Тінь попередника

Значний відгук ідеї Нової Монархії знайшли у нових світах, передовсім у багатолюдних та погано керованих колоніях на планетах Марс, Аврелія і Альфа Альфа. Правлячі олігархії цих колоній не змогли подолати корупції та свавілля постачальників життєво необхідних ресурсів. У 127 році ЕВ частина Зоряного Флоту відмовилася підкорятися лідерам земного Конґресу й оголосила «імператором людства» адмірала Анара Асміра. У кількох сутичках бойових ескадр в районі Сонячної системи Асмір отримав перемогу над Флотом оборони Землі. У лавах прихильників демократії почалися чвари. Збройні сили Конґресу були послаблені і майже без бою поступилися імператору в контролі над місячними поселеннями та орбітальними містами. Остерігаючись руйнування земних міст, Конґрес капітулював — в обмін на надання Землі особливого автономного статусу. У 138 році Анар Асмір загинув. Його наступник, талановитий адміністратор і політик Явіс І (138–161), завершив об'єднання всіх планет, населених людьми, в єдину галактичну мегадержаву, названу Зоряною Імперією. Столичною планетою став Марс, а з 156 року — Альфа Альфа. Після смерті Явіса Флот оголосив імператором сина Анара — Деко Асміра (161–178), вихованця Знаючих. Вчення Преподобних сестер набуло статусу офіційної релігії. Деко оточив себе містиками і ясновидцями. Його правління нагадувало стародавню теократію. На розвиток наук, пов'язаних з інформаційними технологіями, були накладені заборони, інформаційні потоки контролювалися спеціальною організацією, яку імператор назвав Службою Запобігання і якій надав безпрецедентні повноваження у сфері державної безпеки.

Земні політики побачили в діях Деко ревізію принципів Відновлення. Проти імператора склався заколот, але Знаючі попередили монарха і допомогли йому розправитися з лідерами змовників. Автономія Землі була ліквідована, Конґрес розпущений (174 рік ЕВ). Політика імперського уряду остаточно набула рис середньовічної інквізиції. Цілі галузі науки і техніки були оголошені поза законом, сотні тисяч вчених залишилися без роботи, а університети й лабораторії — без фінансування. Деко Асмір практично згорнув програми подальшого освоєння Великого Космосу, що призвело до заворушень у середовищі офіцерів Флоту і, врешті-решт, до повстання місячної ескадри. Деко втік на Піфію, де помер природною смертю через тридцять років після відсторонення від влади. Знаючі створили посмертний культ Деко Асміра (Сіроокого Імператора).

На Землі імперська адміністрація була відсторонена від влади. Знаючих вигнали з Землі, знову зібрали Конґрес. Але відновлення демократичних інститутів, замість очікуваного процвітання, призвело до економічного хаосу і беззаконня. Фінансова криза спричинилася до різкого зубожіння громадян Автономної Земної Федерації. У 195 році, практично без спротиву, тодішній лідер Флоту адмірал Сіоран відновив контроль Імперії над Землею. В тому ж році його було офіційно проголошено четвертим імператором людства. Сіоран Перший відновив завоювання Далекого Космосу, забезпечив корпораціям замовлення на будівництво сотень кораблів, поселень і орбітальних баз. За його правління розпочалося розселення людей у далеких системах Поясу Гулда, що означало новий етап колонізації галактичного простору. Епоха Сіорана І вважається періодом розквіту економіки і культури, але в кінці його сорокашестирічного правління ресурси Сонячної системи були гранично виснажені, фінансові інститути розхитані, а постачання віддалених колоній здійснювалося з катастрофічними перебоями. Транспортний флот не давав собі ради з амбіційними проектами правителів Імперії, а ціна корисних копалин, знайдених у нових світах, виявилася невиправдано високою. Все це призвело до надмірного збагачення так званих П'яти Випереджуючих планет (Землі, Марсу, Альфи Альфи, Аврелії та Арпікрану) і одночасно — до зубожіння малих світів, покинутих напризволяще.

Коли незадоволення стало відчутним, Сіоран І відновив повноваження асмірівської Служби Запобігання, верховний координатор якої став підпорядковуватися монарху особисто. Служба швидко виявила численні реальні й удавані змови сепаратистів, спрямовані проти імперської влади. Розпочалися гоніння на невдоволених. Частина аристократії, пов'язана із засновниками старих колоній, була відсторонена від влади і частково знищена. Служба також вступила у жорсткий конфлікт зі Знаючими, але позиції останніх були ще надто сильними. Імператор особисто зобов'язав Преподобних сестер та офіцерів Служби встановити неофіційне перемир'я і дотримуватись «політики ненападу». Побоюючись змов, Сіоран І переніс свою резиденцію з бунтівної Альфи Альфи спочатку на Землю, а згодом на віддалену планету Сагунт у системі Капели. Там для нього було побудовано резиденцію Шекану.

В останні місяці життя перестарілого Сіорана І його потенційні наступники почали відкриту боротьбу за владу. Леґенда стверджує, що великого монарха отруїла одна з наложниць. Його найстарший син і офіційний спадкоємець Мартін пережив батька лише на кілька годин. Спочатку у придворній інтризі отримали перемогу військові лідери Імперії. Але ставленик Служби і Флоту Еарлан І (третій син Сіорана Великого) не впорався з повстанням на Альфі Альфі, яке організували і підтримали Знаючі. У 243 році Преподобні сестри посадили на престол юного сина Мартіна — Сіорана Другого. Один за другим прощалися з життям адмірали і міністри Сіорана І та Еарлана І, звинувачені в заколоті та вбивстві законних монархів. Службу Запобігання розігнали. Столичною планетою знову стала Альфа Альфа. Сіоран II збільшив асигнування для транспортного флоту, заохочував комерційні дослідження Темних Шляхів і видобуток у нових колоніях тих ресурсів, які неможливо було синтезувати штучно (передовсім важких металів і рідкоземельних елементів). За часів правління цього монарха нестачу добровольців для освоєння нових світів почали компенсувати виробництвом мільйонів клонів, на плечі яких поклали найбільш трудомісткі роботи на далеких планетах. Освоєння Далекого Космосу знову призупинилося, зміцнився стан чиновників, які створили на освоєних планетах нові спадкові правлячі клани. Імперія поступово і непомітно вступила до епохи своєрідної «феодальної роздрібненості».

Після несподіваної, за загадкових обставин, смерті Сіорана II (263) трон Імперії опинився в руках кількох фінансово-адміністративних угруповань з вузькими політичними інтересами. Чергового коронованого учня й симпатика Знаючих Сіорана Третього (263–270) без особливих зусиль відсторонив від влади власний гарем. За цим заколотом, що увійшов до історичних анналів під назвою «змови семи наложниць», стояли аґенти Служби Запобігання, яка на той час перебувала в підпіллі. Короткочасні й бездарні правління імператриць Селіни (270–272), Наомі (272), Нелі (272–276) і сина останньої Явіса II (276–278) призвели до граничної дискредитації центральної влади і до падіння олігархічної Імператорської Ради, сформованої переважно з альфійців. До влади прийшли адмірали Флоту, пов'язані з правлячими кланами Землі та Аврелії. Столичною планетою була проголошена Земля.

Лідери військових підтримали династичні претензії представника бічної лінії Дому Сіоранів — адмірала Еарлана Мартіна з Дому Тізе. Після відсторонення від влади Явіса II, Знаючих і «гаремного клану» (Домів Харре і Корвінів-Клартів) він посів трон під іменем Еарлана Другого. Його довготривале, непослідовне і авторитарне правління загострило всі кризові тенденції у строкатому співтоваристві великих і малих світів. Офіційно проголошені програми не виконувались. Кричущі відмінності у якості життя громадян на різних планетах викликали нову хвилю масового незадоволення жителів сировинних колоній. Частину світів охопили сепаратистські настрої. У відповідь Еарлан II розгорнув безпрецедентні репресії проти правлячих еліт Периферії. Служба Запобігання знову отримала найширші повноваження та технічні засоби для тотального контролю. Одночасно була урочисто проголошена стратегічна «політика Вирівнювання» (289 рік ЕВ). Ресурси розвинених світів і транссвітових корпорацій насильно відчужувалися для технічної модернізації віддалених колоній. «Вирівнювання» призвело до небаченої корупції й до стрімкого збагачення чиновників з оточення імператора. Отримавши підтримку від малих світів, Еарлан II втратив довіру Випереджуючих планет.