Несподівана вакансія

— Ну, але за словами місіс Гарпер, він пропускає набагато більше, ніж колись, — відповіла на це Кей, переглядаючи нотатки, які вона робила під час розмови з управляючою яслами. — Річ у тому, Террі, що коли його торік вам повернули, ви зобов’язались водити Роббі в ясла.

— А хіба я, курва, не… — почала дратуватися Террі.

— Ану, заткайся, чула? — гаркнула на матір Кристал. Тоді звернулася до Кей: — Він захворів, мав запалені гланди, я брала для нього в лікаря антибіотики.

— І коли це було?

— Десь зо три тижні тому… десь отак…

— Коли я вчора тут була — (Кристал затято жувала, відгородившись бар’єром складених рук), — мені здалося, Террі, що вам дуже важко було опікуватися Роббі.

Кристал зиркнула на матір. Її стегно було вдвічі товще за стегно Террі.

— Я не… я ніколи… — Террі раптом змінила думку. — Він у нормі.

У Кристал від здогаду потемніло в очах, мовби її накрила тінь якогось стерв’ятника, що ширяв над нею.

— Террі, коли я вчора прийшла, ви щось прийняли, так?

— Ні фіга, ні! Це мені, курва… ти довбана… я не кололась, ясно?

Кристал почала задихатися, їй аж задзвеніло у вухах. Оббо, мабуть, дав матері не просто один пакетик, а цілий оберемок. Соціальна працівниця побачила її заширяною. Наступного разу аналізи Террі в «Белчепелі» будуть позитивні, і її знову попруть звідти під три чорти…

(…а без метадону вони знову повернуться до того кошмарного існування з напівздичавілою Террі, яка знову братиме у свій беззубий рот у першого-ліпшого волоцюги, щоб тільки ширнутися. І Роббі знову заберуть від них, але цього разу він може вже й не повернутись. В кишені у Кристал лежав прикріплений до ключів брелок у формі сердечка, а в ньому — фотографія однорічного Роббі. Справжнє серце Кристал почало гупати так, ніби це були змагання з веслування, і вона гребла, гребла, долаючи опір води, її м’язи дзвеніли від напруження, а суперниці лишалися позаду…)

— Ти довбана!.. — закричала вона, але ніхто її не чув, бо Террі й далі репетувала до Кей, що сиділа з чашкою в руці з незворушним виглядом.

— Ні фіга я не ширялась, у тебе нема доказів!..

— Ти довбана дурепа! — ще голосніше крикнула Кристал.

— Ні фіга не ширялась, це, блін, брехня! — верещала Террі, мов звір, що потрапив у тенета й кидається навсібіч, дедалі більше в них заплутуючись. — Ніколи, курва, не кололась, ясно, я ніколи…

— Тебе знову попруть на фіг з тієї сраної клініки, драна сучко!

— Не смій так говорити, блін, зі мною!

— Годі вже, — спробувала вгамувати їх Кей, ставлячи чашку на підлогу і встаючи з крісла. Вона й сама перелякалася тієї колотнечі, що вибухнула з її подачі. Крикнула: — Террі! — злякавшись не на жарт, коли Террі раптом випросталася в кріслі й сіла на друге бильце обличчям до доньки. Мало не стикаючись носами, вони, як дві ґарґуйлі, сипали прокляттями.

— Кристал! — вигукнула Кей, коли Кристал замахнулася кулаком.

Кристал оскаженіло зістрибнула з крісла подалі від матері. Здивовано відчула на щоках якусь теплу рідину, яку спочатку сприйняла за кров, але це були сльози, звичайні прозорі сльози, що зблиснули на кінчиках її пальців, коли вона спробували їх витерти.

— Годі вже, — збентежено повторила Кей. — Угамуйтесь, будь ласка.

— Це ти, блін, угамуйся, — огризнулася Кристал, витерла тремтячою рукою обличчя і знову подалася до маминого крісла.

Террі здригнулась, але Кристал просто схопила пачку від цигарок, витягла звідти запальничку й останню цигарку і запалила її. Зробила затяжку і відійшла до вікна. Там повернулася до них спиною, намагаючись стримати непрохані сльози.

— Добре, — сказала Кей, що й далі стояла посеред кімнати, — може, поговоримо про це спокійно…

— Пішла ти, — глухо буркнула Террі.

— Це стосується Роббі, — додала Кей. Вона й далі не хотіла сідати, не наважуючись розслабитися. — Я для того й прийшла сюди, щоб переконатися, що з Роббі все гаразд.

— Ну, й шо з того, шо він не пішов у довбані ясла, — процідила біля вікна Кристал. — Подумаєш, великий, блін, злочин.

— …Великий, блін, злочин, — озвалася луною Террі.

— Йдеться не тільки про ясла, — мовила Кей. — Учора, коли я його бачила, він був у поганому стані, мав подразнення. Він уже завеликий для того, щоб носити підгузники.

— Я з нього зняла ті срані підгузники, він тепер у штанцях, я ж вам казала! — розлючено гаркнула Кристал.

— Вибачте, Террі, — сказала Кей, — але ви були не в стані самостійно опікуватися дитиною.

— Я ніколи…

— Ви можете казати мені, що нічого не вживали, — урвала її Кей, і Кристал чи не вперше почула в голосі Кей щось справжнє й людяне: обурення й роздратованість. — Але вас тестуватимуть у клініці. І всі ми знаємо, що тести будуть позитивні. Там сказали, що це ваш останній шанс, що вас звідти викинуть знову.

Террі витерла рукою рота.

— Слухайте, я ж бачу, що ви обидві не хочете втрачати Роббі…

— То не забирайте його, блін, від нас! — крикнула Кристал.

— Це не так просто, — відповіла Кей. Вона знову сіла, підняла з підлоги товстезну папку й поклала її на коліна. — Коли Роббі повернувся торік до вас, Террі, ви не вживали героїн. Ви взяли на себе серйозне зобов’язання утримуватись від наркотиків і лікуватися, а також погодилися на деякі інші речі, скажімо, водити Роббі в ясла…

— Ага, і я його водила…

— …якийсь час, — договорила за неї Кей. — Якийсь час ви це робили, Террі, але цих символічних зусиль недостатньо. Після того, що я побачила тут учора, і після моєї розмови з вашим лікарем і місіс Гарпер, боюся, що доведеться ще раз зробити оцінку того, що тут діється.

— І шо це означає? — запитала Кристал. — Черговий, блін, перегляд справи, так? Але для чого це вам? Для чого? Йому тут добре, я дбаю про… заткайся, курво! — гаркнула вона на Террі, яка намагалася щось додати. — Вона не… я ним опікуюсь, ясно?! — заревіла вона не своїм голосом, розчервонівшись і тикаючи пальцем собі в груди, а її густо нафарбовані очі були сповнені по вінця гіркими від обурення сльозами.

Увесь той місяць, що Роббі був у своїх названих батьків, Кристал регулярно його відвідувала. Він липнув до неї, хотів, щоб вона лишалася на чай, плакав, коли вона йшла. Здавалося, ніби її ріжуть по живому. Його тримали як заручника. Звісно, було б найкраще, аби Роббі жив у баби Кет, бо в дитинстві Кристал дуже часто тікала до неї, коли Террі втрачала над собою контроль. Але баба Кет була вже старенька й квола і їй було вже не до Роббі.

— Я розумію, Кристал, що ти любиш свого брата й робиш для нього все, що можеш, — сказала Кей, — але ти для Роббі не є законною…

— Чому ні? Я ж, блін, його сестра!

— Гаразд, — рішуче мовила Кей. — Террі, я думаю, що ми мусимо подивитися в очі фактам. Немає сумніву, що вас викинуть з «Белчепела», якщо ви там з’явитеся, стверджуючи, що не вживали наркотиків, а ваші тести виявляться позитивними. Ваша лікарка мені це дуже докладно пояснила по телефону.

Террі, цей дивний гібрид беззубої дитини-старушенції, дивилася на неї порожнім і невтішним поглядом.

— Мені здається, єдине, що ви могли б зробити для того, щоб вас не викинули, — вела далі Кей, — це відверто зізнатися в тому, що вживали наркотики, взяти на себе повну відповідальність за цей ляпсус і зобов’язатися почати все з чистого аркуша.

Террі далі дивилася на неї. Вона не знала іншого способу, яким можна було відповідати своїм звинувачувачам, крім брехні. «Ага, добре, давай, сюди», а тоді «Ні, я ніколи, не я, ніколи, курва, цього не…»

— Була якась особлива причина вживати цього тижня героїн, якщо ви й так прийняли велику дозу метадону? — запитала Кей.

— Так, — відповіла Кристал. — Це все довбаний Оббо, вона йому ніколи не може сказати «ні»!

— Заткайся! — огризнулася Террі, але доволі мляво. Здавалося, вона намагається переварити те, що їй сказала Кей: цю дивну, небезпечну пораду сказати правду.

— Оббо, — повторила Кей. — Хто такий Оббо?

— Та один мудак, — відповіла Кристал.