Твори

02 Гаркун-Задунайськи й.— Мається на увазі персонаж оповідання Володимира Винниченка «Антрепреньор Гаркун-Задунайський» (1903). Цей напівграмотний, малокультурний і претензійний антрепренер провінційної театральної трупи став уособленням провінціалізму, далекого від справжнього мистецтва заробітчанства.

^ «Красная новь» — перший російський радянський літературно-художній, науково-публіцистичний журнал, виходив у Москві в 1921—1942 рр. Першим відповідальним редактором його був О. Воронський.

04 Устрялов Микола Васильович (1890—1938) — російський політичний діяч, кадет, один із ідеологів зміновіхівства.

60 Метлинський Амвросій Лук’янович (літ. псевдонім Амвросій Могила; 1814—1870) —український поет, фольклорист, учений і видавець.

66 Братчики — члени Кирило-Мефодіївського братства, таємної антикріпосницької й антицаристської організації в Києві у ґрудні 1845 — січні 1846 р. До неї належали М. Гулак, М. Костомаров, В. Білозерський, Т. Шевченко. Основним своїм завданням вважали ліквідацію кріпацтва, повалення самодержавства, об’єднання слов’янських народів у федеративну парламентську республіку. /

ь7 Євшан Микола Йосипович (1889—1919) —український літературний критик, який заперечував народницькі тенденції в українській літературі, наголошував на культі краси, значенні творчої індивідуальності.

1)8 Вороний Микола Кіндратович (1871—1937) — український поет, перекладач, театрознавець, один із зачинателів і лідерів українського модершзму.

69 Арі ос то Лудовіко (1474—1533) — італійський поет, автор поезій в дусі Горація, Овідія, поеми- в октавах «Несамовитий Орландо».

/и Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942) — українська письменниця, діячка феміністського руху.

71 Куліш Пантелеймон Олександрович (1819—1897) —український письменник, історик, фольклорист, етнограф і перекладач. Активний діяч Кирило-Мефодіївського братства. Для М. Хвильового Куліш був перш за все європеїзатором, одним з найкультурніщих українських письменників, який своїми перекладами, різнобічною видавничою, освітньою діяльністю розширив рамки українського письменства, «вікно в Європу».

'2 «Ставити тепер нашому письменникові такі абстрактно-європейські вимоги...» — цитата зі статті О. Дорошкевича -«Ще слово про Європу (До нової дискусії на стару тему)». (Див.: Шляхи розвитку української пролетарської літератури.— Харків, 1928.— С. 124).

73 Вер гі лій Публій Марон (70—19 до н. е) — римський поет, автор поеми «Енеїда», збірки «Буколіки».

74 Златовратський Микола Миколайович (1845—1911)—російський письменник, автор романів і повістей з селянського життя. Близький до народництва.

Успенський Гліб Іванович (1843—1902) — російський письменник, з народницьких позицій розкривав соціальні протиріччя пореформеного

села^

7(3 Калітіна Ліза—героїня роману І. С. Тургенева «Дворянське гніздо» (1859), одна з романтичних і дещо ідеалізованих «тургеневских девушек».

77 Грінченківщина — походить від прізвища Грінченка Бориса Дмитровича (і 863—1910), українського письменника, вченого і громадського діяча, автора чотирьохтомкого «Словаря української мови». Один з активних діячів київської «Просвіти». «Грінченківщина» для Хвильового — синонім просвітянства, культурного епігонізму.

78 Тугєнхольд Яків Олександрович (1882— 1928) — російський критик, мистецтвознавець офіційного спрямування. Хвильовий цитує працю Я. Тугенхольда «Французьке мистецтво 19-го століття» (К., Держвидав, 1921.—С. 4).

79 «Да, у нас нет литератур ы...» — цитата зі статті Віссаріона Григоровича Бєлінського (1811—1848) «Литературные мечтания», написаної 1831 р. (див.: Белинский В. Г. Полн. собр. соч.— М., 1953.— Т. 1.— С. 22).ѵ

80 Скотт Вальтер (1771 — 1832) —англійський письменник, автор знаменитих історичних романів.

81_ Шіллер Йоганн Крістоф Фрїдріх (1759—1805) — німецький поет, драматург, теоретик мистецтва.

82 Бальзак Оноре де (1799— 1850) — французький письменник, автор циклу романів під назвою «Людська комедія».

83 Корнель П’єр (1606— 1684) — французький драматург.

84*Арістофан (бл. 445 — бл. 385 до н. е.) — древньогрецький поет-

комедіограф.

85 Ломоносов Михайло Васильович (1711—1765) —перший російський вчений-природодослідник світового значення, поет, історик, художник.

86 Херасков Михайло Матвійович (1733—4807) — російський письменник, видавець. Був директором Московського університету.

87 Державін Гаврило Романович (1743—1816)—російський поет, автор популярних од.

Богданович Іполит Федорович (1744—803)—російський поет і видавець.

89 Петров Василь Петрович (1736— 179е)) —російський поет, автор панегіричних од.

90 Дмитрієв Іван Іванович (1760—1837) — російський поет, байкар.

91 Карамзін Микола Михайлович (1766^1826)—російський історик, письменник.

92 Батюшков Костянтин Миколайович (1787—1855) —російський поет, автор популярних елегій та послань.

Жуковський Василь Андрійович (1783—1852) —російський поет

і перекладач.

94 Баратинський Євген Абрамович (1800-^1844) — російський поет, автор елегій, епіграм, філософської лірики.

«Опоязівці»—члени товариства російських учених, названого ОПОЯЗ (Общество изучения поэтического языка). Створене в 1916-^1918 рр. Сюди входили лінгвісти, літературознавці, письменники, зокрема О. Брік,

В. Шкловський, Б. Ейхенбаум, Ю. Тинянов. До опоязівців були близькими в 10-х — на початку 20-х років члени Московського лінгвістичного гуртка Г. Винокур, Р. Якобсон, а також Б. Томашевський, В. Виноградов. Хвильовому була близькою висунена російськими формалістами (зокрема Шкловським, Ейхенбаумом) теорія старіння й оновлення літературних форм.

9Ь Див. № 5 «Плужанин а...» — тобто статтю С. Пилипенка «Голова без хвоста».

9/ «Романтику в і т а ї з м у» — цей термін, введений в обіг і пропагований М. Хвильовим, «ваплітяни», мистецьке коло Хвильового розуміли як провідний стиль сучасної їм літератури, як активний романтизм, поетизацію сильної, здатної на боротьбу нової української людини, котра не шукатиме патріархального спокою, а прагнутиме осягнути всю повноту життя.

98 Августин Блаженний Аврелій (354^430) — християнський теолог, представник західної патристики, прихильник неоплатонізму.

^9 «Нове об’єднання,— пише про нас т. Щупак...» — Йдеться про утворення ВАПЛІТЕ. (Стаття С. Щупака «На літературні теми. Розділ І.— «Про спробу утворити нове літературне об’єднання» (Пролетарська правда;— 1925.—-25 жовт.) У.цій статті Щупак закликає письменників бути патріотами однієї літорганізації й ставитися вороже до утворення нових).

'°° Ділком справедливо: по одних лише принципах

марксизму ніколи не можна судити...— М. Хвильовий цитує Л. Д. Троцького за виданнями 20-х років.

101 Шкловський Віктор Борисович (1893—1984) —російський радянський письменник, літературознавець, один з провідних теоретиків російського формалізму.

102 Якобсон Роман Осипович (1896—'1982) —російський і американський лінгвіст, літературознавець. Один із засновників Московського, Празького, Нью-Йоркського лінгвістичних гуртків (погляди членів Московського лінгвістичного гуртка були близькими до теорій опоязівців). Один з основоположників структуралізму в мовознавстві та літературознавстві. У журналі «Вапліте» (1927.— № 5) було вміщено статтю Р. Якобсона.

103 Кручених Олексій Єлисейович (1886^1968)—російський радянський письменник. У 20-ті роки активно виступав як поет-ку б офу турист. У 1922 р. вийшла його книжка про поетичну мову «Сдвигология русского стиха». Якраз вона йдає, очевидно, Хвильовому підстави називати Кручених поряд з визначними вченим и-формалістами.