Мама, донька, бандюган

-Тепер я прошу вас не затримувати процес. У мене в принципі все готово.

Жигун зрадів. І ось тепер великий день: Людмила готувалася провести невелику фінансову операцію, яка, за планом Рибалки, мусить раз і назавжди позбавити Жигуна з компанією бажання зачіпати Людмилу з Оксаною. Вже початок третьої, вже Жигун кілька разів дзвонив, вона все просила трохи відтягти час переказу, а Рибалка не озивався. На цьому етапі операції він, щоправда, був не потрібен, та все одно обіцяв примати кулаки, регулярно дзвонити і цікавитися ходом справ.

Бухгалтер, якого знайшла Людмила, погодився допомогти перетворити гроші на доларову готівку швидко та без проблем не за десять відсотків від суму, як це робиться в переважній більшості випадків, а за тридцять. З урахуванням ризику та значної суми. Переказувати її будуть у три етапи, з різних рахунків на один. Вже через годину вся сума піде на інших конкретний рахунок. Усі необхідні папери Людмила ще вчора з вечора узгодила та підписала з керівництвом, їй довіряють та й справа виявилася не лише благородною, а й навіть не збитковою: враховуючи особливі обставини, викладені Людмилою Сошенко, перевіреним працівником, банк бере лиш невеличкий процент за свої послуги і не особливо афішує угоду, аби з бажаючих провести таку саму банківську операцію за такий самий відсоток не вишикувалася черга.

Швидкість та оперативність найнятого Людмилою бухгалтера потрібна для того, аби в керівництва банку не виникло раптово непотрібних підозр чи просто людського бажання перевірити, чи вдало залагоджена справа. П`яту частину свого гонорару бухгалтер витратив, орендувавши рахунок невеличкої фірми, яка, власне, існувала для вирішення проблем з обналічкою. Там теж чекали сигналу.

Телефонний дзвінок.

-Слухаю.

-Можемо починати, Людмило Петрівно?

-Не бачу перешкод, Сергію Сергійовичу. Я проконтролюю особисто, - обережно поклавши трубку, Людмила промовила тихо до себе: - Пронеси, Господи! Пронеси...

Протягом години на певний рахунок у банку "Столичний" надійшла в три етапи сума, котра в еквіваленті дорівнювала шестистам тисячам умовних одиниць. Тобто, більше ніж півмільйона доларів США. Протягом наступної години гроші з рахунку зникли.

Телефонний дзвінок знову.

-Людмило Петрівно, що сталося? На рахунок, названий мною, нічого не прийшло. Я дзвонив у ваш банк, перевіряв - гроші переказані.

-Значить, переказані і пішли. Вас не збираються дурити, ми ж не та установа. Ви ж знаєте, я сама зацікавлена, аби ви швидше отримали всю суму в повному обсязі, бо мені належить процент, - Людмила не знала, чи виходить в неї грати по телефону стримуваний розпач. - Чесне слово, пане Жигун, мені самій хочеться швидше всього цього позбутися, покінчити з тим назавжди.

-Я вам вірю, та грошей все одно нема.

-А ви тим, хто їх отримає та почне робити з них зелену готівку, довіряєте? Трусіть своїх, Сергію Сергійовичу... І взагалі, ми з вами говоримо телефоном неприпустимі речі. До побачення.

День невпинно наближався до кінця. За вікном уже стемніло. Нічого, нехай Жигун тепер перевіряє на вшивість своїх людей, Людмила відчувала - їй таки вдалося посіяти в ньому зернята сумнівів. Отже, час для маневру в них є. Добре, що завтра п`ятниця, божевільний кінець кожного тижня. З керівництвом Людмила домовилася взяти на завтра вихідний за сімейними обставинами, проблеми хорошої співробітниці тут вирішувалися без особливих проблем. Удома вона увімкне автовідповідач. Далі - вихідні, коли нічого не вирішується. З понеділка Жигун остаточно переконається: його хтось десь нажухав.

Слабкою ланкою їхнього плану була дівчина-оператор, яка збрехала по телефону Жигунові про переведену саме на потрібний йому рахунок суму. Насправді ж Людмила пояснила директорові: один багатий дядя хоче перевести гроші на благодійний рахунок дитячого будинку, та напряму боїться, аби не світити сумою і не мати зайвих проблем з податковою. Податкову ніхто не любив, ошукати її - справа честі кожного бізнесмена, тому Людмила отримала дозвіл просто скористатися одним з банківських рахунків як посередницькою ланкою, довго гроші на ньому не тримати, швидесенько позбутися їх, залишивши обумовлений процент за послуги. З дівчиною-оператором розмова відбулася коротка і чітка: начальство в курсі, нічого не бійся, так треба. Почнуться проблеми - негайно посилаєшся на експерта-консультанта пані Сошенко. Невеличка премія у конверті остаточно заспокоїла дівчину, тим більше Людина попередньо придивлялася до кандидатур, тому не розчарувалася у виборі спільниці. Доводиться використовувати її в сліпу, та їй нічого не станеться, робити з дівчини крайню Людмила в жодному разі не збиралася, користуючись мудрістю з старого народного анекдота: хай краще золотого хрестика з шиї до непритомності п`яного зніме чесна людина, аніж дозволити це зробити шахраєві.

Гроші пішли на "орендований" Людмилою рахунок і вже завтра вранці вона

може отримати готівку. Навіть після вирахування всіх гонорарів вони з Рибалкою дістануть на руки близько чотирьохсот тисяч баксів. Таким чином, вони кидонули Жигуна та компанію, наче справжнісіньких лохів. Жінка навіть не могла остаточно повірити в успіх справи, особливо в легкість, з якою проведено кидок. Мобільний телефон Олега не відповідав, удома не виявилося Оксани, Людмила спохмурніла. Не вистачало знову халепи...

Вона турбувалася не даремно. Божевільний вечір лише починався.

-Менти чогось припхалися, шеф.

Було десять по четвертій. Рибалка саме збирався дзвонити Людмилі. Про Оксанині вибрики вирішив поговорити з нею вдома, його дуже турбувало, що вона поїхала в невідомому напрямку разом із Алкою. Директора теж десь не було на місці, і Олег здогадувався, де він і чим займається. Навряд чи підозрює, що саме в цей день його разом з партнером, Жигуном Сергієм Сергієвичем, кидає на бабки власний працівник, начальник охорони, а допомагає йому кохана жінка, в якої за його, Савицького, мовчазної згоди викрали єдину доньку, і так само за його згоди збиралися посадити дівчину на голку, просто так, по бєспрєдєлу. Візит міліції відірвав Карася від роздумів.

-Просто так?

-Хрін розбере. Сюди йдуть. Шеф, їх чомусь до херища. Може, нашого юриста смикнути?

-Почекай, я сам юрист.

Олег підвівся з-за столу, коли розчахнулися двері його кабінету і перший, кого він побачив, був сержант міліції Григорян. Коли за ним зайшли ще троє, в приміщенні стало зовсім тісно.

-День добрий, панове.

-Для кого як, - хороший настрій сержанта Григоряна змусив серйозно замислитися над його словами та власною подальшою долею. Доброго гумору працівників правоохоронних органів узагалі слід стерегтися. Гарно ведеться їм лише тоді, коли затримано чергового особливо небезпечного злочинця, котрий готовий взяти на себе відразу кілька "глухарів". Або просто - затримано чергового особливо небезпечного і начальство похвалить, навіть, може, премію випише. Еквівалент п`яти американским доларам. Чотири півлітри та сирків на здачу.

-Якісь проблеми?

-Великі. У тебе.

Говіркого сержанта відсторонив молоденьких капітан, його Олег не пригадував. Взагалі знайомих облич, окрім Григорянового, не бачив.

-Рибалка Олег Павлович?

-Рибалка Олег Павлович, - погодився з ним Карась.

-Вас затримано за підозрою у скоєнні особливо тяжкого злочину, передбаченого статтею сто п`ятдесят четвертою кримінального кодексу України.

-Це ви новий кодекс цитуєте, капітане?

-Новий. У старому ця стаття була сто сімнадцятою. Ви підозрюєтеся у згвалтуванні неповнолітньої Сошенко Оксани.

Отак! Хук правою.

-І коли ж я її згвалтував?

-Тобто, факт знайомства з потерпілою не заперечуєте?

-Ні, звичайно. Я знаю її, я знаю її маму, ми..., - пауза, - дружимо родинами, коли можна так сказати. У вас є постанова про моє затримання?

-Олеже Павловичу, виключайте дурня, без постанови ми маємо право затримати вас на три години. А за три години постанова буде на підставі письмової заяви громадянки Сошенко Оксани, неповнолітньої потерпілої.