Страница 24 из 25
ΧΙV День і ніч гуде Комора, Стольне місто Мухомора. Цар немов помолодів. — Чули? Грає вража сурма! Тож готуймося до штурму Всіх городів і садів! Біля кожного барака Жучить ратників Тхоряка: — Світолюбів — ріж, коли! Б’ють зухвало барабани. Бур’яни трясуть чубами; — Виступаємо — коли? Цар надів шолома й лати. Наказав мерщій сідлати Бойового Пацюка. По болоту розтяглися Аж до самого узлісся Мухоморові війська. Грізна сила в тому русі. Наче танки, суне гусінь. І жуки-броньовики. Ненажери з Колорадо Хоботки здіймають радо — Іноземні вояки! Бур’яни за бур’янами Лиш гойдаються панами. Браві сотники - в сідлі Замість коней - сірі мишки. Лиш Тхоряка шпарить пішки: Коні виросли малі! Круг царя — гвардійці чорні. Теж отруйні, мухоморні. В пазурах по два ножі. Вийшли з шумом за ворота. Свиснув цар — і перша рота Зупинилась на межі. Буркуна гукнув Тхоряка: — Кажуть, бравий ти служака! — Гаркнув той: — Ми всі орли! — Повертайся з сірниками. Тихо, власними руками Вулик з роєм підпали! Розвернулась перша рота І назад через ворота — У торішній очерет. Зняв Тхоряка чорну шапку: — Ну, на бджолах ставим крапку. Можна рухатись вперед! Ось за валом — перша квітка. Оточили, з’їли швидко, Не лишивши і стебла. Підвернулась груша-дичка — Залишилась тільки тичка, А від яблуньки — мітла. Мухомор уперсь на топір. — Щось весна не чинить опір! Розгортай у фронт полки! Вище пильність! Не пустуйте! — Раптом; — Людоньки, рятуйте!— Донеслося здалеки. — То волає рота перша! Глотка в кожного, як верша! — Зауважив Свинорий. Придивились кінні й піші — Мчить Буркун, зігнувсь на миші, А за ним — бджолиний рій! Бджоли вдарили з нальоту Повалили з ніг піхоту. Розмели аванпости. Впав Буркун з жалом у лобі. Закричав Толобан:— Пробі!— Миші витягли хвости. Крикнув цар: — Готуй гранати!— Гей, поганки! Бджіл прогнати! Кидай шашки димові! — Дим повився по узліссю. Бджоли вгору піднялися. Наче хмари грозові. Підвелись війська опухлі. Крутобокі, наче кухлі. Ледь живий, рачкує Тхір. Зникли геть лихі очиці. Двісті жал стримить у пиці. Голова, немов пухир. Серед диму з нірки виник Із кийком в руці Барвінок. Він дубцем Тхоряку впік. Той угору як зів’ється: — Хто це б’ється? Хто це б’ється? I когось коліном в бік! Той — сусіда трісь по носі, Пам’ятає, певне, й досі. Той — тому, а той — тому! Голосів не чутно в реві. Хтось під вухо дав цареві В чорній куряві й диму. Їхнє щастя — знявся вітер, Мухомор сльозинки витер І — Барвіночка уздрів. Ухопився за шаблюку. Підійняв конем пилюку Наймогутніший з царів. Як наскочить на героя! А в Барвінка — що за зброя? — Не втечеш! Візьму живцем! — Та Барвіночок зненацька (Деревина — теж не цяцька!) Пацюка огрів дубцем. Кінь вусатий — скік угору. Довелося Мухомору Простелитись по землі. Він гукнув: — Рубай хлопчиська! Два Жучиська-Рогачиська Нагострили вухналі. Та звідтіль, де три дубочки, З криком вибігли грибочки. Грім гармат із-за ліска. Повели атаку вмілу, З фронту вдарили і з тилу Славні Грибові війська. Невблаганними рядами Йшли піддубні за груздями. Звівши вгору кулаки. А за ними — всі лисички. Сироїжки-медсестрички І сапери — маслюки. Пречудову мали звичку Бур’янів рубать на січку. Облягли з усіх боків. Білий Гриб летів на Бабці, Меч тримаючи у лапці, Підбадьорював грибків. Але хто це в гущі бою? Хвіст у коника трубою! Хто це ворога притис? Б’є поганців, б’є доволі! Це ж Ромашка в білій льолі У руках — Барвінків спис. І Барвінок не зіває, Бур’янам носи збиває. Жах проймає хижаків. Вже поганок зніс дві роти. Тільки вік не побороти Друзям гусінь і жуків! Ніби чудисько стоглаве. Напирають їхні лави. Де пролізуть — пустирі. Та здригнулась рать хижацька Бо з’явилася зненацька Авіація вгорі! Перші з неба — Ластів’ята — Грізна армія крилата. Мов ракетні літаки. Потім одуди й вівсянки. Трясогузки й коноплянки, Мухоловки і шпаки! Гусінь знищили всю разом, А жуки — під землю плазом. Зариваються, лихі! Не надовго! Землю вкрила Мурахів силенна-сила. В бій вступили мурахи! Цуплять хижу бабануху, Медляка скубуть щодуху. Аж дзвенять криві мечі. Помирають вздовж дороги Вусачі і носороги, Короїди і хрущі. Гірко стало Мухомору, Заволав; — Назад, в Комору, Бойові мої сини! Ех ти, військо непутяще! Підготуємося краще До наступної весни! У Тхоряки-командира Відібрали знов мундира. Ліс врятований радів. Птаство з шумом відлетіло На велике мирне діло — До городів і садів. Уклонивсь Барвінок низько: — Прощавай, славетне військо! Били ми гуртом заброд. Але нас чекають рідні. Певне, виросли за три дні! — Помчимо на свій город! На доріжку виліз Кротик: — Ось, Барвіночку, блокнотик, Нам адресу запиши! — Полетіли вгору шапки. Парасольки, навіть тапки. — Добра путь, товариші!