Молодий місяць

– І вона б хотіла, щоб ти краще стала однією з вічно проклятих, ніж вийшла заміж, – він похмуро всміхнувся.

– Ти гадаєш, це смішно?

– Белло, якщо ти порівнюєш виконання шлюбних обов’язків з обміном своєї душі на вічність у подобі вурдалака… – він похитав головою. – Якщо ти недостатньо смілива, щоб одружитися зі мною, то…

– Гаразд, – втрутилась я. – А що як я погоджуся? Що як накажу тобі відвезти мене до Лас-Вегаса просто зараз? Хочеш сказати, що я стану вампіром через три дні?

Він усміхнувся, його білі зуби світилися в темряві.

– Звісно, – мовив він, явно блефуючи. – Я піджену свою машину.

– Чорт, – пробурмотіла я. – Я згідна на вісімнадцять місяців.

– Так діла не буде, – мовив він усміхаючись. – Мені до вподоби саме така умова.

– Добре. Коли я закінчу школу, то одразу попрошу допомоги Карлайла.

– Ну, якщо це й справді те, чого ти хочеш, – Едвард знизав плечима, і його посмішка стала зовсім безневинною.

– Ти просто неможливий, – рявкнула я. – Ти – справжнє чудовисько.

Він захихикав.

– Може, саме через це ти не хочеш вийти за мене? Я знову застогнала.

Він нахилився наді мною; його темні мов ніч очі розтоплювали, і плавили, і розхитували мою рівновагу.

– Будь ласка, Белло? – його подих обпалив моє обличчя.

Якусь мить я не могла згадати, як дихати. Коли ж прийшла до тями, то швидко потрусила головою, намагаючись прочистити свій затуманений розум.

– Можливо, ти б погодилася, якби я заздалегідь подбав про обручки?

– Ні! Жодних обручок! – майже закричала я.

– О, нарешті ти докричалася, – прошепотів Едвард.

– Ой.

– Чарлі прокинувся; буде краще, якщо я піду, – мовив Едвард покірливо.

Моє серце перестало битися. Протягом секунди він вивчав мій вираз.

– Буде дуже по-дітвацькому, якщо я сховаюся у вашому туалеті?

– Ні, – прошепотіла я нетерпляче. – Залишися. Будь ласка.

Едвард усміхнувся і зник.

Я лежала в темряві, чекаючи на Чарлі, а всередині мене все кипіло. Едвард завжди знає, що робить, і я могла побитися об заклад – усе, що він замислив, – це частина якогось хитромудрого плану. Звісно, у мене досі залишався варіант із Карлайлом, але тепер, коли з’явився шанс, що це зробить Едвард, я нестерпно хотіла саме цього. Але він був таким обманщиком!

Двері в мою кімнату рипнули й відчинилися.

– Доброго ранку, тату.

– О, привіт, Белло, – Чарлі зніяковів – він не очікував, що його зловлять. – Я й не знав, що ти вже прокинулася.

– Так. Просто я чекала, поки ти прокинешся, щоб прийняти душ, – я почала підводитися з ліжка.

– Зажди, – мовив Чарлі, вмикаючи світло. Я зажмурилася від яскравого світла й намагалася не дивитися на туалет. – Давай спочатку побалакаємо.

Я не втрималася і скривилася. Забула попросити Алісу вигадати гарну відмовку.

– Ти ж знаєш, що в тебе неприємності.

– Так, знаю.

– Я ледве не збожеволів за останні три дні. Я приходжу додому з похорону Гаррі, а тебе немає. Єдине, що Джейкоб міг повідомити, то це те, що ти кудись поїхала з Алісою Каллен, а ще він висловив припущення, що ти потрапила в халепу. Ти не залишила мені жодного телефонного номеру і сама також не дзвонила. Я й гадки не мав, де ти, коли повернешся і чи взагалі повернешся. Будь ласка, виконай моє прохання, назви бодай одну причину, чому… чому… – він не зміг закінчити речення. – Назви бодай одну причину, чому б мені не відправити тебе до Джексонвіля просто зараз?

Мої очі звузилися. Отже, він мені погрожує, хіба ні? Гаразд, я також умію грати в цю гру. Я сіла в ліжку й загорнулася в покривало.

– Тому що я звідси не поїду.

– Стривай хвилинку, юна леді…

– Слухай, тату, я беру на себе цілковиту відповідальність за свої вчинки, і ти маєш повне право мене покарати, як захочеш. Також я виконуватиму всі хатні обов’язки, пратиму, митиму посуд, аж поки ти не вирішиш, що я отримала хороший урок. Гадаю, що ти справді маєш повне право вигнати мене звідси – але це не змусить мене поїхати до Флориди.

Його обличчя вкрилося червоними плямами. Перш ніж відповісти, він кілька разів глибоко вдихнув.

– Може, ти будеш така добра і поясниш, де ти була увесь цей час?

О, чорт!

– У мене були… невідкладні справи.

Він підняв брови, очікуючи на логічне пояснення. Я наповнила рот повітрям, а тоді голосно видихнула.

– Не знаю, що сказати тобі, тату. Просто сталося непорозуміння. Спочатку один бовкнув, тоді інший перебрехав, і покотилося.

Чарлі чекав, на його обличчі читалася недовіра.

– Розумієш, Аліса сказала Розалії, що я стрибнула зі скелі…

Я ретельно добирала слова, щоб триматися правди настільки близько, аби моє невміння брехати переконливо не видало б мене, але перш ніж я продовжила, вираз Чарлі нагадав мені, що йому нічого не відомо про стрибки зі скелі.

Ой. Я тільки підлила олії у вогонь.

– Гадаю, я ще про це тобі не розповідала, – вичавила я з себе. – Нічого страшного. Просто розвага така. Ми плавали з Джейком. У будь-якому разі Розалія розказала про це Едвардові, і він засмутився. Просто вона випадково бовкнула йому, що я хотіла накласти на себе руки чи щось таке. Едвард не відповідав на телефонні дзвінки, тож Аліса потягнула мене до… Лос-Анджелеса, щоб пояснити йому все тет-а-тет.

Я знизала плечима, відчайдушно сподіваючись, що Чарлі не придиратиметься й задовольниться моїм поясненням. Обличчя Чарлі завмерло.

– Ти намагалася накласти на себе руки, Белло?

– Звісно, що ні. Просто ми з Джейком розважалися. Пірнання зі скелі. Діти з Ла-Пуша постійно це роблять. Як я й казала, нічого страшного.

Обличчя Чарлі почервоніло – тепер воно не було нерухомим, воно палало від люті.

– Все одно не розумію, яке діло до цього всього Едварду Каллену? Він просто взяв і кинув тебе…

Я його перебила:

– Ще одне непорозуміння. Його обличчя знову спалахнуло.

– Значить, він повернувся?

– Я точно не знаю. Але гадаю, що всі Каллени повернулися. Він похитав головою, вена на його чолі напружено пульсувала.

– Я хочу, щоб ти трималася якомога далі від нього, Белло. Я йому не довіряю. Він не заслуговує на тебе. Я не дозволю йому знову завдати тобі болю.

– Чудово, – мовила я коротко. Чарлі гойднувся на п’ятках.

– О, – йому знадобилася секунда, щоб оволодіти собою, від подиву він голосно видихнув. – Я гадав, ти зі мною сперечатимешся.

– Ні, – я подивилася йому в очі. – Я мала на увазі: «Чудово, я виїду від тебе».

Його очі округлилися; обличчя набрало червонувато-брунатного відтінку. Я мало не змінила рішення, бо розхвилювалася за його здоров’я. Він був не надто молодший, ніж Гаррі…

– Тату, я не хочу переїжджати від тебе, – сказала я спокійніше. – Я люблю тебе. Я знаю, що ти хвилюєшся за мене, але ти повинен мені довіряти. І ти маєш змінити своє ставлення до Едварда, якщо хочеш, щоб я залишилася. Ти хочеш, щоб я жила тут, чи ні?

– Це не чесно, Белло. Ти ж знаєш, що я хочу, щоб ти залишилася.

– Тоді будь увічливим з Едвардом, тому що він буде там, де і я, – мовила я впевнено. Переконання, що Едвард мене кохає, було досі дуже сильним.

– Тільки не в моєму домі, – гаркнув Чарлі. Я важко зітхнула.

– Бачиш, я не збираюся ставити тобі ніяких інших ультиматумів, принаймні не сьогодні ввечері – чи, мабуть, сьогодні вранці. Просто обміркуй усе протягом кількох днів, гаразд? Але май на увазі, що ми з Едвардом – одне ціле.

– Белло…

– Обміркуй усе, – наполягала я. – А поки ти міркуватимеш, може, залишиш мене на деякий час саму? Мені й справді треба прийняти душ.

На обличчі Чарлі виступили дивні фіолетові плями, але він пішов, голосно грюкнувши дверима. Я чула, як злісно він тупає сходами.

Я скинула покривало, а Едвард уже був тут. Він сидів у кріслі-гойдалці, наче й не виходив.

– Вибач за все, – прошепотіла я.

– Нічого, я заслуговую набагато гіршого, – пробурмотів він. – Не варто сваритися з Чарлі через мене, будь ласка.