Енеїда [Энеида]

Частина шоста

[1] Зевес моргнув, як кріль усами,Олімп, мов листик, затрусивсь;Мигнула блискавка з громами,Олімпський потрух взворушивсь.Боги, богині і півбоги,Простоволосі, босоногі,Біжать в олімпську карвасар.Юпітер, гнівом розпалений,Влетів до них, мов навіжений,І крикнув, як на гончих псар:[2] «Чи довго будете казитисьІ стид Олімпові робить?Щодень проміж себе сваритисьІ смертних з смертними травить?Поступки ваші всі не божі;Ви на сутяжників похожіІ раді мордовать людей;Я вас із неба поспихаюІ до того вас укараю,Що пасти будете свиней.[3] А вам, олімпські зубоскалки,Моргухи, дзиги, фіглярки,Березової дам припарки,Що довго буде вам втямки.Ох, ви на смертних дуже ласі!Як грек на ніжинські ковбаси,Все лихо на землі од вас.Чрез ваші зводні, жениханняНе маю я ушановання;Я намочу вас в шевський квас.[4] Або оддам вас на роботу,Запру в смирительних домах,Там виженуть із вас охотуСодомить на землі в людях.Або я луччу кару знаю,Ось як богинь я укараю:Пошлю вас в Запорозьку Січ;Там ваших каверз не вважаютьЖінок там на тютюн міняють,Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч.[5] Не ви народ мій сотворили,Не хист создать вам черв’яка;Нащо ж людей ви роздрочили?Вам нужда до чужих яка?..Божусь моєю бородоюІ Гебиною пеленою,Що тих богів лишу чинів,Які тепер в війну вплетуться;Нехай Еней і Турн скубуться,А ви глядіть своїх чубів».[6] Венера молодиця сміла,Бо все з воєнними жила,І бите з ними м’ясо їла,І по трахтирах пуншт пила;Частенько на соломі спала,В шинелі сірій щеголяла,Походом на візку тряслась;Манишки офіцерські прала,З стрючком горілку продавалаІ мерзла вніч, а вдень пеклась.[7] Венера по-драгунськи – смілоК Зевесу в витяжку іде,Начавши говорити діло,Очей з Зевеса не зведе:«О тату сильний, величавий!Ти всякий помисл зриш лукавий,Тебе ніхто не проведе;Ти оком землю назираєш,Другим за нами приглядаєш,Ти знаєш, що, і як, і де.[8] Ти знаєш, для чого троянцівЗлим грекам попустив побить;Енея з пригорщею ланцівВелів судьбам не потопить;Ти знаєш лучче всіх причину,Чого Еней приплив к ЛатинуІ біля Тібра поселивсь?Ти ж словом що опреділяєш,Того вовік не одміняєш;Відкіль же Турн тут притуливсь?[9] І що такеє Турн за свято,Що не вважає і тебе?Фрігійське плем’я не проклято,Що всякий єретик скубе;Твої закони б ісполнялись,Коли б олімпські не мішалисьІ не стравляли би людей.Твоїх приказів не вважають,Нарошно Турну помагають;Бо, бач, Венерин син Еней.[10] Троянців бідних і ЕнеяХто не хотів, той не пужав;Терпіли гірше Прометея,На люльку що огню украв.Нептун з Еолом з перепросуДали такого перечосу,Що й досі зашпори щемлять.Другії ж боги… що казати?Діла їх лучче мусиш знати,Енея тілько не з’їдять.[11] О Зевс! О батечку мій рідний!Огляньсь на плач дочки своєй;Спаси народ фрігійський бідний,Він діло єсть руки твоєй.Як маєш ти кого карати,Карай мене, – карай! я мати,Я все стерплю ради дітей!Услиш Венеру многогрішну!Скажи мні річ твою утішну:Щоб жив Іул, щоб жив Еней!»[12] «Мовчать! Прескверна пащекухо!Юнона злобна порощить. —Фіндюрко, ящірко, брехухо!Як дам – очіпок ізлетить!Ти смієш, кошеня мерзенне,Зевесу доносить на мене,Щоб тим нас привести в розлад;За кого ти мене приймаєш?Хіба ж ти, сучище, не знаєш,Що Зевс мій чоловік і брат?[13] Тобі ж, Зевес, скажи, не стидно,Що пред тобою дрянь і прахБазіка о богах обидно,Мудрує о твоїх ділах?..Який ти світа повелительІ наш олімпський предводитель,Коли проти фіндюрки пас?..Всесвітня волоцюга, мерзька,Нікчемна зводниця цітерська,Для тебе луччая од нас.[14] А з Марсом чи давно піймавши,Вулкан їй пелену відтяв;Різками добре одідравши,Як сучку, в ретязку держав.Но ти того буцім не знаєш,Як чесную її приймаєшІ все робить для неї рад.Вона і Трою розорила,Вона Дідону погубила;Но все іде для неї в лад.[15] Де ся підтіпанка вмішалась,То верб’я золоте росло;Земля б щасливою назвалась,Коли б таке пропало зло!Чрез неї вся Латинь возсталаІ на троян її напала,І Турн зробивсь Енею враг.Не можна бід всіх ізлічити,Яких успіла наробитиНа небі, на землі, в водах.[16] Тепер же на мене звертає,Сама наброївши біди;І так Зевеса умоляє,Мов тілько вилізла з води.Невинничаєть, мов Сусанна;Незаймана ніколи панна,Що в хуторі зжила ввесь вік.Не діждеш з бабкою своєю —Я покажу твому Енею…Богиня я! – він чоловік».[17] Венера лайки не стерпіла,Юнону стала кобенить;І перепалка закипіла,Одна одну хотіла бить.Богині в гніві также бабиІ также на утори слабі,З досади часом і брехнуть;І, як перекупки, горланять,Одна другу безчестять, ганятьІ рід ввесь з потрухом кленуть.[18] «Та цитьте, чортові сороки! —Юпітер грізно закричав. —Обом вам обіб’ю я щоки;Щоб вас, бублейниць, враг побрав!Не буду вас карать громами;По п’ятах виб’ю чубуками,Олімп заставлю вимітать;Я вас умію усмирити,Заставлю чесно в світі житиІ зараз дам себе вам знать.[19] Занишкніть, уха наставляйтеІ слухайте, що я скажу;Мовчіть! роти пороззявляйте,Хто писне – морду розміжжу.Проміж латинців і троянцівІ всяких Турнових поганцівНе сікайся ніхто в війну;Ніхто ніяк не помагайте,Князьків їх также не займайте,Побачим, здасться хто кому».[20] Замовк Зевес, моргнув бровамиІ боги врозтіч всі пішли,І я прощаюсь з небесами,Пора спуститись до земліІ стать на Шведськую могилу,Щоб озирнуть воєнну силуІ битву вірно описать;Купив би музі на охвоту,Щоб кончить помогла роботу,Бо нігде рифм уже достать.[21] Турн осушивсь після купанняІ ганусною підкрепивсь,З намету виїхав зарання,На кріпость сентябрем дививсь.Трубить в ріжок! – оп’ять тривога!Кричать, біжать, спішать якмога;Великая настала січ!Троянці дуже славно бились,Рутульці трохи поживились,Насилу розвела їх ніч.[22] В сю ніч Еней уже зближавсяДо городка, що Турн обліг;З Паллантом в човні частувався,Поїв всю старшину, як міг.В розказах чванився ділами,Як храбровав з людьми, з богами,Як без розбору всіх тузив.Паллант і сам був зла брехачка,Язик його тож не клесачка,В брехні Енею не вступив.[23] Ану, старая цар-дівице,Сідая музо, схаменись!Прокашляйсь, без зубів сестрице,До мене ближче прихились!Кажи: якії там прасункиВ Енеєві пішли вербунки,Щоб проти Турна воювать.Ти, музо, кажуть всі, письменна,В Полтавській школі наученна,Всіх мусиш поіменно знать.[24] Читайте ж, муза що бормоче:Що там з Енеєм плив Массик,Лінтяй, ледащо неробоче,А сильний і товстий, мов бик.Там правив каюком Тигренко,Із Стехівки то шинкаренко,І віз з собою сто яриг.Близ сих плили дуби Аванта,Він був страшнійший од сержанта;Бо всіх за все по спині стриг.[25] Поодаль плив байдак Астура,Сей лежнем в винницях служив;На нім була свиняча шкура,Котору він як плащ носив.За ним Азиллас плив на барці,Се родич нашій паламарці, —Недавно з кошельком ходив;Но, бач, безокая фортунаЗробила паном із чупруна.Таких немало бачим див![26] А то на легкому дубочку,Що роззолочений ввесь впрах,Сидить, розхриставши сорочку,З турецьким чубуком в зубах?То Цінарис, цехмістр картьожний,Фігляр, обманщик, плут безбожний,З собой всіх шахраїв веде;Коли, бач, Турна не здоліють,То картами уже подіють,Що між старці Турн попаде.[27] А то сидить в брилі, в кереїЗ товстою книжкою в руках,І всім, бач, гонить ахинеї,І спорить о своїх правах?То родом з Глухова юриста,Він має чин канцеляристаІ єсть добродій Купавон.Щоб значкового дослужитьсяІ на війні чим поживиться,Вступив в Енеїв легіон.[28] А то беззубий, говорливий,Сухий, невірний, як шкелет,І лисий, і брехун сварливий?То вихрест із жидів, Авлет.Недавно на другій женився,Та, бач, в рахунку помилився,Із жару в полом’я попав;Щоб од яги як одв’язатись,То мусив в військо записатисьІ за шпигона на год став.[29] Іще там єсть до півдесятка,Но дріб’язок і гольтіпа;В таких не буде недостатка,Хоть в день їх згине і копа.А скілько ж всіх? – того не знаю,Хоть муза я – не одгадаю,По пальцям тож не розлічу;Бігме! на щотах не училась,Над карбіжем тож не трудилась,Я що було, те лепечу.[30] Уже Волосожар піднявся,Віз на небі вниз повертавсь,І дехто спати укладався,А хто під буркой витягавсь.Онучі інші полоскали,Другії лежа розмовляли,А хто прудився у кабиць.Старші, підпивши, розійшлисяІ дома за люльки взялися,Лежали боком, навзнич, ниць.[31] Еней один не роздягався,Еней один за всіх не спав;Він думав, мислив, умудрявся(Бо сам за всіх і одвічав),Як Турна-ворога побити,Царя Латина ускромнитиІ успокоїти народ.В сій думці смутно походжаяІ мислю богзна-де літая,Під носом бачить коровод.[32] Ні риби то були, ні раки,А так, якби кружок дівчат;І бовталися, як собаки,І вголос, як кішки, нявчать.Еней здригнувсь і одступаєІ «Да воскреснеть» вслух читає,Но сим ні трохи не поміг;Ті чуда з сміхом, з реготнеюВхватились за поли з матнею,Еней аж на поміст приліг.[33] Тогді одна к йому сплигнулаТак, мов цвіркун або блоха,До уха самого прильнула,Мов гадина яка лиха.«Чи не пізнаєш нас, Енею?Та ми ж з персоною твоєюТроянський ввесь возили род;Ми Ідської гори дубина,Липки, горішина, соснина,З яких був зроблений твій флот.[34] До нас було Турн докосивсяІ байдаки всі попалив.Та Зевс, спасибі, поспішився,Як бач, мавками поробив.Була без тебе зла година,Трохи-трохи твоя дитинаНе оддала душі богам,Спіши свій городок спасати;Ти мусиш ворогам тьху дати,Ти сам – повір моїм словам».[35] Сказавши, за ніс ущипнула;Еней мов трохи ободривсь;І на других хвостом махнула,Ввесь флот неначе поспішивсь;Мавки бо стали човни пхати,Путем найлуччим направляти.І тілько начинався світ,Еней уздрів свій стан в осаді;Кричить во гніві і досаді,Що Турна лусне тут живіт.[36] А сам, матню прибравши в жменю,По пояс в воду з човна плиг;І кличе в поміч гарну ненюІ всіх олімпівських богів.За ним Паллант, за сим вся сволочСтриб-стриб з човнів, Енею в помочІ тісно строяться на бой.«Ну, разом! – закричав, – напрімо!І недовірків сокрушімо,Рушайте, як один, шульгой».[37] Троянці, з города уздрівши,Що князь на поміч к ним іде,Всі кинулись, мов одурівши,Земля од топотні гуде.Летять і все перевертають,Як мух, рутульців убивають,Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих;Скрізь ярим оком окидає,Енея з військом уздріваєІ репетує до своїх:[38] «Реб’ята! бийтесь, не виляйте,Настав тепер-то січі час!Доми, жінок, батьків спасайте,Спасайте, любо що для вас!Ступня не оддавайте даром,Їх кості загребем тут ралом,Або… но ми храбріші їх!Олімпські нас не одступились,Вперед! Троянці щось смутились,Не жалуйте боків чужих».[39] Примітя ж Турн гармидер в флоті,Туда всю силу волоче;Скрізь йорзає, як чорт в болоті,І о поживі всім товче.Построївши рутульців в лаву,Одборних молодців на славу,Пустився на союзних вскач.Кричить, рубає, вередує,Не б’ється, бач, а мов жартує,Бо був вертлявий і силач.[40] Еней пройдисвіт і не промах,В війні і взріс і постарів;Привідця був во всіх содомах,Ведмедів бачив і тхорів.Дитина хукає на жижу;Енею ж дур невдивовижу,Видав він різних мастаків.На Турна скоса поглядаєІ на рутульців наступає,Пощупать ребер і боків.[41] Фарона першого погладивПо тім’ю гострим кладенцемІ добре так його уладив,Що сей вильнув наверх денцем.Потім Ліхаса в груди тиснув,Сей поваливсь і більш не писнув;За ним без голови Кісей,Як міх з пашнею, повалився,І Фар на теє ж нахопився,Розплющив і сього Еней.[42] Еней тут добре колобродивІ всіх на чудо потрошив;Робив він із людей уродівІ щиро всіх на смерть душив.Паллант був перший раз на битві,Кричав, жидки як на молитві,Аркадян к бою підтруняв,По фрунту бігав, турбовався,Плигав, вертівся, ухилявся,Як огир в стаді, ярував.[43] Тут Даг, рутулець прелукавий,Пізнав одразу новичка,Хотів попробовать для славиПаллантові піддать тичка;Но наш аркадець ухилився,Рутулець з жизнею простився,В аркадцях закипіла кров!Одні других випереджають,Врагів, як хмиз, трощать, ламають;Така підданців єсть любов.[44] Паллант Евандрович наскокомЯкраз Гібсона і насів,Шпигнув в висок над правим оком,Гібсон і дутеля із’їв.За сим такая ж смертна караІ лютого постигла Лара.Ось Ретій в бендюгах летить!Сього Паллант стягнув за ногу,Ударив, як пузир, об дрогу,Мазка із трупа капотить.[45] Ось! ось! яриться, бісом дише!Агамемноненко Галес.І бистрим бігом все колише,Неначе в гніві сам Зевес;Вокруг себе все побиває,Фарет, з ним збігшись, погибає,Душі пустився Демоток.Ладона сплющив, як блощицю,Кричить: «Палланта-ледащицюЗлигаю я в один ковток».[46] Паллант, любесенький хлопчина,Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб,І жде, яка то зла личинаЙому нам’яти хоче чуб.Дождавсь – і зо всього розгонаВліпив такого макогона,Що пан Галес шкереберть став.Паллант, його поволочивши,Потім на горло наступивши,Всього ногами потоптав.[47] За сим Авента, пхнувши ззаду,Поставив раком напоказ;І тут сього ж понюхав чадуОдважний парубійка Клавз.Хто ні сусіль, тому кабакиДавав Паллант і всі бурлаки,З Аркадії що з ним прийшли.Побачив Турн собі зневагу,Не мед дають тут пить, а брагу,І коси на траву найшли.[48] Зробився Турн наш бісноватим,Реве, як ранений кабан;Гаса, финтить своїм зикратим;Що ваш против його Полкан!Простесенько к Палланту мчиться,Зубами скреготить, яритьсяІ гамка їсти здалека.Уже шаблюкою махає,Коневі к шиї прилягає,Хитрить, як ловить кіт шпака.[49] Паллант, мов од хорта лисиця,Вильнув і обіруч мечемОпоясав по поясниці,Що Турн аж поморгав плечем;І вмиг, не давши схаменутисьНі головою повернутись,Стьогнув ще Турна через лоб.Но Турн байдуже, не скривився,Бо, бач, булатом ввесь обшивсяІ був, як в шкаралупі боб.[50] Так Турн, Палланта підпустивши,Зо всіх сил келепом мазнув;За русі кудрі ухвативши,Безчувственна з коня стягнув;Кров з рани джерелом лилася,В устах і в носі запеклася,Надвоє череп розваливсь;Як травка, скошеная в полі,Ув’яв Паллант, судеб по волі;Сердега в світі не наживсь![51] Турн сильно злобною п’ятоюНа труп Палланта настоптав,Ремень з ладункой золотоюЗ бездушного для себе зняв;Потім сам на коня схватився,Над мертвим паничем глумивсяІ так аркадянам сказав:«Аркадці! лицаря возьміте,В ралець к Евандру однесіте,К Енею що в союз пристав».[52] Таку побачивши утрату,Аркадці галас підняли,Клялися учинить одплату,Хоча би трупом всі лягли;На щит Палланта положили,Комлицькой буркою прикрили,Із бою потаскали в стан.О смерті князя всі ридали,Харциза Турна проклинали.Та де ж троянський наш султан?[53] Но що за стук, за гомін чую?Який гармидер бачу я!Хто землю так трясе сирую?І сила там мутить чия?Як вихрі на пісках бушують,В порогах води як лютують,Коли прорватися хотять;Еней так в лютім гніві рветься,Одмстить Палланта смерть несеться,Сустави всі на нім дрижать.[54] До лясу! Турна розбишаки,Вам більше рясту не топтать!Вам дасть Еней міцной кабаки,Що будете за Стіксом чхать.Еней совавсь, як навіжений,Кричав, скакав, мов віл скажений,І супротивних потрошив:Махне мечем – врагів десяткиЛежать, повиставлявши п’ятки;Так в гніві сильно їх локшив![55] В запалі налетів на Мага,Як на мале курча шулік;Пропав навік сей Маг бідняга,Порхне душа на другий бік;Видючой смерті він боявся,Енея у ногах валявся,Просив живцем в неволю взять;Но сей, коп’єм наскрізь пробившиІ до землі врага пришивши,Других пустився доганять.[56] Тут на бігу піймав за рясуПопа рутульського полку,Смертельного задавши прасу,Як пса покинув на піску.Погиб тут также храбрий Нума,Убив Сереста, його кума,Тарквіту голову одтяв;Камерта висадив з кульбаки,Ансура в ад послав по раки,А Луку пузо розплатав.[57] Як задавав Еней затьоруВсім супостатам на заказ,Як всіх калічив без розборуІ убивав по десять враз:Лігар з Лукуллом поспішаютьІ в тарадайці напираютьЕнея кіньми потоптать.Но тут їх доля зла наспіла,І душі сих братів із тілаПішли к Плутону погулять.[58] Так наш Еней тут управлявсяІ стан свій чистив од врагів;Прогнавши супостат, зближавсяДо города свого валів.Трояне, вилазку зробивши,Латинян к чорту протуривши,З Енеєм вкупу ізійшлись.Здоровкалися, обнімались,Розпитовались, ціловались,А деякі пить прийнялись.[59] Іул як комендант ісправнийЕнеєві лепорт подав,Як війська ватажок начальнийПро все дрібненько розказав.Еней Іула вихваляє,Потім до серця прижимає;Цілуєть люб’язно в уста.Енея серце трепетало,Воно о сині віщовало,Що він надежда не пуста.[60] В се врем’я Юпітер, підпивши,З нудьги до жінки підмощавсь,І морду на плече склонивши,Як блазень, чмокавсь та лизавсь;Щоб більше ж угодить коханці,Сказав: «Дивися, як троянціОд Турна врозтіч всі летять;Венера пас перед тобою:Од неї краща ти собою,До тебе всі лапки мостять.[61] Моє безсмертіє ярує,Розкошних ласк твоїх бажа;Тебе Олімп і світ шанує,Юпітеру ти госпожа.Захоч – і вродиться все зразу,Все в світі ждеть твого приказу,За твій смачний і ласий цмок…»Сказавши, стиснув так Юнону,Що трохи не скотились з трону,А тілько Зевс набив висок.[62] Юнона, козир-молодиця,Юпітеру не піддалась;Бо знала, що стара лисицяНа всякі штуки удалась,Сказала: «О, очей всіх світе,Старий олімпський єзуїте!З медовими річми сховайсь.Уже мене давно не любиш,А тільки п’яний і голубиш.Одсунься геть – не підсипайсь.[63] Чого передо мной лукавиш,Не дівочка я в двадцять літ,І теревені-вені правиш,Щоб тільки заморочить світ.Нехай все буде по-твоєму;Дай тілько Турнові моємуХоть трохи на світі пожить;Щоб міг він з батьком повидатьсяІ перед смертю попрощаться;Нехай – не буду більш просить».[64] Сказавши, в Йовиша вп’яласяІ обняла за поперек,І так натужно простяглася,Що світ в очах обох померк.Розм’як Зевес, як після пару,І вижлуктив підпінка чару,На все ізвол Юноні дав.Юнона в котика з ним грала,А в мишки так залескотала,Що аж Юпітер задрімав.[65] Олімпськії во всяку поруІ грім пускающий їх панХодили голі без зазору,Без сорома, на кшталт циган.Юнона, з неба увильнувши,І гола, як долоня, бувши,По-паруб’ячу одяглась;Кликнувши ж в поміч Асмодея,Взяла на себе вид Енея,До Турна просто понеслась.[66] Тогді пан Турн зіло гнівивсяІ приступу к собі не мав,Що у троян не пожививсяІ тьху Енеєві не дав.Як ось мара в лиці Енея,В кереї бідного Сіхея,Явилась Турна задирать:«Ану лиш, лицарю мізерний,Злиденний, витязю нікчемний,Виходь сто лих покуштовать».[67] Турн зирк – і бачить пред собоюПрисяжного свого врага,Що так не гречі кличе к боюІ явно в труси пострига.Осатанів і затрусився,Холодним потом ввесь облився,Од гніву сумно застогнав.Напер мару – мара виляє,Еней од Турна утікає!І Турн вдогонку поскакав.[68] Той не втече, сей не догонить,От тілько-тілько не вшпигне;Зикратого мечем супонить,Та ба! мари не підстьобне.«Та не втечеш, – кричить, – паничу!Ось зараз я тебе підтичу,Се не в кукли з Лависей грать;Тебе я швидко повінчаюІ воронів потішу стаю,Коли начнуть твій труп клювать».[69] Мара Енеєва, примчавшисьДо моря, де стояв байдак,Нітрохи не остановлявшись(Щоб показать великий ляк),Стрибнула в нього, щоб спастися;Тут без числа Турн осліпився,Туди ж в байдак і сам стрибнув,Щоб там з Енея поглумиться,Убить його, мазки напиться;Тогді б Турн первий лицар був![70] Тут вмиг байдак заворушивсяІ сам, одчаливши, поплив;А Турн скрізь бігав і храбривсяІ тішивсь, що врага настиг.Таку Юнона зливши кулю,Перевернувшися в зозулю,Махнула в вирій навпростець.Турн глядь, аж він уже средь моря,Трохи не луснув з серця, з горя,Та мусив плить, де жив отець.[71] Юнона з Турном як шутила,Еней про теє ні гу-гу;Бо на його туман пустила,Що був невидим нікому;І сам нікого тож не бачив,Но послі як прозрів, кулачивРутулян і других врагів:Убив Лутага, Лавза, Орсу,Парфену, Палму витер ворсу,Згубив багацько ватажків.[72] Мезентій, ватажок тірренський,Одважно дуже підступивІ закричав по-бусурменськи,Що тілько пан Еней і жив!«Виходь! – кричить, – тичка подмімо,Нікого в поміч не просімо,Годящі парні: ти і я,Ану!» – і сильно так стовкнулись,Що трохи в’язи не звихнулись,Мезентій же упав з коня.[73] Еней, не милуя чванливих,В Мезентія всадив палаш;Дух вискочив в словах лайливих,Пішов до чорта на шабаш.Еней побідой утішався,Зо всіми добре частовався,Олімпським жертви закурив.Пили до ночі та гулялиІ п’яні спати полягали,Еней був п’яний, єлє жив.[74] Уже світовая зірницяБула на небі, як п’ятак,Або пшенична варяниця,І небо рділося, мов мак.Еней троянців в гурт ззиваєІ з смутним видом об’являє,Що мертвих треба поховать;Щоб зараз прийнялися дружно,Братерськи і єдинодушно,Троян убитих зволікать.[75] Потім Мезентія доспіхиНа пень високий насадив,І се робив не для потіхи,А Марса щоб удоволив,Шишак, панцир і меч булатний;Спис з прапором, щит дуже знатний;І пень, мов лицар, в збруї був.Тогді до війська обернувся,Прокашлявся і раз смаркнувся,І річ таку їм уджигнув:[76] «Козацтво! лицарі! трояне!Храбруйте! наша, бач, бере;Оце опудало поганеЛатинів город одіпре.Но перше чим начнем ми битись,Для мертвих треба потрудитись,Зробить їх душам упокой;Імення лицарів прославить,Палланта к батькові одправить,Що наложив тут головой».[77] За сим пішов в курінь просторий,Де труп царевича лежав,Над ним аркадський підкоморійЛюбистком мухи обганяв.Троянські плакси тут ридали,Як на завійницю кричали,Еней зарюмсав басом сам:«Гай, гай! – сказав, – ув’яв мій гайстер!Який то був до бою майстер.Угодно, бачу, так богам!»[78] Звелів носилки з верболозуІ з очерету балдахинЗготовить тіла для виносу,Щоб в них Паллант, Евандрів син,Вельможна, панськая персонаЯвилася перед ПлутонаНе як абиякий харпак.Жінки покійника обмили,Нове убрання наложили,Запхнули за щоку п’ятак.[79] Як все уже було готово,Тогді якийсь їх филозопХотів сказать надгробне слово,Та збився і почухав лоб;Сказав: «Се мертвий і не дишеть,Не видить, то єсть і не слишить,Єй, єй! Уви! он мертв, амінь!»Народ від річі умилився,І гірко-гірко прослезився,І мурмотав: «Паноче, згинь».[80] Потім Палланта покадили,К носилкам винесли надвір;Під балдахином положили,Еней тут убивавсь без мір.Накривши гарним покривалом,Либонь, тим самим одіялом,Що од Дідони взяв Еней;Взмостили воїни на плечіІ помаленьку, по-старечиНесли в містечко Паллантей.[81] Як вибрались на чисте поле,Еней з покійником прощавсь,Сказав: «О жизнь! бурливе море,Хто цілий на тобі оставсь?Прости, приятелю любезний,Оддячу я за вид сей слезний,І Турн получить з баришком».Потім Палланту уклонився,Облобизав і прослезився,Додому почвалав тишком.[82] К господі тілько що вернувсяНаш смутний лицар, пан Еней,Уже в присінках і наткнувсяНа присланих к нему гостей:Були посли се од Латина,І всі асесорського чина,Один армейський копитан;Сей скрізь по світу волочився,І по-фрігійську научився,В посольстві був як драгоман.[83] Латинець старший по породіК Енею рацію начав,І в нашім, значить, переводіБуцімто ось він що сказав:«Не ворог, хто уже дублений,Не супостат, чий труп нікчемнийНа полі без душі лежить.Позволь тіла убитой раті,Як водиться, землі предати;Нехай князь милость сю явить».[84] Еней, к добру з натури склонний,Сказав послам латинським так:«Латинус рекс єсть невгомонний,А Турнус пессімус дурак.І кваре воювать вам мекум?Латинуса буть путо цекум,А вас, сеньйорес, без ума;Латинусу рад пацем даре,Пермітто мертвих поховаре,І злості корам вас нема,[85] Один єсть Турнус ворог меус,Сам, ерго, дебет воювать;Велять так фата, ут ЕнеусВам буде рекс, Аматі зять.Щоб привести ад фінем беллюм,Ми зробим з Турнусом дуеллюм,Про що всіх сангвіс проливать?Чи Турнус буде, чи Енеус,Укажеть глядіус, вель деус,Латинським сцептро управлять».[86] Латинськії посли ззиркнулись,По серцю їм ся річ була;Знечев’я трохи схаменулись,Дрансеса смілость тут взяла:«О князю, – крикнув, – пресловутий!Великим ти родився бути!Ми все в Латинові устаВнесем, дрібнесенько розкажемІ щиро, щиро те докажем,Що з Турном дружба єсть пуста».[87] І мировую тут зробилиНа тиждень, два або і три,І в договорі положили,Щоб теслі і другі майстриЛатинські помогли троянам,Сим ланцям, голякам, прочанам,Достроїть новий городок;Щоб нарубать дали соснини,Кленків, дубків і берестини,На крокви годних осичок.[88] За сим тут началось гуляння,І чарочка пішла кругом;Розкази, сміхи, обнімання,Ділились дружно тютюном.Які пили, які трудилисьІ над убитими возились;В лісах же страшна стукотня.В коротке мировеє врем’яЛатинське і троянське плем’яБуло як близькая рідня.[89] Тепер би треба описатиЕвандра батьківську печальІ хлипання все розказати,І крик, і охання, і жаль.Та ба! не всякий так змудрує,Як сам Вергілій намалює,А я ж до жалю не мастак;Я сліз і охання боюсяІ сам ніколи не журюся;Нехай собі се піде так.[90] Як тілько світова зірницяНа небі зачала моргать,То вся троянськая станицяВзялася мертвих зволікать.Еней з Трахоном роз’їзжає,К трудам дружину понуждає,Кладуть із мертвих тіл костри;Соломой їх обволікають,Олію з дьогтем поливаютьНа всякий зруб разів по три.[91] Потім солому підпалили,І плам’я трупи обняло,І вічну пам’ять заквилили,Аж сумно слухати було.Тут кость, і плоть, і жир шкварчали,Тут інші смалець істочали,У інших репався живіт;Смрад, чад і дим кругом носились,Жерці найбільше тут трудились,Ісконє бє халтурний рід.[92] Други, товариші і кревні,Батьки, сини, куми, свати,На віки вічні незабвенні,А може, хто із суєти,В огонь шпурляли різну збрую,Одежу, обув дорогую,Шаблі, ладунки, келепи,Шапки, свитки, кульбаки, троки,Онучі, постоли, волокиШпурлялись, як на тік снопи.[93] Не тілько в полі так робилось,В Лавренті сумно тож було;Багацько трупа там палилось,Поспульство ж на чім світ ревло.Там батько сина-парубійкуОплаковав і кляв злодійкуВійну і ветхого царя;Тут дівка вельми убивалась,Що без вінця вдовой осталась,Утративши богатиря.[94] Жінки, порозпускавши коси,Розхристані і без свиток,Розтрьопані, простоволосіГаласовали на ввесь рот.По мертвих жалібно кричали,По грудях билися, стогнали,Латинів проклинали рід;Про Турна ж всі кричали сміло,Що за своє любовне ділоПогубить даром ввесь нарід.[95] Дрансес на Турна тут доносить,Що Турн всім гибелям вина;Еней на бой його лиш просить,І так би й кончилась війна.Но і у Турна був сутяга,Брехун, юриста, крюк, підтяга,І діло Турна защищав;Та і Аматині пролазиПускали рознії розкази,Щоб Турн ні в чім не уважав.[96] Як ось од хана ДіомидаЛатинові прийшли посли,І із охлявшого їх видаНе видно, радість щоб несли.Латин вельможам з старшиноюВелить явитись пред собою,Що все і сталося якраз;Послів кликнули до громади,І, виповнивши всі обряди,Латин прорек такий приказ:[97] «Скажи, Венуле нежахливий,Всю хана Діомида річ,Здається, був ти не брехливий,Таким тебе зна наша Січ».«Підніжок твій я і підданець,Із слуг твоїх послідній ланець, —Сказав Венул, – не погнівись!Мужича правда єсть колюча,А панська на всі боки гнуча,І хан сказав так, не сумнись:[98] Не з мордою Латина битисьПротив троянських розбишак;Вам треба б перше придивитись,Який то єсть Еней козак!Під Троєю він дався знатиНам всім, як взявся рятоватиБогів домашніх і рідню.Він батька спас в злу саму пору,На плечах зніс на Іду-гору,Сього не майте за бридню.[99] Против Енея не храбруйте,Для нас здається він святим;І так Латину розтолкуйте,Щоб лучче помирився з ним.Гай! гай! де діти єсть такії,Щоб кудрі батькові сідіїНайвище ставили всього?Не ворог я царю Латину,Но чту Анхізову дитинуІ не піду против його.[100] Прощайте, доміні латинці!Поклон мій вашому царю;Возьміть назад свої гостинці,Одправте їх к багатирюЕнею і просіть покою».Венул утерся тут рукоюІ річі сій зробив кінець.Збентежила ся річ Латина,Здавалось, близька зла година;На лисині трусивсь вінець.[101] Латин од думки схаменувся,Олімпським трохи помоливсь;Наморщивсь, сентябрем надувсяІ смутно на вельмож дививсь.«А що? – сказав, – чи поживились?От з Діомидом ви носились,А він вам фигу показав;Заздалегідь було змовлятись,Як з пан-Енеєм управлятись,Поки лапок не розіклав.[102] Тепер не приберу більш глузду,Як тут сих поселить прочан;Землі шматок єсть не під нужду,То їм з угоддями оддам.Оддам нив’я і сінокоси,І риболовні тібрські коси,То буде нам Еней сусід;Коли ж не схоче він остаться,А пуститься іще таскаться,То все ж ізбавимся од бід.[103] А щоб з Енеєм лад зробити,Пошлю послів десятків п’ять;І мушу дари одрядити,Диковинки коли б достать:Повидла, сала, осятрини,Шалевий пояс і люстрини,Щоб к празнику пошив каптан,Сап’янці із Торжка новенькі,Мальованії потибеньки.А нуте! як здається вам?»[104] Дрансес був дивний говорухаІ Турнові був враг лихий,Встає, ус гладить, в носі чуха,Дає одвіт царю такий:«Латине світлий, знаменитий,Твоїми мед устами пити!Всяк тягне в серці за тебе;Но одізватися не сміють,Сидять, мовчать, сопуть, потіютьІ всяк мізкує про себе.[105] Нехай же та личина люта,Що нас впровадила в війнуІ ганьбою до всіх надута,Походить більш на сатану!Що скілько болі причинила,Що скілько люду погубила,А в смутний час навтікача!Нехай лиш Турн, що верховодитьІ всіх панів за кирпи водить,З Енеєм порівня плеча.[106] Нехай оставить нас в свободі,Нехай царівні дасть покой;Нехай живе в своїй господі,А щоб в Латію ні ногой.А ти, Латине, всіх благійший,Прибав Енею дар смачнійший:Йому Лавинію оддай.Сим сватовством нам мир даруєшІ царства рани урятуєш;Дочці ж з Енеєм буде рай.[107] Тебе ж прошу я, пане Турне!Покинь к Лавинії любовІ проясни чоло нахмурне,Щади латинську нашу кров.Еней тебе лиш визиває,А нас, латинців, не займає,Іди з троянцем потягайсь!Коли ти храбрий не словами,Так докажи нам те ділами,Побить Енея постарайсь».[108] Од річі сей Турн роз’ярився,Як втопленик, посинів ввесь;Дрижали губи, сам дрочився,Зубами клацав, мовби пес,Сказав: «О, стара пустомеля!Яхидств і каверз всіх оселя!І ти тхором мене зовеш!І небилиці вимишляєш,Народ лукаво ввесь лякаєш,На мене ж чортзна-що плетеш.[109] Що буцім хочу я одтятиГоловку лисую твою;Та згинь! – не хочу покалятиЧесть багатирськую свою.А ти, Латине милостивий,Коли такий став полохливий,Що і за царством байдуже?Так лізьте ж до Енея раком,Плазуйте перед сим трояком,Він мир вам славний устриже.[110] Коли ж до мира я поміха,Коли Еней мене бажаІ смерть моя вам єсть потіха;Моя душа не єсть чужаОд храбрості і од надії,Іду, де ждуть мене злодії,Іду і б’юся з втікачем!Нехай хоть стане він Бовою,Не наляка мене собою,Поміряюсь з його плечем».[111] Коли в конгресі так тягались,Еней к Лавренту підступав;На штурм троянці шиковались,До бою всякий аж дрижав.Латин таку почув новинку,Злякавсь, пустив із рота слинку,І вся здригнула старшина.«От вам і мир», – сказав Турн лютийІ, не терявши ні минути,Пред військом опинивсь, як на![112] Оп’ять настав гармидер, лихо;Народ, як черв, заворушивсь.То всі кричать, то шепчуть тихо,Хто лаявся, а хто моливсь.Оп’ять війна і різанина,Оп’ять біда гне в сук Латина,Сердешний каявсь од душі,Що тестем не зробивсь Енею,І послі б з мирною душеюЛигав потапці і книші.[113] Турн миттю нарядився в збрую,Летить, щоб потрошить троян;І роз’ярив дружину злуюПобить Енеєвих прочан.Прискочив перше до Камілли,Як огир добрий до кобили,І став їй зараз толковать:Куди їй з військом напирати;Мессап же мусить підкреплятиЦариці сей прокляту рать.[114] Розпорядивши Турн як треба,Махнув, засаду щоб зробить,На гору, що торкалась неба,І щоб фрігійців окружить.Еней построїв тож отряди,Де всім назначив для осадиБез одступу на вал іти.Ідуть, зімкнувшись міцно, тісно,Ідуть, щоб побідить поспішноАбо щоб трупом полягти.[115] Троянці сильно наступалиІ тиснули своїх врагів,Не раз латинців проганялиДо самих городських валів.Латинці также оправлялисьІ од троянців одбивались,Один другого товк на прах;Тут їх чиновники тузились,Як півні за гребні возились;Товклись кулаччям по зубах.[116] Но як Арунт убив Каміллу,Тогді латинців жах напав;Утратили і дух, і силу,Побігли, хто куди попав.Троянці з біглими змішались,Над їх плечами забавлялисьІ задавали всі сто лих.Ворота в баштах запирали,Своїх ховатись не пускали,Бо напустили б і чужих.[117] Як вість така прийшла до Турна,То так мерзенно іскрививсь,Що твар зробилась нечепурнаІ косо, зашморгом дививсь.Потім ярує од досади,Виводить військо із засадиІ гору покида, і ліс;І тілько що спустивсь в долину,То в тую ж самую годинуУздрів Енеєвих гульвіс.[118] Пізнав пан Турн пана Енея,А Турна тож Еней пізнав;Вспалали духом Асмодея,Один другого б розідрав;Не обійшлося б тут без бою,Коли б пан Феб од перепоюЗаранше в воду не залізІ не послав на землю ночі;Тут всіх до сна стулились очіІ всяк уклався горлоріз.[119] Турн, облизня в бою піймавши,Зубами з серця скреготав;Од дуру, що робить не знавши,Латину з злостію сказав:«Нехай злиденнії прочани,Задрипанці твої трояни,Нехай своїх держаться словІду з Енеєм поштурхаться,В моїх проступках оправдаться:Убить – і околіть готов.[120] Пошлю Енея до Плутона,Або і сам в ад копирсну;Уже мні жизнь і так солона!Оддай Енею навісну…»«Гай, гай! – Латин тут обізвався. —Чого ти так розлютовався?Що ж буде, як розсерджусь я?Уже мені брехати стидно;А потаїть – богам обидно;Святая правда дорога![121] Послухай же, судьби єсть воля,Щоб я дочки не оддававЗа земляка, а то зла доляНасяде, хто злама устав.Мене Амата ублагалаІ так боки натасовала,Що я Енею одказав.Тепер сам мусиш мірковати,Чи треба жить, чи умирати;А лучче, якби в ум ти взяв[122] І занедбав мою Лависю;Чи трохи в світі панночок?Ну, взяв би Муньку або Прісю,Шатнувсь то в сей, то в той куток:В Івашки, Мильці, Пушкарівку,І в Будища, і в Горбанівку,Тепер дівчат, хоть гать гати;Тепер на сей товар не скудно,І замужню украсть не трудно,Аби по норову найти».[123] На слово се прийшла АматаІ зараз в Турна і вп’ялась;Лобзала в губи стратилатаІ од плачу над тим тряслась.«В напасть, – сказала, – не вдавайсяІ битися не поспішайся,Як луснеш ти, то згину я;Без тебе нас боги покинуть,Латинці і рутульці згинуть,І пропаде дочка моя».[124] Но Турн на се не уважає,І байдуже ні сльоз, ні слов;Гінця к Енею посилає,Щоб битись завтра був готов.Еней і сам трусивсь до бою,Щоб сильною своєй рукоюГоловку Турну одчесать.А щоб повірить Турна слову,Тож посила зробить умову,Як завтра виставляти рать.[125] На завтра, тілько що світало,Уже народ заворушивсь;Все вешталося, все кишало,На бой дивитись всяк галивсь.Межовщики там розміряли,Кілочки в землю забивали,На знак, де військові стоять.Жреці молитви зачитали,Олімпським в жертву убивалиЦапів, баранів, поросят.[126] Тут військо стройними рядамиВ параді йшло, мовби на бой;В празничній збруї, з прапорами,Всяк ратник чванився собой.Обидві армії стоялиНа тих межах, що показали;Між ними був просторий плець;Народ за військом копошився,Всяк товпився, всяк ліз, тіснився,Побоїщу щоб зріть кінець.[127] Юнона, як богиня, знала,Що Турну прийдеться пропасть,Іще в мізку коверзовала,Щоб одвернуть таку напасть;Кликнула мавку вод Ютурну(Бо ся була сестриця Турну)І розказала їй свій страх;Веліла швидче умудриться,На всякі хитрості пуститься,Щоб брата не строщили в прах.[128] Як так на небі дві хитрили,Тут лагодились два на бой;Всі за свого богів молили,Щоб власною своєй рукойІзміг врага в яєшню зм’яти.Рутульці ж стали розмишляти,Що Турн їх може скиксовать;Уже заздалегідь смутився,Іще нічого, а скривився,Не лучче б бой сей перервать.[129] На сей-то час Ютурна-мавкаВ рутульський подоспіла строй;І там вертілася, як шавка,І всіх скуйовдила собой.Камерта вид на себе взявши,Тут всіх учила, толковавши,Що сором Турна видавать;Стид всім стоять, згорнувши руки,Як згине Турн, терпіти муки,Дать шиї в кандали ковать.[130] Все військо сумно мурмотало,Сперва тихенько, послі в гласГукнули разом: «Все пропало!»Щоб розмир перервать в той час.Ютурна фиглі їм робила,Шпаками кібця затровила,І заєць вовка покусав.Такії чуда небуваліЛаврентці в добре толковали,Тулумній к битві підтруняв.[131] І перший стрелив на троянців,Гиллипенка на смерть убив;А сей був родом із аркадців,То земляків на гнів підвів.Отак оп’ять зірвали січу!Біжать один другому встрічу,Хто з шаблею, хто з палашем;Кричать, стріляють, б’ють, рубають,Лежать, втікають, доганяють;Все вмиг зробилось кулішем.[132] Еней, правдивий чолов’яга,Побачивши такий нелад,Що вража, зрадивши, ватагаПослать фрігійців дума в ад,Кричить: «Чи ви осатаніли?Адже ми розмир утвердили!Ми з Турном поб’ємось одні».Но відкіль стрілка не взяласяІ спотиньга в стегно вп’ялася,І кров забризкала штани.[133] Еней од рани шкандибаєВ крові із строю в свій намет;Його Асканій проводжає,Либонь, і під руку ведеть.Уздрів се Турн, возвеселився,Розприндився і розхрабривсяІ на троянців полетів:То б’є, то пха або рубає,Із трупів бурти насипає,Хоть би варить на сто котлів.[134] І перших Філа, ТамарісаНа землю махом поваляв;Потім Хлорея, Себаріса,Мовби комашок, потоптав;Дерету, Главку, ФерсілогуПоранив руки, шию, ногу;Навік каліками зробив.Побив багацько Турн заклятий,Не трохи потоптав зикратий,В крові так, мов в багні, бродив.[135] Коробилась душа Енея,Що Турн троянців так локшив;Стогнав жалчіше Прометея,Бо був од рани єлє жив.Япид, цилюрик лазаретний,Був знахур в порошках нешпетний,Лічить Енея приступав:По локті руки засукає,За пояс поли затикає,Очками кирпу осідлав.[136] І зараз приступивши к ділу,Він шпеник в рані розглядав;Прикладовав припарки к тілуІ шилом в рані колупав.І шевську смолу прикладає,Но все те трохи помагає;Япид сердешний чує жаль!Обценьками питавсь, кліщами,Крючками, щипцями, зубами,Щоб вирвать проклятущу сталь.[137] Венери серце засвербілоОд жалю, що Еней стогнав;Підтикавшись – ану за діло;І Купідончик не гуляв.Шатнулись, разних трав нарвали,Зцілющої води примчали,Гарлемських капель піддали,І, все те вкупі сколотивши,Якісь слова наговоривши,Енею рану полили.[138] Таке лікарство чудотворнеБоль рани зараз уняло,І стрілки копійце упорнеБез праці винятись дало.Еней наш знову ободрився,Пальонки кубком підкрепився,В пайматчину одігся бронь.Летить оп’ять врагів локшити,Летить троянців ободрити,Роздуть в них храбрості огонь.[139] За ним фрігійські воєводи,Що тьху, навзаводи летять;А військо – в потоках як водиРевуть, все дном наверх вертять.Еней лежачих не займає,Утікачів нізащо має,А Турна повстрічать бажа.Хитрить лукавая Ютурна,Яким би побитом їй ТурнаСпасти од смертного ножа.[140] На хитрості дівчата здатні,Коли їх серце защемить;І в ремеслі сім так понятні,Сам біс їх не перемудрить.Ютурна з облака злетіла,Зіпхнула братня машталіраІ стала коней поганять;Бо Турн ганяв тогді на возі,Зикратий же лежав в обозі,Не в силах бігать ні стоять.[141] Ютурна, кіньми управляя,Шаталась з Турном між полків,Як од хортів лиса виляя,Спасала Турна од врагів.То з ним наперед виїзжала,То вмиг в другий кінець скакала,Но не туда, де був Еней,Сей бачить хитрость тут непевну,Трусливость Турнову нікчемну,Нап’явсь в погонь зо всіх гужей.[142] Пустивсь Еней слідити ТурнаІ дума з ока не спустить;Но мавка хитрая ЮтурнаІ тут найшлася кулю злить.К тому ж Мессап, забігши збоку,Зрадливо, зо всього наскоку,Пустив в Енея камінець;Но сей, по щастю, ухиливсяІ камінцем не повредився,З султана ж тілько збивсь кінець.[143] Еней, таку уздрівши зраду,Великим гнівом розпаливсь;Гукнув на всю свою громадуІ тихо Зевсу помоливсь.Всю рать свою вперед подвинувІ разом на врагів нахлинув,Велів всіх сікти та рубать.Пішли латинців потрошити;Рутульців шпиговать, кришитиТа ба! Як Турна б нам достать.[144] Тепер без сорома признаюсь,Що трудно битву описать;І як ні морщусь, ні стараюсь,Щоб гладко вірші шкандовать,Та бачу по моєму виду,Що скомпоную панихиду.Зроблю лиш розпис іменамУбитих воїнів на поліІ згинувших тут по неволіДля примхи їх князьків душам.[145] На сей баталії пропали:Цетаг, Танаїс і Толон;Од рук Енеєвих лежалиПорізані: Оніт, Сукрон.Троянців Гілла і АмікаЗіпхнула в пекло Турна піка…Та де всіх поіменно знать?Там вороги всі так змішались,Стіснились, що уже кусались,Руками ж нільзя і махать.[146] Як ось і сердобольна матиЕнею хукнула в кабак,Велів, щоб штурмом город брати,Рутульських перебить собак.Столичний же Лаврент достати,Латину з Турном перцю дати;Бо цар в будинках ні гу-гу.Еней на старших галасає,Мерщій до себе їх ззиваєІ мовить, ставши на бугру:[147] «Моєї мови не жахайтесь(Бо нею управля Зевес)І зараз з військом одправляйтесьБрать город, де паршивий пес,Латин зрадливий, п’є сивуху,А ми б’ємось зо всього духу.Ідіть паліть, рубайте всіх;Громадська ратуш, зборні ізбиЩоб наперед всього ізслизли,Амату ж зав’яжіте в міх».[148] Сказав, і військо загриміло,Як громом, разним оружжям;Построїлось і полетілоПростесенько к градським стінам.Огні через стіну шпурляли,До стін драбини приставлялиІ хмари напустили стріл.Еней, на город руки знявши,Латина в зраді укорявши,Кричить: «Латин вина злих діл».[149] Якії в городі остались,Злякались од такой біди,І голови їх збунтовались,Не знали, утікать куди.Одні тряслись, другі потіли,Ворота одчинять хотіли,Щоб в город напустить троян.Другі Латина визивали,На вал полізти принуждали,Щоб сам спасав своїх мирян.[150] Амата, глянувши в віконце,Уздріла в городі пожар;Од диму, стріл затьмилось сонце;Напав Амату сильний жар.Не бачивши ж рутульців, Турна,Вся кров скипілася зашкурна,І вмиг царицю одур взяв.Здалося їй, що Турн убитий,Через неї стидом покритий,Навік з рутульцями пропав.[151] Їй жизнь зробилася немила,І осоружився ввесь світ.Себе, олімпських кобенила;І видно ізо всіх приміт,Що глузд остатній потеряла;Бо царськеє убрання рвала,І в самій смутній сій порі,Очкур вкруг шиї обкрутивши,Кінець за жердку зачепивши,Повісилась на очкурі.[152] Амати смерть ся бусурменськаЯк до Лавинії дійшла,То крикнула «уви!» з-письменська,По хаті гедзатись пішла.Одежу всю цвітну порвала,А чорну к цері прибирала,Мов галка нарядилась вмах;В маленьке зеркальце дивилась,Кривитись жалібно училасьІ мило хлипати в сльозах.[153] Такая розімчалась чуткаВ народі, в городі, в полках,Латин же, як старий плохутка,Устояв ледве на ногах.Тепер він берега пустивсяІ так злиденно іскривився,Що став похожим на верзун.Амати смерть всіх сполошила,В тугу, в печаль всіх утопила,Од неї звомпив сам пан Турн.[154] Як тілько Турн освідомився,Що дав цариці смерть очкур,То так на всіх остервенився,Підстрелений мов дикий кнур.Біжить, кричить, маха рукамиІ грізними велить словамиЛатинцям і рутульцям бойЗ енеївцями перервати.Якраз противні супостати,Утихомирясь, стали в строй.[155] Еней од радості не стямивсь,Що Турн виходить битись з ним,Оскалив зуб, на всіх оглянувсьІ списом помахав своїм.Прямий, як сосна, величавий,Бувалий, здатний, тертий, жвавийТакий, як був Нечоса—князь.На нього всі баньки п’ялили,І сами вороги хвалили,Його любив всяк – не боявсь.[156] Як тілько виступили к боюЗавзята пара ватажків,То, зглянувшися між собою,Зубами всякий заскрипів.Тут хвись! шабельки засвистіли,Цок-цок! – і іскри полетіли;Один другого полосять!Турн перший зацідив Енея,Що з плеч упала і керея,Еней був поточивсь назад.[157] І вмиг, прочумавшись, з наскокомЕней на Турна напустив,Оддячивши йому сто з оком,І вражу шаблю перебив.Яким же побитом спастися?Трохи не лучче уплестися?Без шаблі нільзя воювать.Так Турн зробив без дальней думки,Як кажуть, підобравши клунки,Ану! Чим тьху навтіки драть.[158] Біжить пан Турн і репетує,І просить у своїх меча;Ніхто сердеги не рятуєОд рук троянська силача!Як ось іще перерядиласьСестриця, і пред ним явилась,І в руку сунула палаш;Оп’ять шабельки заблищали,Оп’ять панцирі забряжчали,Оп’ять пан Турн оправивсь наш.[159] Тут Зевс не втерпів, обізвався,Юноні з гнівом так сказав:«Чи ум од тебе одцурався?Чи хочеш, щоб тобі я давПо пані старій блискавками?Біда з злосливими бабами!Уже ж вістимо всім богам:Еней в Олімпі буде з намиЖивитись тими ж пирогами,Які кажу пекти я вам.[160] Безсмертного ж хто ма убити?Або хто може рану дать?Про що ж мазку мирянську лити?За Турна щиро так стоять?Ютурна на одну проказу,І певне по твому приказу,Палаш рутульцю піддала.І поки ж будеш ти біситься?На Трою і троянців злиться?Ти зла їм вдоволь задала».[161] Юнона в первий раз смирилась,Без крику к Зевсу річ вела:«Прости, паноче! проступилась,Я, далебі, дурна була;Нехай Еней сідла рутульця,Нехай спиха Латина з стульця,Нехай поселить тут свій рід.Но тілько щоб латинське плем’яУдержало на вічне врем’яІмення, мову, віру, вид».[162] «Іноси! сількісь! як мовляла», —Юноні Юпітер сказав.Богиня з радіщ танцювала,А Зевс метелицю свистав.І все на шальках розважали,Ютурну в воду одіслали,Щоб з братом Турном розлучить;Бо книжка Зевсова з судьбами,Не смертних писана руками,Так мусила установить.[163] Еней махає довгим списом,На Турна міцно наступа,«Тепер, – кричить, підбитий бісом, —Тебе ніхто не захова.Хоть як вертись і одступайся,Хоть в віщо хоч перекидайся,Хоть зайчиком, хоть вовком стань,Хоть в небо лізь, ниряй хоть в воду,Я витягну тебе спідсподуІ розмізчу погану дрянь».[164] Од сей бундючної Турн речіБезпечно усик закрутивІ зжав свої широкі плечі,Енею глуздівно сказав:«Я ставлю річ твою в дурницю;Ти в руку не піймав синицю,Не тебе, далебіг, боюсь.Олімпські нами управляють,Вони на мене налягають,Пред ними тілько я смирюсь».[165] Сказавши, круто повернувсяІ камінь пудів в п’ять підняв;Хоть з праці трохи і надувся;Бо, бач, не тим він Турном став,Не та була в нім жвавость, сила,Йому Юнона ізмінила;Без богів ж людська моч – пустяк.Йому і камінь ізміняє,Енея геть не долітає,І Турна взяв великий страх.[166] В таку щасливую годинуЕней чимдуж спис розмахавІ Турну, гадовому сину,На вічний поминок послав;Гуде, свистить, несеться піка,Як зверху за курчам шульпіка,Торох рутульця в лівий бік!Простягся Турн, як щогла, долі,Качається од гіркой болі,Клене олімпських єретик.[167] Латинці од сього жахнулись,Рутульці галас підняли,Троянці глумно осміхнулись,В Олімпі ж могорич пили.Турн тяжку боль одоліває,К Енею руки простягаєІ мову слезную рече:«Не жизні хочу я подарка;Твоя, Анхізович, припаркаЗа Стікс мене поволоче.[168] Но єсть у мене батько рідний,Старий і дуже ветхих сил;Без мене він хоть буде бідний,Та світ мені сей став не мил;Тебе о тім я умоляю,Прошу, як козака, благаю:Коли мені смерть задаси,Одправ до батька труп дублений;Ти будеш за сіє спасенний,На викуп же, що хоч, проси».[169] Еней од речі сей зм’ягчивсяІ меч пінятий опустив;Трохи-трохи не прослезивсяІ Турна ряст топтать пустив.Аж зирк – Паллантова ладункаІ золота на ній карункаУ Турна висить на плечі.Енея очі запалали,Уста од гніву задрижали,Ввесь зашарівсь, мов жар в печі.[170] І вмиг, вхопивши за чуприну,Шкереберть Турна повернув,Насів коліном злу личинуІ басом громовим гукнув:«Так ти троянцям нам для сміхаГлумиш з Паллантова доспіхаІ думку маєш буть живим?Паллант тебе тут убиває,Тебе він в пеклі дожидає,Іди к чортам, дядькам своїм».[171] З сим словом меч свій устромляєВ роззявлений рутульця ротІ тричі в рані повертає,Щоб більше не було хлопот.Душа рутульська полетілаДо пекла, хоть і не хотіла,К пану Плутону на бенкет.Живе хто в світі необачно,Тому нігде не буде смачно,А більш, коли і совість жметь.вернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернутьсявернуться