Страница 4 из 13
ТИРАДА 23 мав сорочку файку люстро знесла все те вода бистра прочитав сто книг розумних перша — то найрозумніша лев ходить ринком волає на тіні в сірому небі птахи несуть сіті — птахів ловити на продаж ще ніч оця а потім ще три ночі — і ти залишиш край де гостем кожен кажан і сходи і мости на каву сніг летить холодний з високих берегів — з дахів на місто дивиться негода червона хвіртка сад зелений парадний одяг час на сцену не аплодує ситий плебс приреченому до надії гарячі зимні як повії по місту котяться події і гавкає на лева пес ТИРАДА 24 А як вигнали Війона хорошого компаньйона заспокоїлися і наситилися позлягалися і насралися то схотіли аби я заспівав про короля для короля пісня моя невеличка дуже скромна нескоромна: «Дай золота дай корону і крульову дай» а як виженеш мене то шляк тебе не мине: буде бити буде прати будеш тоді ротом срати судь-бо-нос-цю наш ТИРАДА 25 Ходжу-броджу білим світом щастя не шукаю де побачу птаха в клітці куплю-випускаю А ще ж мені сього літа куля не відлита а ще ж мені молодому хочеться додому мати б мені друга-брата вірную пораду разом були б вино пили жили і вмирали де ж ти друже забарився я тебе шукатиму повернутися додому птахи не пускатимуть А ще ж мені сього літа куля не відлита а ще ж мені молодому хочеться додому. ТИРАДА 26 Була січа у пітьмі, у місяці падолисті. Чорна вода світилася, троїлося тіло. Познаходили на ранок шаблі та пістолі. А тіла позабирали татари з собою. Не мали кого ховати, просто так молилися. Наче вперше одне на одного сироти дивилися. А я йшов тоді зі Львова, три дні вже не ївши, то вони мене забрали, і нагодували, і все розказали. ТИРАДА 27 Яку-небудь людину з Ісусом порівнюй: се диво цнотливе і не срамотливе. Мій камінний раю, вітаю тебе! Впереміш опале і зелене листя. Матінка пречиста! Imitatio Christi! Летять сніги з хмари, ченці не доспали, впівголоса моляться, а потім у трапезній трохи вина вип'ють, загріються, бідні. Підуть стежки прокидати, — для дороготови на усе готови, ой, братчики-ченчики, травичка Христова! ТИРАДА 28 Проминули, короленьку, наші веселенькі дні, ой, смутно мені і тобі! Брудна челядь возвисилась, псарні, стайні позаводила, регочеться над Образом, над Гербом глумиться, ой, жаль мені і тобі! А радники запродалися, астрономи пропилися, бидло їсть зі срібла, кармеліток лапає, байструків стругає. Ходімо по саду, згадаємо королеву. Зроблю тобі свищика ще одного. ТИРАДА 29 Сьогосвітня розкіш — убога у Бога. А жіночка ласа зроблена з гівна і м'яса. Про це пам'ятай, муже усемертвий. Серденько заходить, цвіркуни говорять про пана Бояна до самого рана, до ладу, до прикладу, а ти наслухай, до їхньої мови свою додавай. ТИРАДА 30 Як можу, так співаю. У дзеркало дивлячись. Життя проминає, за яворами ховаючись. Панна до вінчання готова. Гарна днесь ти, наречена Христова… А твій батько меча нагострив, а твій батько слуг напоїв. Скрадається, підлий, покоями. а ти світле волосся розчісуєш, у дзеркало дивлячись. Висока свіча і чорна троянда. Збігаються людоньки. Ладоньки, ой, лада.