Втрачений символ

«Давніший за Ньютона? — У пам'яті Кетрін виринули такі далекі імена, як Птоломей, Піфагор та Гермес Трісмегіст. — Та ніхто ж цього мотлоху зараз не читає!»

Брат провів пальцем уздовж довгої полиці із запиленими фоліантами у потрісканих шкіряних палітурках.

— Наукова мудрість древніх була просто дивовижною... сучасна фізика лише зараз починає її розуміти в повному обсязі.

— Пітере, ти вже казав мені, що давні єгиптяни знали про важелі та шківи задовго до Ньютона і що перші алхіміки проробляли досліди на рівні сучасної хімії, але що з того? Сучасна фізика має справу з концепціями, про які древні вчені й гадки не мали.

— Наприклад?

— Ну... наприклад, теорія квантової переплутаності! Субатомні дослідження беззастережно продемонстрували, що вся матерія взаємопов'язана... переплутана в єдину сітку... щось на кшталт універсального нерозривного цілого. Невже ти хочеш мені сказати, що древні сиділи собі та обговорювали теорію переплутаності?

— Саме цим вони й займалися! — відказав Пітер, відкинувши з лоба довгого чорного чуба. — Переплутаність та взаємне поєднання лежало в основі стародавніх вірувань. Назви, якими визначалося це поняття, є старими, як сам світ: дхармакая, дао, брахман. Фактично, найдавніші духовні пошуки людства полягали у спробах збагнути власне місце в цьому переплетінні, відчути зв'язок з усім сущим. Людина завжди хотіла стати «як один» із всесвітом, досягти стану «примирення» з довкіллям. — Брат звів брову. — І донині євреї та християни прагнуть до спокути гріхів, але більшість із нас забула, що насправді ми прагнемо «примирення».

Кетрін скрушно зітхнула — вона забула, як важко сперечатися з людиною, що так добре знається на історії.

— Ну, гаразд, але ти оперуєш узагальненнями. Я ж говорю про конкретну фізику.

— Гаразд, перейдімо до конкретики, — виклично відповів Пітер, кинувши гострий погляд на сестру.

— Еге ж. Як щодо такої простої речі, як полярність позитивно-негативного балансу субатомної сфери? Навряд чи древні розуміли...

— Стривай! — Брат зняв з полиці великий запилений фоліант і ляснув ним об стіл. — Сучасна полярність — не що інше, як «дуалістичний світ», описаний Крішною ось у цій книзі, «Бхагават-Гіта», понад дві тисячі років тому. У понад дюжині інших книжок на цих полицях, включно з «Кібаліоном», йдеться про бінарні системи та взаємосуперечливі сили у природі.

Та Кетрін не здавалася.

— Гаразд, — скептично мовила вона, — але візьмімо для прикладу сучасні відкриття в субатомній сфері — скажімо, принцип непевності Гайзенберґа...

— Тоді нам слід зазирнути ось сюди, — відказав Пітер і, підійшовши до іншої довгої полиці, витягнув з неї ще одну книжку. — Це священні ведичні рукописи, відомі як «Упанішади». — І з цими словами він кинув важучий фоліант поверх того, що вже лежав на столі. — Гайзенберґ та Шрединґер ретельно вивчили цей твір і віддали йому належне, бо він допоміг сформулювати деякі з їхніх теорій.

Суперечка тривала кілька хвилин, і стос запилених книжок на столі зростав. Нарешті Кетрін здійняла у розпачі руки.

— Годі! Вважай, що ти доніс до мене свою точку зору, але я хочу вивчати новітню теоретичну фізику. Бо вона — майбутнє всієї науки! Я маю великі сумніви стосовно того, що Крішна чи творці «Упанішад» багато знали про теорію суперструн та про багатовимірні космологічні моделі.

— Маєш рацію. Не знали. — Пітер замислився, і на губах його заграла посмішка. — Кажеш, теорія суперструн... — Він знову підійшов до полиці. — Тоді тобі потрібно звернутися ось до цієї книги. — І видобув гігантську книгу в шкіряній палітурці — та з тріском гепнулася на стіл. — Це здійснений у тринадцятому сторіччі переклад з середньовічної арамейської мови.

— Теорія суперструн у тринадцятому сторіччі? — недовірливо спитала Кетрін. — Та годі тобі!

Теорія суперструн була найновішою космологічною моделлю. Підкріплена нещодавніми науковими відкриттями, ця модель припускала, що багатовимірний всесвіт складався не з трьох, аз... десяти вимірів, котрі взаємодіяли один з одним як вібруючі струни, подібно до резонуючих струн скрипки.

Кетрін дивилася, як брат розгорнув важучий фоліант, проглянув зміст і тицьнув пальцем у якийсь абзац на початку книги.

— Ось почитай. — І показав сестрі вицвілу сторінку з текстом та діаграмами.

Кетрін слухняно і уважно переглянула сторінку. Переклад був здійснений старовинною мовою і читався важко, але, на її величезний подив, текст та ілюстрації чітко змальовували той самий всесвіт, який так палко обстоювали прихильники сучасної теорії суперструн — десятивимірний простір, сформований резонуючими струнами. Вчитавшись, Кетрін аж сіпнулася від несподіванки.

— Господи, та тут навіть описується, як шість із десяти вимірів переплітаються і починають діяти як один! — Вона аж позадкувала, і на її обличчі з'явився спантеличено-переляканий вираз. — Що ж це за книга?!

Брат самовдоволено посміхнувся.

— Це та книга, яку, сподіваюся, ти колись прочитаєш. — Він закрив книгу і показав на обкладинку, де було три слова: «Зогар. Повне видання».

Хоча Кетрін ніколи й не читала «Зогару», вона знала, що це фундаментальна праця з раннього єврейського містицизму. Вона вважалася настільки потужною, що призначалася лише для найосвіченіших рабинів.

Кетрін уважно роздивлялася книгу.

— Кажеш, древні містики дійсно знали, що всесвіт, в якому вони жили, мав десять вимірів?

— Безперечно. — Пітер показав їй ілюстрацію десяти переплетених кіл, що називалися сефірот. — Ясна річ, термінологія тут езотерична, але сама фізика надзвичайно розвинена.

Кетрін навіть не знала, що сказати.

— Але ж... чому цю книгу не вивчає ширший загал людей?

Брат посміхнувся.

— Вивчатимуть. Неодмінно вивчатимуть.

— Не розумію.

— Кетрін, ми народилися у дивовижний та прекрасний час. Грядуть зміни. Людство завмерло на порозі нової доби, коли воно знову поверне погляд до природи, до давніх традицій та древнього світосприйняття... Люди повернуться до ідей, викладених у книгах на кшталт «Зогару» та інших древніх текстах з усього світу. Могутня правда має власну притягальну силу і зрештою приваблює людей. Настане день, коли сучасна наука серйозно вивчатиме мудрість древніх філософів... То буде день, коли людство нарешті знаходитиме відповіді на головні запитання, відповіді, які воно досі не спромоглося здобути.

Тієї ж ночі Кетрін з ентузіазмом накинулася на старовинні тексти, що їй порекомендував брат, і швидко виявила, що він мав рацію. Древні люди володіли глибочезною науковою мудрістю. Сучасна наука не стільки відкриває нове, скільки «перевідкриває» давно забуте старе. Виявляється, людство вже колись спромоглося збагнути справжню природу всесвіту... але не зберегло цього знання... і поволі забуло його.

Сучасна фізика здатна допомогти нам пригадати це знання! І цей пошук став життєвим покликанням Кетрін: використати сучасну науку для нового відкриття втраченої мудрості древніх. І її спонукав до роботи не лише науковий інтерес. За всім цим містилося її глибоке переконання, що світ конче потребує такого розуміння... І зараз — більше, ніж будь-коли.

У тильній частині лабораторії Кетрін побачила на гачку білий братів халат, що висів поруч з її власним. Вона машинально витягнула телефон, щоби перевірити СМС-повідомлення. Немає жодного. І знову в її свідомості пролунав голос: «Те, що ваш брат вважає схованим в окрузі Колумбія... можна знайти. Інколи легенда, що живе впродовж сторіч, живе не просто так».

«Ні, — мовила вголос Кетрін. — Цього не може бути. Це нереально».

Інколи легенда буває лише тим, чим є, — просто легендою.

РОЗДІЛ 16

Шеф охорони Трент Андерсон прожогом кинувся назад до ротонди, мало не лускаючись від злості через фіаско, якого зазнав його підрозділ. Один з підлеглих щойно знайшов перев'яз та військову куртку в ніші біля східного портика.