Страница 144 из 152
КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА
Вперше надруковано в збірці «Малороссийские повести, рассказываемые Грьїцьком Осповьяиенком», кн. 2. М., в тип. Лазаревых института восточных языков, издание Андрея Глазунова, 1836, с. 107—347.
Автограф невідомий.
«Конотопська відьма» написана в 1833 р., цензурний дозвіл М. Качеиовського датовано 4 жовтня 1833 р.
Це найбільша українська повість Квітки, де дійсність зображується в сатиричному плані. Автор переплітає реальні факти і події з фантастичними, казковими, широко використовує перекази, анекдоти, легенди. У листі до Плетиьова письменник, посилаючи автоиереклад «Конотопської відьми» для журналу «Современник», писав: «И я буду утешен, найдя суд, а не безусловное снисхождение. С такою надеждою на благорасположенность Вашу прилагаю «Конотопскую ведьму», нелепую по содержанию своему, но все это основано иа рассказе старожилов. Топление (мнимых) ведьм при засухе не только бывалое, со всеми горестными последствиями, но, к удивлению и даже ужасу, возобновленное помещицею соседней губернии» (Квітка-Основ’я-ненко Г. Ф. Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 214).
Автопереклад російською мовою був надрукований у журналі «Современник», 1839, т. XV, кн. З, с, 1—129 (Конотопская ведьма. Из повестей Грыцька Основьяненка. В. И. С.).
Рецензент «Журнала министерства народного просвещения» (1839, ч. XXIV, с. 186), аналізуючи повість Квітки, писав, що «волосний писар Пістряк гідний пера Мольєра і Діккенса». Майстерність Квітки як сатирика неодноразово відзначав І. Франко. Він підкреслював, що «у «Конотопській відьмі» дав Квітка незрівнянний майстерний малюнок старих козацьких порядків, може, з половини XVIII віку в новочаснім сатиричнім освітленні» (Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. Львів, 1910, с. 89).
Подається за виданням «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», Харків, 1841, кн. 2, с. 109—34-7.
1 Г р а м а т к а ■—буквар, виданий у Києві (Грамматика, руководствующая к познанию славенороссийского языка. Типография Киево-Печерской лавры, 1794).
2 Часловець (часословець) — церковна книга, що містить тексти молитов.
3 Гласи — у давньоруському церковному співі комплекс поспі-вок, які розрізнялись за мелодійною структурою, кількістю і останнім іоном.
4€рмолойні догматики — молитви, які призначалися для співу під час богослужіння.
6 ...щ о до хвилозохвиї ходи в... — тобто в передостанній клас семінарії.
6 Дербентський марш — марш на честь перемоги в 1796 р. російських військ над армією перського шаха Ага-Мохаммед-шаха і взяття Дербента.
ОТ ТОБІ Й СКАРБ
Вперше надруковано в збірнику «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», ки. 2. М., в тип. Лазаревых института восточных языков, издание Андрея Глазунова, 1836, с. 348—441. Автопереклад під заголовком «Вот тебе и клад» був надрукований в «Литературной газете», 1840, № 1, 2.
Автографи оригіналу та автоперекладу невідомі.
Подається за виданням «Малороссийские повести, рассказываемые Грыцьком Основьяненком», Харків, 1841. кн. 2, с. 349—441.
1 ...д есята була масн а... — тобто десятий тиждень після різд-ва був масничний.
2 ...Ю рія припадал о... — тобто церковне свято Юрія, яке припадало на 6 травня.
3 ...гоги та магоги... — За біблійною легендою, дикі войовничі племена.
4 Ідіть сюди (франц.).
5 ...ш а т а й-м оргай, шата й-н ахвіст, реевеє, б а р-боське, шальпанськуіпорченепиво... — перекручені назви французьких вин — шато-морго, шато-лафіт, рейнвейн, бордоське, шампанське, портер.
6 ...у водолазьких винокурі в... — тобто у винокурів слободи Нова Водолага, яка знаходилася в 45 верстах від Харкова на річці Водолазі; тепер адміністративний центр Нововодолазького району Харківської області.
7 Дуже добре (франц.).
8 Лягай (франц.).
КОЗИР-ДІВКА
Вперше надруковано окремим виданням: Козир-дівка. Спб., типография 3 департамента государственных имуществ, 1838, 144 с.
Автограф невідомий.
Присвяту письменник позначив «11-го июля 1836. Основа». Цензурний дозвіл П. Корсакова датовано 9 лютого 1837 р.
«Козир-Аівка» — соціально-побутова повість, в основу якої лягли безпосередні життєві спостереження письменника. Працюючи совісним суддею, Квітка зустрічався з численними фактами бюрократизму, хабарництва, зневаги до простих людей. З листування письменника видно, що у своїх творах він використовував матеріали, спостереження, пов’язані з діяльністю в суді. Після того як рукопис було надіслано до Петербурга, Квітка довгий час нічого не знав про його долю. У численних листах він звертався до цензорів І. М. Сиегірьова, Л. О. Плетньова, книготорговця І. Т. Лисеикова з проханням прискорити друкування повісті. І лише 26 квітня 1839 р. він пише Плетньову: «Вышла «Козир-дівка» — и судья сердится на меня, что он никогда бубликов не принимает от просителей» (Коїтка-Основ’янснко Г, Ф* Зібр. творів. У 7-ми т., т. 7, с. 218).
У журналі «Современник» (1840, т. XVII, кп. I, отд. «IІопсчѵгіі», с. 1—103) був надрукований автопереклад повісті, л пже після смерті письменника, в 1858 р., П. Куліш здійснив друге шідліиіи твору, н якому до тексту першодруку вніс істотні правописні І стилістичні нмінн. Однак у наступних виданнях повість давалася у редакції Куліїші, і лише у Зібранні творів у семи томах (т. 3. К., 1981, с. 210—200) текст «Козир-дівки» подано за виданням 1838 р.
Після виходу повісті Гребінка у листі до Квітки під 14 вересни 1838 р. з захопленням відгукнувся про новий твір письменника: «Що недавно отце я вам казав, та й не я один, а всі наші—превелике спасибі за «Козир-дівку»; з біса, десь була гарна дівчина! Я читав ваше також рукописне, у цензурі [...]. Та й подумав: «Господи мій милостивий! Як то народ пише гарно по-нашому...» (Гребінка в. П. Твори. У 3-х т., т. 3. К., 1981, с. 593). Високо оцінив повість І. Франко. Він тсисав, що «найглибше до основи тодішнього селянського життя синіють повісті «Козир-дівка» і «Сердешна Оксана» (Франко 1, Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р., с. 89).
Подається за першодруком.
1 Кашинцова Ольга Яківна — племінниця Г. Ф. Квітки-Оспо-в’яненка.
2 ...скажуть: «Лоб!» — тобто пострижуть у солдати.
СЕРДЕШНА ОКСАНА
Вперше надруковано в альманасі «Ластівка». Сочинения на мало-российском языке. Повести и рассказы, некоторые малороссийские песни, поговорки, пословицы, стихотворения и сказки. Собрал Іі Гребенка. В тип. императорской Российской Академии. Спб., 1841, с. 32—207.
Автограф невідомий.
Повість «Сердешна Оксана» Квітка завершив у кінці 1838 р. І надіслав Є. П. Гребінці до Петербурга для опублікування. У листі від
13 січня 1839 р. Гребінка писав з захопленням: «Ваша Оксана хороша, очень хороша, дай бог Вам здоровья» (Гребінка 6. II. Твори. У 3-х т., т. З, с. 597). Як вважає дослідник творчості Шевченка 10. Івакіп, саме безпосередні враження від «Сердешної Оксани» дали поетові творчий імпульс для написання «Катерини» (див.: Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Шевченка. Поезії до заслання. К., 1964, с. 38). Пізніше,
1840 р., дякуючи Шевченку за «Кобзаря», Квітка писав: «Я його («Кобзар». — Н. /.) притулив до серця, бо дуже шаную Вас і Ваші думки кріпко лягають на душу. А що «Катерина», так так що Катерина! Гарно, батечку, гарно! Більш не вмію сказати. От так-то москалики-воєн-ні обдурюють наших дівчаток! Списав і я «Сердешну Оксану», от точнісінько як і Ваша «Катерина». Будемо читати, як пай Гребінка ви-дрюкує. Як то ми одно думали про бідних дівчаток та про бузовірових