Несподівана вакансія

Залишивши в Лондоні своїх друзів ще з початкової школи, будинок, у якому вона мешкала десь із восьми років, веселі міські забави під час вихідних, Ґая, не зважаючи на всі свої благання, погрози і протести, опинилася віч-на-віч з таким життям, яке їй не снилося і в найстрашніших нічних кошмарах. Бруковані вулички, жоднісінького відчиненого магазину після шостої вечора, громадське життя, яке оберталося довкруг церкви, де, якщо пощастить, можна було почути хіба що цвірінькання пташок. Ґаї здавалося, наче вона провалилася крізь дивний портал і опинилася у якійсь загубленій у часі землі.

Вони з Кей міцно трималися одна одної, скільки себе пам’ятала Ґая (адже батько ніколи з ними не жив, а подальші любовні стосунки Кей так і не переросли у щось серйозніше). Вони сперечалися, ділилися турботами, а з часом стали просто як сусідки по квартирі. Щоправда, зараз на протилежному краю кухонного стола Ґая бачила ворога. Єдине, чого вона прагнула, — повернутися в Лондон, будь-якою ціною, і якомога сильніше зіпсувати життя Кей як помсту за її власне. Вона ніяк не могла вирішити, що більше засмутить маму — якщо вона провалить випускні іспити в школі чи, навпаки, якщо успішно їх складе і спробує вмовити батька прихистити її в себе під час навчання в лондонському коледжі. А тим часом вона мусила виживати на чужій території, де її зовнішність і акцент — колишня гарантія її миттєвого потрапляння до кола обраних — стали зайві, мов чужоземна валюта.

Ґая не мала ніякого бажання ставати однією з тих хвалених вінтердаунських школярок, які користувалися тут популярністю, але дратували її своєю містечковою вимовою й жалюгідними уявленнями про справжні розваги. Вона не випадково заприятелювала з Суквіндер Джавандою. З одного боку, немовби глузувала з тутешніх «кумирів», а з другого — відчувала потребу зблизитися з тим, хто мав тут статус аутсайдера.

А відколи Суквіндер погодилася працювати офіціанткою разом із Ґаєю, їхня дружба перейшла мовби на інший рівень. Усе почалося на парі з біології, де Ґая ненароком розкрилася перед Суквіндер аж надто відверто, і Суквіндер нарешті бодай частково збагнула загадкову причину, чому така шикарна й крута дівчина вирішила з нею подружитися. Наводячи фокус у мікроскопі, який вони отримали один на двох, Ґая буркнула собі під ніс:

— Тут, блін, усе довкола біле, правда?

Суквіндер відповіла «ага», навіть до кінця не зрозумівши, що, власне, Ґая мала на увазі. Ґая й далі щось їй казала, але Суквіндер її вже майже не слухала. «Тут, блін, усе довкола біле». Так воно, мабуть, і було.

У школі Святого Томаса її, єдину темношкіру ученицю, викликали до дошки і звеліли розповісти про релігію сикхів. Вона слухняно стояла й розказувала про засновника релігії сикхів Ґуру Нанака, який зник у річці, і всі думали, що він потонув, але через три дні він знову виринув з-під річкових вод і проголосив: «Немає ні індусів, ні мусульман».

Інші учні кепкували з того, що хтось начебто може пробути три дні під водою й вижити. Суквіндер не наважилася нагадати їм, що Ісус також помер і воскрес. Вона швиденько закінчила свою розповідь про Ґуру Нанака, відчайдушно прагнучи повернутися за парту. Вона лише кілька разів у житті бувала у ґурдварі. У Пеґфорді не було жодного такого храму, а в Ярвілі тільки один, та й той мало що крихітний, та ще й окупований Чамарами, а батьки Суквіндер належали до іншої касти. Суквіндер не розуміла, яке це має значення, адже Ґуру Нанак відверто протестував проти поділу на касти. Це все було таке заплутане, а вона ж усе одно розмальовувала писанки на Великдень і прикрашала ялинку на Різдво, а книжки про житія ґуру і принципи Халси, які її змушувала читати Парміндер, давалися їй сутужно.

Поїздки до родини матері в Бірмінгем, де на деяких вулицях майже всі перехожі були темношкірі, а крамнички були завалені сарі й індійськими прянощами, вибивали Суквіндер з колії, вона почувалася там чужою й неадекватною. Її двоюрідні брати знали пенджабську мову не гірше за англійську й жили повноцінним міським життям, а двоюрідні сестри були вродливі і стильні. Вони глузували з її кумедного акценту й старомодного одягу, а Суквіндер ненавиділа, коли з неї насміхалися. І поки Жирко Вол не започаткував свій ритуал щоденних тортур, і поки їх ще не розділили на групи, в результаті чого їй довелося щодня бачитися з Дейном Таллі, Суквіндер любила повертатися в Пеґфорд. Це була її тиха гавань.

Поки вони вовтузилися з мікроскопами, нахиливши голови, щоб не привернути увагу місіс Найт, Ґая почала розповідати Суквіндер про своє навчання в Гекні, у середній школі «Ґрейвенер». Слова лилися з неї нестримним бурхливим потоком. Вона згадала про друзів, яких їй довелося покинути; одного з них звали так само, як і старшого двоюрідного брата Суквіндер — Гарпріт. Розповідала також про чорношкіру Шерел, найрозумнішу дівчину з їхньої компанії; згадала й про Джен: її брат був першим хлопцем Ґаї.

І хоч Суквіндер страшенно цікавило все, про що їй тут розповідала Ґая, вона постійно відволікалася, уявляючи, скажімо, шкільні збори, де очі аж розбігаються від розмаїття кольорів шкіри: від світлого, наче манна каша, до темного відтінку червоного дерева. Тут, у Вінтердауні, синювато-чорне волосся азійських дітей відразу виділялося серед моря русявих і рудих кучерів. У такій школі, як «Ґрейвепер», типажі штибу Жирка Вола і Дейна Таллі взагалі були б у меншості.

Суквіндер боязко запитала:

— А чому ти переїхала?

— Бо моя мама хотіла жити ближче до свого довбаного бойфренда, — буркнула Ґая. — Ґевін Х’юз, знаєш такого?

Суквіндер похитала головою.

— Ти мала б чути, як вони штрикаються, — сказала Ґая. — У них оргазми на цілу вулицю. Не зачиняй уночі вікна, зразу почуєш.

Суквіндер спробувала приховати шок, але думка про те, щоб підслуховувати власних батьків, одружених батьків, під час сексу, здалася їй хворобливою. Та й сама Ґая почервоніла, але не так від сорому, подумала Суквіндер, як від злості.

— Він її використає й кине. Вона така довірлива. Він завжди змивається відразу після сексу.

Суквіндер ніколи б не посміла так говорити про маму, і близнючки Фербразер (що й досі були, принаймні теоретично, її найкращими приятельками) також не посміли б. Нів і Шіван сиділи неподалік, працюючи з одним мікроскопом. Після татової смерті вони мовби закрилися в собі, спілкувалися тільки між собою і геть віддалилися від Суквіндер.

Ендрю Прайс, знайшовши проміжок у тлумі білолицих учнів, не спускав очей з Ґаї. Суквіндер побачила це й подумала, що Ґая не помічає його погляду. Але вона помилялася. Ґая просто не хотіла ані відповідати йому поглядом, ані якось випендрюватися, бо звикла ще з дванадцятирічного віку, що хлопці завжди на неї витріщалися. Коли вона переходила з кабінету в кабінет між уроками, двоє старшокласників завжди немовби випадково опинялися у цей час у коридорах. Вони були набагато вродливіші за Ендрю, та все ж не йшли у жодне порівняння з тим хлопцем, через якого Ґая втратила цноту незадовго перед тим, як переїхала до Пеґфорда.

Ґая ніяк не могла змиритися, що Марко де Лука й далі фізично існує десь у Всесвіті, але між ними пролягають сто тридцять дві милі такого болючого простору.

— Йому вісімнадцять, — сказала вона Суквіндер. — Він наполовину італієць. Класно грає в футбол. Його, здається, навіть спробують у відборі для молодіжного складу «Арсеналу».

Ґая чотири рази мала секс з Марко перед тим, як поїхала з Гекні, і щоразу крала презервативи з нічного столика Кей. Вона навіть хотіла, щоб Кей знала, на що Ґая пішла, щоб закарбувати себе у пам’яті Марко, бо ж це з її вини Ґая змушена була його покидати.

Суквіндер зачудовано слухала цю розповідь, але не зізнавалася Ґаї, що вже бачила Марко на сторінці своєї нової подруги у «Фейсбуці». У Вінтердауні не було навіть приблизно такого хлопця: він був, як Джоні Депп.

Ґая схилилася на парту, неуважно крутячи фокус мікроскопа, а Ендрю Прайс безперервно витріщався на неї, коли був упевнений, що Жирко цього не бачить.