. Довге волосся дівчини лоскотало йому живіт, потім язик торкнувся кінчика його члена. Всім тілом він затремтів од щастя. Вона зімкнула губи й повільно, дуже повільно взяла його в рот. Він заплющив очі, трепет екстазу пронизав його. Підводний рокіт був нескінченно затишним. Коли губи жінки досягли основи його члена, він почав відчувати рухи її горла. Хвилі блаженства, що пробігали по його тілу, посилились, і водночас він відчував, як його гойдає підводна течія; він миттю запалився. Стінки його горла м’яко стиснулись, і вся його енергія відразу зосередилась у члені. Він голосно кінчив; ще ніколи в житті він не відчував такої насолоди.