Страница 94 из 96
[17] Аполлон Бельведерський — антична статуя бога Аполлона, яка вважалась найдосконалiшим зразком чоловiчої краси.
[18] Веласкес Дiєго (1599 — 1660) — iспанський художник. Його картина «Старий» знаходилась у 30-х роках в картиннiй галереї графа Строганова.
[19] Фраклiт i Гераклiт — статуї, назви яких Шевченко наводить по пам'ятi. Друга зображувала грецького фiлософа Гераклiта; кого саме зображала перша — невiдомо, тому що грецького iменi Фраклiт нема. Можна гадати, що перший — Демокрiт, фiлософ, якого часто протиставляють Гераклiтовi.
[20] Йдеться про роман Чарлза Дiккенса "Життя й пригоди Нiколаса Нiклбi" (1840 р. друкувався в журналi "Библиотека для чтения").
[21] Пименов Микола Степанович (1812 — _1864) — скульптор, вихованець Академiї мистецтв.
[22] Венецiанов Олексiй Гаврилович (1780 — 1847) — росiйський художник, один з перших зображав у своїх картинах сцени з життя росiйського селянства.
[23] Слюджинський Франц Йосипович (пом. 1864) — гравер. Зав'ялов Федiр Семенович (1810 — 1856) — художник, вихованець Академiї мистецтв; згадана його робота — малюнок статуї старогрецького мiфiчного героя Геркулеса, яка знаходиться у Фарнезькому палацi в Римi (звiдси — Фарнезький).
[24] Лосенко Антон Павлович (1737 — 1773) — художник, професор Академiї мистецтв.
[25] Кавос Альберт Катеринович (1801 — 1863) — архiтектор, зодчий iмператорських театрiв Росiї (Марiїнського i Михайловського в Петербурзi та iн.).
[26] О д р а н — прiзвище кiлькох французьких граверiв XVII–XVIII ст.
[27] Вольпато Джованнi (1738–1803) — iталiйський гравер.
[28] "Путешествие Анахарсиса Младшего" — _ твiр французького письменника i археолога Жан-Жака Бартелемi про старогрецьку культуру й мистецтво.
[29] Брюллов Карл Павлович (1799–1852) — росiйський художник, учитель Шевченка, друг росiйського поета Жуковського В. А.; обидва брали активну участь у викупi Шевченка з крiпацької неволi.
[30] «Xiтана» — «Циганка», назва балету.
[31] Пальмiра — столиця стародавнього царства в Сiрiї. В 20-З0 х роках XIX ст. поети i прозаїки нерiдко називали росiйську столицю Петербург Пiвнiчною Пальмiрою.
[32] Болезнь св. Витта — _ нервове посмикування тiла.
[33] Губер Едуард Iванович (1814 — 1847) — поет, перший перекладач трагедiї Гете «Фауст» на росiйську мову.
[34] Меркурiй — у староримськiй мiфологiї бог, який провiщає волю верховного бога Юпiтера; тут це iм'я вжито у значеннi посланець.
[35] Барбаризм — варварство.
[36] Я показал ему маску Лаокоона… и следок Микеланджело… — _ Йдеться про малюнок голови Лаокоона з античної скульптурної групи, що зображає жерця Лаокоона i двох його синiв, яких душать змiї, та гiпсовий злiпок iз ступнi фiгури, вирiзьбленої Мiкеланджело.
[37] Терпсiхора — в античнiй мiфологiї муза, покровителька мистецтва танцiв.
[38] Стофатто — м'ясне блюдо (штуфат).
[39] Лакрима-крiстi — iталiйське червоне вино.
[40] Плафон — розписана стеля.
[41] Dа саро (iтал.) — _ спочатку, знову, бiс.
[42] Антiной — вродливий юнак, що, як втiлення чоловiчої краси, часто зображувався античними скульпторами.
[43] Люцiй Вер — спiвправитель римського iмператора Марка Аврелiя (II ст.).
[44] Канова Антонiо (1757–1822) — iталiйський скульптор.
[45] Бельведерский торс — _ частина статуї, яка зображувала Геркулеса, що вiдпочиває.
[46] "Страшний суд" — велика фреска (стiнна картина) Мiкеланджело в однiй з церков Рима.
[47] Рафаель Сантi (1483–1520) — iталiйський художник епохи Вiдродження, який, крiм картин на полотнi, створив ще ряд стiнних картин (фресок) у Ватiканi, палацi римських пап.
[48] Рисунок Германика и танцующего фавна — _ рисунок з гiпсових копiй античних статуй, якi зображують римського полководця Германiка (I ст.) i фавна (лiсовика i польовика).
[49] Свинья в торжевских туфлях — _ помiщик Шевченка П. В. Енгельгардт у туфлях, якi тодi робили в мiстi Торжку, що славилося сап'яновими та оксамитовими виробами.
[50] Озеров Владислав Олександрович (1769–1816) — росiйський письменник.
[51] Гiлiс Джон (1747–1836) — англiйський iсторик.
[52] Аглицкий клуб — _ клуб, при якому були зали для _гри в карти.
[53] Мокрицький Аполлон Миколайович (1810–1870) — художник, товариш Шевченка.
[54] Клодт Петро Карлович (1805–1867) — скульптор, професор Академiї мистецтв, вiдомий статуями коней на Анiчковому мосту в Ленiнградi та iн. творами.
[55] Зауервейд Олександр Iванович (1783–1844) — художник-баталiст, професор Академiї мистецтв.
[56] Басiн Петро Васильович (1793–1877 — художник, професор Академiї мистецтв.
[57]…статую повешенного Аполлоном Мидаса. — _Йдеться, очевидно, про персонажа давньогрецького мiфа — Мiдаса, який, навчившись грати на флейтi, викликав на змагання бога музики Аполлона, але був переможений ним i повiшений.
[58] Петровський Петро Степанович (1814–1842) — художник, учень Брюллова, товариш Шевченка по Академiї мистецтв.
[59] Дюме, Сен-Жорж — прiзвища вiдомих у Петербурзi 30-х рокiв рестораторiв.
[60] Фокс — петербурзький виноторговець.
[61] Джаксон, медок — вина.
[62] Корнелiус Петер (1783–1867) — нiмецький художник т. зв. "назарейськоi школи", що об'єднувала прибiчникiв вiдродження середньовiчного релiгiйного мистецтва.
[63] Гесс Петер (1792–1871) — нiмецький художник, баталiст i жанрист.
[64] Кленц. Валгалла, Пинакотека и вообще Мюнхен… — _ Мова йде про т. зв. "мюнхенську школу" нiмецького мистецтва XIX ст. Кленце Лео (1784–1864) — архiтектор, автор проекту будинку Ермiтажу; на замовлення баварського короля Людвiга I спорудив на березi Дунаю, поблизу Регенсбурга, Валгаллу круглий будинок з мармуру у виглядi храму (Валгаллою у старонiмецькiй мiфологiї називається мiсце, де пiсля смертi нiбито живуть душi витязiв, що загинули з славою в бою). Пiнакотека — картинна галерея в Мюнхенi, проект якої також належить Кленце.
[65] Дюрер Альбрехт (1471–1528) — нiмецький художник i гравер, автор теоретичних праць, з яких найбiльш вiдомi "Чотири книги про людськi пропорцiї" (1528) — "Пiдручник до вимiрювання" (або «Перспектива», про яку i згадує Шевченко).
[66] На набережнiй Неви в Петербурзi, бiля Академiї мистецтв, поставленi були 1834 р. два кам'янi сфiнкси, привезенi з Єгипту.
[67] "Дети, овсяный кисель на столе…" — _ початок вiрша нiмецького поета Гебеля "Вiвсяний кисiль" у перекладi В. А. Жуковського.
[68] Всемирная столица, увенчанная куполом Буонарроти. — _Рим, куди в той час посилали для удосконалення кращих учнiв Академiї мистецтв пiсля закiнчення ними курсу. Купол Буонарротi — купол собору Петра в Римi, побудований за проектом Мiкеланджело Буонарротi.
[69] Михайлов Григорiй Карпович (1814–1867) — художник, учень К. Брюллова, товариш Т. Шевченка.
[70] Тут, очевидно, йдеться про картину французького художника Нiкола Пуссена (1594–1665) "Зняття з хреста", що зберiгається в Ермiтажi.
[71] Просто суздольщина-_в розумiннi: грубий ремiсницький вирiб (в м. Суздалi працювали ремiсники iконописцi).
[72] Мартiн Джон (1789–1854) — англiйський художник.
[73] Гревiдон _П'єр (1776–1860) французьский художник i лiтограф.
[74] Смiрдiн Олександр Пилипович (1795–1857) — видавець i книготорговець.
[75] Мiшо Жозеф-Франсуа (1767–1839) — французький iсторик.
[76] Петро Пустинник — чернець, якому приписують органiзацiю першого хрестового походу (походу європейських феодалiв на Схiд для завоювання в арабiв Палестини).
[77] Брянський Якiв Григорович (1790–1853) — росiйський актор.
[78] Каратигiн Василь Андрiйович (1802–1853) — росiйський актор.
[79] "Тридцять рокiв, або Життя картяра" — п'єса французького драматурга i романiста Вiктора Дюканжа (1783–1833).
[80] Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) — театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.