Страница 34 из 44
— Я на все згодна.
— І ще одне. Ви вже підписали контракт з фірмою “Черіл”, який надає нам неподільне право на ваші послуги. Ви, звичайно, розумієте, що це означає?
— Авжеж. Він забороняє мені співробітничати з конкуруючими фірмами.
— Він забороняє вам співробітничати з будь-ким іншим, моя люба, без нашого особливого на те дозволу. Кожний контракт, який ви підпишете, повинен мати нашу письмову згоду. Цілком зрозуміло, ваша кар’єра вельми цікавить нас і з матеріального погляду — адже не секрет, що ваша врода обійшлася фірмі в чималу копійчину. Отож ми справедливо вважаємо, що якусь частину цих витрат має бути відшкодовано.
Мері нічого не сказала, тільки пильно подивилася на співрозмовницю, чекаючи, що буде далі.
— Ми ретельно все обміркували, — знову заговорила міс Лурі, — і вирішили дозволити вам укладати будь-які контракти, що не зачіпатимуть безпосередніх інтересів фірми “Черіл”. За це нам має бути відраховано по п’ятдесят відсотків від договірної суми кожного контракту.
— П’ятдесят відсотків… — задумливо повторила Мері. — Чи це не занадто? Коли додати Вассерманові десять і Шварцові десять, та ще гонорари рекламному агентові, імпресаріо і так далі…
Міс Лурі зневажливо клацнула пальцями.
— Давайте дивитися на речі реально. Якщо ваші прибутки вимірюватимуться мільйонами доларів, ви однаково втратите сімдесят або й більше відсотків на податку. Тож чи не краще розподілити ці гроші між людьми, що допомогли вам їх заробити? Навіть коли б вам залишилося тільки двадцять відсотків… два з половиною мільйони ділимо на п’ять… ого, добренна купа грошей.
— Ну що ж, мабуть, ваша правда, — визнала Мері. — Щиро кажучи, я не така вже й жадібна до грошей. Усі ці мільйони здаються мені дуже далекими, наче вони зовсім мені не належать.
— Ви розумна дівчина, — зауважила міс Лурі, шпурнувши недокурка крізь розчинене вікно у темний садок. — Єдина реальна цінність, яку вам треба берегти, — це ваша врода. Без неї ви загинете… всі ми загинемо. Маючи п’ятдесят відсотків інтересу у вашому майбутньому, ми зробимо все можливе, щоб допомогти вам дістатися вершини й закріпитись на ній.
— Я у ваших руках, — просто мовила Мері.
Міс Лурі вдоволено усміхнулась.
— Коли так, то ви в добрих руках. Тепер нам лишилося тільки чекати, поки розпочнеться рекламна кампанія. Відтоді й надалі, міс Стенз, слава та багатство вам забезпечені.
Переговори було закінчено. Жінки відійшли од вікна й приєднались до решти гостей, між якими точилася жвава, з претензією на дотепність розмова.
Розділ двадцять другий
“Врододій”! Це слово, наче підхоплене стоголосою луною, приголомшило публіку, нагло вдаривши по ній з усіх боків: зі сторінок столичних і місцевих газет, вечірніх випусків, розкішних журналів, жіночих часописів, скромних тижневиків, з екранів комерційного телебачення. Провідна ідея скрізь була одна, хоч форми подачі різні; в основі всієї рекламної кампанії лежала послідовна експозиція, що наочно показувала, як проста й непримітна дівчина-службовка завдяки систематичному вживанню “Врододію” перетворилася на незрівнянну красуню. Кожна чергова серія була вигадливо скомпонована так, щоб читач(-ка) або телеглядач(-ка) нетерпляче очікували наступної серії, аби на власні очі побачити подальші стадії чудесного перевтілення бідолашної міс Смайт. У програмах комерційного телебачення поважний сивуватий актор, що з успіхом удавав лікаря, із знанням справи розводився про біохімічні властивості стимуліну в посиленні діяльності ендокринних залоз.
— Врода є наслідком гормональної рівноваги, — авторитетно виголошував він, — а стимулін регулює утворення гормонів. Ось чому “Врододій” не просто косметичний засіб, але й медичний препарат. Кожний тюбик “Врододію” містить певну дозу стимуліну.
По тому на екрані з’являлася Лора Смайт. Буденна й неприваблива, вона сиділа за друкарською машинкою в якійсь занедбаній конторі, а виразистий голос невидимого диктора пояснював:
— Перед вами Лора Смайт. Не така вже молода, але ще й не стара. Отак вона живе день у день — без радощів і втіх, неначе в цілковитій порожнечі. Незаміжня, неголублена, нікому не потрібна…
Звукові ефекти: несамовите клацання друкарської машинки і енергійний, з американським акцентом голос, що промовляє майже речитативом:
— Невеселе життя, чи не так?..
На екрані — кабінет лікаря (того самого). Міс Смайт, жваво жестикулюючи, про щось говорить. Закадровий голос:
— Самотність — це теж своєрідна недуга, що часто вимагає медичного втручання. Лора Смайт зрозуміла, що її пригніченість — не просто наслідок поганого настрою, і вирішила вжити дійових заходів.
Велике, на весь екран, обличчя лікаря. Його спокійний, упевнений голос:
— Міс Смайт, ваш організм цілком здоровий. Вам бракує лише справжньої жіночої привабливості, а це залежить від гормональної рівноваги.
Трохи здивоване обличчя Лори Смайт, потім знову лікареве.
— Вам нема чого тривожитись. — Лагідна професійна усмішка. — І не треба ніяких ліків чи ін’єкцій. Сучасна косметична наука розробила повний курс лікування…
Він щось пише на аркушику паперу і подає дівчині (глядач має думати, що то рецепт).
— Сьогодні ж підіть у найближчу аптеку. Це коштуватиме вам тридцять шилінгів і шість пенсів за тюбик, але ви будете вражені наслідками. Найголовніше — не припиняти лікування ані на день.
На весь екран — аркушик паперу. На ньому чітко (жоден лікар так не пише) виведено одне слово: “Врододій”. Коробка, і на ній знов те саме слово. Тендітна рука піднімає її. Камера відсувається назад” показуючи приміщення звичайної аптеки. Дівчина за прилавком подає Лорі Смайт коробку з тюбиком “Врододію”.
— Ось ваш “Врододій”, міс. Тридцять шилінгів і шість пенсів.
(Ця репліка дуже важлива: вона повторює назву виробу й ціну).
Лора Смайт, тримаючи коробку перед себе, рушає на камеру. Цей прийом повторюється в кожній наступній передачі, щоб глядачі виразно бачили, як день у день помітно змінюється її зовнішність.
Закадровий коментар:
— Отак Лора Смайт зробила вирішальний крок, якому судилося змінити все її життя і перетворити її на красуню. Завтра о цій же порі й по тому ж каналу ви побачите, як “Врододій” починає давати їй справжню красу й чарівність.
Жіночий голос додає:
— “Врододій”. Усього тридцять шилінгів і шість пенсів. Сьогодні ж придбайте тюбик “Врододію” у найближчій аптеці.
Нарешті рівний і глибокий чоловічий голос:
— “Врододій” зробить вас вродливою!
Завершують дередачу акорди музики, і солоденький тенор млосно виводить:
Реклама в пресі подавалася більш стисло і не так драматизовано, але принцип був той самий. За основу правила історія сучасної Попелюшки, в якій роль хрещеної матері чарівниці виконував “Врододій”. Кожного дня з’являлися нові фотографії, але в усіх оголошеннях незмінно фігурував невеликий овал з текстом, де Лора і ще одна особа вели розмову про незрівнянні якості “Врододію”. Сам перебіг метаморфози був дещо ущільнений напочатку, так що Лора набувала подоби справжньої красуні десь за чотири чи п’ять днів; коли ж факт чудесного перевтілення було доведено, наступні зміни почали виявлятися повільніше. Протягом другого тижня рекламної кампанії врода дівчини ставала з кожним днем виразніша, аж поки читачі заговорили про те, що більшого досягти просто неможливо, — і все Ж таки вона дедалі кращала. Тюбики “Врододію” швидко зникали з прилавків крамниць по всій країні; попит на нього зростав, і виробничі цехи фірми “Черіл” змушені були весь час збільшувати випуск. Рекламна кампанія зробила ще тільки половину діла, а новий виріб уже здобув визнання.