Страница 16 из 16
— Двері, одчиніться!
Двері одчинилися. Увійшов він до печери і не знає: на що дивитися та що брати? Кинувся зразу до грошей, насипав їх повні мішки: шість мішків мідних грошей, та шість мішків срібних, та шість золотих. Повиносив з печери, поклав на вози, а сам думає:
«Заберу ще й оту зброю коштовну, золотом та самоцвітами прикрашену!»
Вбіг знову до печери, став на лавку та й схопився за одну шаблю, щоб із стіни зняти. Коли це — грюк! — двері зачинилися, і він зостався в печері. Кинувся до дверей, каже:
— Двері, одчиніться! Двері, одчиніться!
А двері не одчиняються. Почав він тою
шаблею двері рубати — не бере! Хоч плач, хоч кричи — нічого не поможеться…
Минув день, настав вечір. Приїхали до печери сорок розбійників. Дивляться — стоять дванадцять пар волів, на возах мішки з грішми.
— Гей, браття, — отаман каже, — щось у нас в печері хазяйнує! Ану, двері, одчиніться!
Двері одчинилися, вони — туди. Побачили багатія-ненажеру і зарубали його.
Так і пропав багатий брат. А бідний брат з жінкою та дітками живуть собі й досі у щасті і достатку.