Страница 2 из 2
Тим часом ватаги пiдроздiлiв пильнували берегiв озера, вишукуючи зручне для висадки мiсце. Це було нелегкою справою: всюди ковзко i круто. Старий Володар Знань приховано радiв, спостерiгаючи марнi спроби причалити. От якби течiя винесла їх звiдси... Та це були наївнi мрiї - учений не знав чи, може, не хотiв нiчого знати про те, що волю Неповторного не можна не виконати i залишитися живим.
Пiсля тисяч спроб вдалося-таки зачепитися за невеличкий мис. Це був п'ятачок, базуючись на який можна вiдвоювати цiлий плацдарм. Та як тiльки воїни, вивантаживши спорядження, розташувалися на п'ятачку, перед ними несподiвано виросла стiна iз сiрого мiцного iнтерферону. Усi були ошелешенi: якщо мур замкнеться навколо - їм усiм кiнець.
- Ми ждемо ваших вказiвок! - пiдступили ватаги до Володаря Знань, i вчений змушений був розкрити секрет антиiнтерферону, визначити його дозування.
Коли все було готове, старий розташувався на якiйсь купинi, спостерiгаючи дивовижний краєвид. I в кольорах, i в звуках, навiть у лiнiях форм тут вiдчувалася гармонiя, внутрiшня злагодженiсть. А як позначиться на всьому цьому дiя антиiнтерферону? Наче у вiдповiдь на його тривожне запитання, заклубочився ядучий газ. Гора струснулася, почулися переможнi вигуки. Оглянувшись, учений побачив, як у великий пролом сiрого захисного муру кинулися штурмовi загони.
В надрах Гори, по менших i бiльших печерах, на берегах струмкiв i озерець, проживало багато племен, якi одразу виступили проти чужинцiв. Особливо запеклий опiр вчиняли iнтерферонники. Вони швидко споруджували свої сiрi мури, i пришельцям доводилося знову й знову обстрiлювати їх антиiнтерфероном. Незабаром бiйцi Неповторного пробили тунель назовнi, в який одразу ринули червонi i синi потоки. Опiр захисникiв Вулканної Гори було зламано.
I ось, позираючи на порожнi плоти, що похитувалися коло берега, Володар Знань помiтив: хвиля спадає, затока вкривається темнiючою гладiнню, рожевi тони на склепiннi починають згасати... Що вiдбувається?
Вулканна Гора рiзко струснулася i заклякла. Все охопила мертва тиша. Швидко запала темрява, поповз холод. Витративши свої тепловi ресурси, воїни Неповторного - та й вiн сам у далекiй печерi - скоцюрбились, затiпались в агонiї. Загинула Вулканна Гора - погинули й вони всi до одного.
...В глибинi овального екрана, схожого на дзеркало, з'явилося суворе чоловiче обличчя. Молода свiтловолоса жiнка, що сидiла за письмовим столом, пiдвела голову, i їхнi погляди зустрiлися.
- Прочитали?
Вона ствердно кивнула головою.
- I що скажете?
В голосi режисера редакторцi вчулася настороженiсть. Опустила очi, навiщось погортала сторiнки.
- Як на мою думку... всi цi умовностi важко буде передавати засобами мультфiльму. Перед нами трагедiя: вiруси нищать людський органiзм, а за допомогою малюночкiв хiба можна...
Вiн слухав її i чомусь думав про дивовижу життя. Цiлi свiти пронизують один одного Органiзм людини для вiрусiв - планета з ii рiками i озерами кровi. Але агресiя...
- А менi хотiлося б зробити цей фiльм, - зiтхнув режисер у глибинi екрана. - Засобами мультиплiкату можна передати все, навiть найумовнiшi умовностi. Уявiть собi подорож по великих рiках людського органiзму... А Вулканна Гора - невтомне серце... Задля його збереження мусимо працювати всi - i митцi, i вченi, i медики...