Страница 190 из 192
Пауза, а тоді:
Якщо триматимешся. Якщо будеш непохитний.
Він потрусив головою, щоб розігнати ману, подумав, чи не зробити ще ковток води, але вирішив, що не варто. Увечері. Коли розкладе своє багаття на рештках Волтерового. Отоді й ковтне води. Але поки що…
Поки що він піде далі. Десь там, попереду, стояла Темна вежа. Проте ближче, набагато ближче був чоловік (а чи був він чоловіком? чи був насправді?), який міг йому сказати, як до Вежі дістатися. Роланд неодмінно піймає його, а коли це станеться, чоловік заговорить. Еге ж, так, атож, кажу це на горі так, як ти почуєш у долині: Волтера буде піймано, і Волтер заговорить.
Роланд знову торкнувся рога, і його справжність на диво заспокоювала, неначе він ніколи не дотикався до нього раніше.
Час вирушати.
Пустелею тікав чоловік у чорному — його переслідував стрілець.
19 червня 1970 — 7 квітня 2004 р.
Кажу Богові спасибі.
ДОДАТОК
Роберт Браунінг
«ЧАЙЛЬД РОЛАНД
ДО ВЕЖІ ТЕМНОЇ
ПРИЙШОВ»