Посланець

— Скажіть мені, Шеєре, — якось запитав Калина, — невже ви серйозно вважаєте захоплення півазійського континенту з Індією виключно силами групи армій «А» за можливе? Чи не здається це вам військовою фантасмагорією?

— Не здається, гер радянський гауптман, — забувши, що він не в Берліні, мстиво зазначив автор книги, котрій за всіх умов не випадало бути написаною. — Мене добре зорієнтували в Оберкомандо дер Вермахт[34]. На особисте прохання самого рейхсміністра пропаганди доктора Йозефа Геббельса.

— І які ж орієнтири?

— Бачите, гер радянський гауптман, азійське питання стане на порядок денний лише по взяттю Кавказу. Спочатку Персію візьмемо в залізні клинці. З півночі — група армій «А», з півдня — африканська армія Роммеля, який звільняє зараз від англійського ярма Єгипет.

— Роммель — визволитель?

— У певному розумінні. Як і фон Клейст на Кавказі… Окрім того, з Туреччини рине спеціальний експедиційний корпус, що напоготові стоятиме до відповідного часу на болгаро — турецькому кордоні. З Близьким Сходом впораємося блискавично! На черзі — багатюща Індія. Першим проти неї діятиме свіже армійське з'єднання «Ф» — моторизований мобільний корпус під командуванням генерала Фельмі. Його споряджено і треновано спеціально для дій в субтропічних та екваторіальних умовах — у пекучій пустелі, холодних горах, тропічному трясовинні і непрохідних джунглях. Формується корпус у Греції. Там є відповідні умови. І партизани для тактичних тренувань…

— Та розумієте, Шеєре, все, що перераховане вами, лише жалюгідна жменька проти сотень мільйонів людей. Та ще додайте британські регулярні війська і французький іноземний легіон, що дислокується в Сірії. Невже вони складуть зброю за помахом чарівної палички з Оберкомандо дер Вермахт?

— Британців і французів виріжуть самі азіати. Відбудеться повстання поневолених, які готує «Абвер-Аусланд». Ми покладаємо надії на активну і рішучу підтримку «п'ятих колон», сформованих на відміну від європейських під націоналістичними або сепаратистськими гаслами. Візьмемо, наприклад, кочові і ще дикі племена вазірі, які досі не визнають державних кордонів від Персії до Індії та Арабії-Фелікс. Їхній ватажок Хаджі Мірза Хан мріє про створення власної держави вазірів під гуманним протекторатом Великонімеччини. Племена вазірі під проводом «факіра з Іпі», таке агентурне назвисько Хаджі Мірзи Хана, озброєні німецькими автоматами, кулеметами й легкими мінометами, які залюбки несуть на собі кораблі пустелі — верблюди. Усі вони готові повстати за першим наказом. Отже, з Близьким Сходом аж до кордонів перлини Британської імперії ми покінчимо однією своєю появою. Коли ж корпус «Ф» перетне кордон Індії, там повстане так званий «індійський національний рух» на чолі з ворогом англійців і другом Великонімеччини, відомим політичним діячем Субхасом Чандра Босом. Отакі у нас ретельно виважені перспективи. Але спочатку — Кавказ. Строк захоплення — наступний вересень, і одразу ж — стрімкий марш на Персію. Кавказька нафта забезпечить падіння Індії. Власне, — меланхолійно підсумував раптом зажурений Шеєр, — тему моєї історичної праці можна було б окреслити й так — «Завоювання. Індії на Кавказі». Але ж… — І він безнадійно махнув рукою, закрив нотатник і акуратно поклав його на місце, перед Калиною.

Калина навіть дещо співчутливо позирав на зовні подібну на нього людину, добре розуміючи механіку цих несподіваних, як зміни погодив горах, психологічних перепадів: то сонце, то злива — то певність, то пригнічення. Важко людині, коли в двобій стають її гаряче серце і її холодний розум.

І одразу по цьому спогаді у думки Кості вплівся інший, міцно пов'язаний з першим діалектикою швидкоплинних подій, величезних і дрібних.

— Строк — вересень, — замислено мовив генерал Роговцев, коли капітан Калина з'явився до нього з обов'язковим щоденним рапортом. — На біду, німці, як то кажуть, не виходять з графіка руху. Поки що… Поглянь-но, Костю, сюди. — Він розсунув шторки з цупкої брунатної матерії, що ховали від стороннього ока величезну, рясно помережану прапорцями карту всього Кавказу, яка обіймала мало не всю площу стіни. — Становище наше дійсно кепське. Ось воно на сьогодні в усій своїй красі, для нас вкрай небезпечній. Для тебе, як «гера Шеєра», знайомство з реальною обстановкою на фронті доцільне і багато важить. Так от, німецьке «Завоювання Індії на Кавказі», — він сумно посміхнувся, вклинцювавши цитату з Шеєра, — розгортається з показово арійською злагодженістю і пунктуальністю, сунуть, мов за розкладом руху поїздів на залізниці. Поки що…

Генерал взяв довгу, як більярдний кий, але тонку й легку указку і враз посуворішав, з тугою дивлячись на дуже промовисту для кожного військового карту. Брови його, як і зачіска — з сивизною, хмарно зсунулися на перенісся.

— Німці ведуть наступ силами групи армій «А» з чотирьох напрямків. Чорноморським узбережжям рухається в бік Туапсе — Сухумі—Поті танкова армія генерал-полковника Руоффа. Взято Новоросійськ… На Майкоп суне танковий корпус Кірхнера, посилений моторизованою дивізією СС «Вікінг»«під командуванням генерал-майора Штейнера. Вийшли на рубіж Баксаненки і Старої Фортеці… У центрі групи армій «А» діє гірськострілецький корпус генерал-майора Конрада, завданням якого є оволодіння Головним Кавказьким хребтом і вихід на Кутаїсі й Сухумі. Ударний кістяк — альпійська дивізія «Едельвейс» на чолі з генерал-лейтенантом Ланцом. Німцями осідлані перевали Хотю-Тау, Чіпер-Азау, Клухор, Нахар і Домбай-Ульген… Але найнебезпечнішою для нас зараз є перша танкова армія генерал-полковника фон Клейста, що рветься до нафти Грозного і Баку: взято Моздок. Танкові дивізії Клейста вийшли на правий берег Тереку по всій дільниці від Іщерської до Баксанської ущелин… Ми відрізані від Сталінграда двохсоткілометровою смугою. Підвіз здійснюється лише морем, неповороткими баржами, а перевага у ворога в літаках — дев'ятиразова…

— Невже так погано? — схвильовано, ніби не вірячи очевидному на карті, перепитав Калина.

— Кепсько… Перевага у німців значна, але наші бійці стоять на смерть на кожному рубежі, і втрати ворога в живій силі і техніці страшні. Ось маленький доказ — невідправлений лист одного з альпійських «едельвейсів», що вже наклав на Кавказькій хребтині головою: «Ви навіть не спроможні собі уявити, що тут коїться. Жах, який і уві сні не примариться. Я дійшов до того, що на живих земляків дивлюся, як на покійників. Любі батьки! Я палко прошу — пришліть мені в ім'я мого спасіння щось святе: якусь ікону або освячений у храмі хрестик. Тільки, заради бога, швидше! Я безупинно молитимуся, аби лишитися у цьому крижаному пеклі живим…» Отакої заспівали! — знову скупо посміхнувся Роговцев. — Твоє завдання, Костю, — докладно дізнаватися про плани і наміри ворога…

… Капітан Калина підставив руку під холодну воду з крана, розім'яв її, розтер і знову сів за осоружну писанину.

Страхітливо фальсифікована давньогерманська міфологія і безжально препарована всесвітня історія — все склу-бочилося в одне липке коричневе павутиння, де в містичному мороці нацизм душив гадючими обіймами свастики людяність цілої нації, душив свідомо — до тотального «стану здичавіння». Мілітаризовані легенди про німецьких богів, епос про Нібелунгів, сказання про вальпургієву ніч у дивовижний спосіб впліталися в гіперболізовану історію давніх «фюрерів». Хто був першим істинно германським фюрером? Вождь херусків Арміній. Чому? Бо знищив на зорі нової ери легіони римського полководця Вара. А далі тяглася довжелезна, мов ланцюг рабовласника, низка вінценосних пілігримів «дранг нах Остен» — Генріхів і Оттонів, Лотарів і Конрадів, Фрідріхів і Вільгельмів. В одну шерегу постали давньонімецький бог війни Вотан і новітнє «містичне явище» — «фюрер», дочки помсти валькірії і літаки Люфтваффе з хрестами, як з надгробків. В геополітиці і філософії, в історії та літературознавстві — скрізь проросла руда борода Барбаросси, і скрізь вона росла в одному напрямку — «нах Остен»…

34

Верховне військове командування. Скорочено — ОКВ.