Страница 105 из 109
І ще одне: я цілком свідома, що в мене були для цього ті можливості (чи маю назвати їх привілеями?), яких у моїх попередників, з огляду на обставини української історії XX ст., ніколи не бувало. А така свідомість зобов'язує.
Далі — то вже справа фахівців: істориків, релігієзнавців, літературознавців, яким і належиться піднімати з архівів на світло дня нашу «затоплену Атлантиду».
Втім, один архів я таки відвідала, влітку 2004-го, — відділ газетних фондів бібліотеки Віденського університету. Мені муляла незагоджена цікавість — які саме «дописі» (відомо, що була принаймні одна «статейка»[929]!) писала Леся Українка для віденського тижневика «Die Zeit», у 1894—1904 pp. найпопулярнішого друкованого органу австрійської (і не тільки!) інтеліґенції, — там друкувалися Рільке й Томас Манн, Іван Франко і Стефан Цвайг, Ремі де Ґурмон і Ґрація Деледда, і Лесю Українку редакція теж запросила до співробітництва [див.: 11, 367]. Одначе, на моє розчарування, нічого за підписом Лесі Українки, ані Лариси Косач на фотоплівках не виявилося, — чимало матеріалів «Die Zeit» містила під псевдонімами: К., Observator… Піди вгадай, за якою з цих масок може ховатися Леся Українка, коли не знаєш навіть, про що вона писала! Був би на моєму місці, — безпорадно думала я, вдивляючись у мигтючий жахливим, незвичним для ока ґотичним шрифтом екран проектора, — порядний германіст, він би, напевно, потрапив упізнати стиль письменниці, за зразком тих її німецькомовних текстів, що нам відомі, — «Das Brief ins Weite», листування з німецькими й австрійськими адресатами… І тут я схаменулася: Боже мій, та яке ж німецьке листування, де воно, хто його коли шукав? І коли це в нас Лесею Українкою всерйоз займалися германісти (романісти, античники, медієвісти, орієнталісти, потрібне підкреслити…), і про що я тут узагалі розмріялася — так, наче живу в культурній державі?..
…З архіву я вийшла з тоненьким рулончиком — копією одної з анонімних «Zeit»-івських статей, що впала мені в око. То був головний матеріал номера — на диво, якраз не про модні літературні й артистичні течії тодішньої Європи, а про «народні школи в Росії»: про дискримінаційну політику уряду щодо неросійських народів імперії, зокрема й про заборону «малоросійської мови в Україні». Навряд щоб це писала Леся Українка, — як на неї, у статті зарясно цифр, за анонімом явно знати чоловічу руку. Зберегти цю публікацію мені захотілося не з надії, що це може виявитися її текст, а з чисто емоційного відруху: я уявила собі, як узимку 1903 р. цей примірник «Die Zeit» розгортали Рільке, і Т. Манн, і М. Бубер, і 3. Фройд, і ще десятки передплатників, чиї імена нині складають золотий фонд світової культури, — і як вони пробігали очима ці самі рядки про «kleinrussische Sprache», якою «in der Ukraine» не мають права вчитися українські діти… Що ж, принаймні ц е право за минулі звідтоді сто років українська культура, у висліді тяжких мук і кривавих боїв, сяк-так відвоювала.
Право мати — народні школи. І літературу — для них-таки.
Або, як пояснював українським письменникам незадовго до незалежности один тодішній ідеолог — «Пишіть так, щоб вас розуміли сільські вчителі», — а все, що більше того, — то, мовляв, від лукавого. Зрештою, якщо сільським учителям дати звання академіків, то може виявитися, що більшого вже й не потрібно, адже так?..
Ні. Не так.
Що я й спробувала довести.
А на чиєму боці правда — словами іншого класика мовивши, «чия правда, чия кривда, і чиї ми діти», — про це з остаточною певністю можна буде сказати тільки ще через сто років.
Покажчик імен
А
Аврахов Григорій 427
Агеєва Віра 76, 226, 233, 236, 249, 254, 261, 405, 406, 484, 513, 589
Адлерфельд Ґустав 381
Айхман Адольф 583
Аксельрод Павєл 347
Акунін Борис 10
Александр II 345
Александрова-Мордовець Віра 87
Алчевська Христя 123
Ангеліна Паша 56, 59
Андерсон Бенедикт 33
Андрєєв Даніїл 149, 242, 272, 360, 437, 479
Андрєєв Леонід 582
Андрусів Стефанія 39—41
Антоненко-Давидович Борис 129, 318, 543, 544
Антонич Богдан-Ігор 496
Антонович Володимир 219, 293, 294, 313, 317, 320, 321, 334, 336, 337, 383, 389, 424, 471, 522, 524, 592
Антонович Дмитро 418
Арберрі Артур Джон 159
Арендт Ганна 546, 547, 557, 568, 583
Ар'є Філіпп 104—107
Арій,єпископ 94
Арістотель 484
Ару Ежен 164
Афанасьєв Александр 273
Ахматова Анна 115, 137, 149, 401, 414, 452—454, 528
Б
Бадені Станіслав 313
Бажан Микола 461
Базилевський Володимир 131
Байнем Каролін 173
Байрон Джордж Ґордон 399, 413, 414, 558, 559, 562, 590
Бакунін Міхаїл 301
Бальмен Яків де 304
Балюз Жан Казимир де 329, 330
Баранович Лазар 354
Барзобогата-Красенська Ганна 380
Бауер Фердінанд 224
Бахман Інґеборґ 215,392
Бахтін Міхаїл 436
Бежан Мішель 164, 461
Бенцман 48
Берві-Флеровський Василь 300
Берґман Ернст 80
Бердяєв Ніколай 170, 415, 500, 525, 535—537
Бердяєв Сергій 537
Бердяєва Єлена 537
Бернар Клервоський 163, 165
Бертельс Євгеній 159
Бетговен Людвіґ ван 461
Биковська Лена 470
Биковська Марія 144, 470
Бібіков Дмітрій 305
Білозерський Василь 297, 306, 320, 568
Бічер-Стоу Гарріет 562
Блаватська Олена 166
Блок Александр 269, 548, 578
Богачевська-Хом'як Марта 427
Борецький Йов 333
Борисов Юрій 396
Борон Робер де 248, 257
Борхес Хорхе Луїс 10, 90, 181, 582
Браун Ден 156, 215
Брінґс Феліція 140
Брод Макс 80
Бродський Йосиф 110, 404, 457, 499, 576
Брокгауз Фрідріх Арнольд 550
Бубер Мартін 613
Бузина Олесь 577
Буковський Владімір 220
Булґаков Сєрґєй 415, 499, 503, 518, 519, 537
Бульгоф Інґе 278
Бунін Іван 528
Бурбони 465
В
Ваґнер Ріхард 243, 251, 252, 254, 255, 257, 461
Вайсман Авґуст 68, 168
Валіцький Анджей 298,501
Валуєв Пьотр 293, 590, 591
Васильченко Степан 602
Велс Герберт 220
Веретельник Роман 98, 233, 236, 254, 255, 398, 405—407
Вернадський Володимир 334
Веселовська Анна 171
Винниченко Володимир 77, 130, 269, 336, 473, 481, 501, 509—511, 514, 516, 558—560, 579
Вишневецький Дмитро 416
Вишневський Гедеон 356
Вікліф Джон 439
Віктор-Емануїл, принц Італії 313
Вілінський Олександр 418
Вільде Ірина 125, 572
Вінграновський Микола 526
Вінтер Сюзен 140
Вітренко Наталя 45, 425, 595
Владислав IV 330
Возняк Тарас 254
Волошин Максіміліан 125
Волховський Фелікс 47
Вольтер 315
Вольфрам фон Ешенбах 248, 252, 263
Вулф Вірджинія 113, 135, 146
Вулф Наомі 513
Г
Гаджилова Ганна 468
Габсбурґи 520
Гайдеґер Мартін 546, 568
Гайне Гайнріх 284—289, 374, 375, 479
Гакслі Олдос 220
Галятовський Йоаникій 354, 355
Гамбарашвілі Нестор 100, 284
Ганкевич Микола 521, 551, 552, 562, 563, 569
Ганссон-Бьотіус Карола 269
Гаскінс Сюзен 190,196
Гауптман Ґергарт 228, 233, 257
Геґель Ґеорґ Вільгельм Фрідріх 186, 209, 224, 271, 272, 310, 454, 455, 473, 480, 584
Гейзінга Йоган 249, 354, 371, 486
Гемінґвей Ернест 127, 130, 176, 459, 484
Генріх IV 602
Гермайзе Осип 308
Герцен Александр 304, 346
Герцль Теодор 432
Гессе Ґерман 215, 425
Гітлер Адольф 371, 573
Гнатюк Володимир 281, 375
Гоголь Микола 128, 129, 258, 304, 311, 332, 344, 351, 354, 358, 532, 535, 536
Голобородько Василь 384
Гомер 429
Гончар Олесь 53, 54, 57, 62—65, 67, 78, 97, 302, 395, 396, 419, 420, 472, 475, 476, 561, 594—596, 598, 599, 603
929
У лютому 1903 р. Леся Українка скаржилася М. Кривинюкові з Сан-Ремо, що вона за короткий час «мусіла виготовити статтю в „Мир Божий“ і статейку в „Zeit“, і полемічну статтю в „Київську старину“» (Косач-Кривинюк О. Леся Українка… — С. 664). Залишається думати, що вона писала їх під якоюсь винятково нефортунною планидою, бо жодної з цих праць досі не знайдено. Зрештою, не тільки цих.