Страница 421 из 455
20 тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.
21 Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;
22 правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї:
23 всї бо згрішили, і лишені слави Божої,
24 оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,
25 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,
26 щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.
27 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.
28 Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.
29 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;
30 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.
31 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.
До римлян 4
1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?
2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.
3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.
4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.
5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.
6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.
9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.
10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.
11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,
12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.
13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.
14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.
15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.
16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,
17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.
18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.
19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.
20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,
21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.
22 Тим же й полїчено йому за праведність.
23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,
24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,
25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.
До римлян 5
1 Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.
3 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,
4 терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,
5 надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.
6 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.
7 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.
8 Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.
9 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.
10 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його.
11 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.
12 Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.
13 Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.
14 Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.
15 Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.
16 І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.
17 Бо, коли через пров Romну одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.
18 Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.
19 Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.
20 Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,
21 щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.
До римлян 6
1 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісї, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).
2 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?
3 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?
4 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.
5 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,
6 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.
7 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.
8 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,
9 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.
10 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз; а що живе, Богові живе.
11 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім.
12 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;
13 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправдї, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.
14 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.
15 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.
16 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?
17 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.
18 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.
19 Почоловічи глаголю ради немочи тїла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистотї і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість.
20 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведностї.
21 Який же тодї мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.