Страница 4 из 7
- I що ви, фiзики, бачите в тих елементарних... - зiтхнула Една.
- Е, коли б ти знала. Як сказав наш професор, на них тримається все - i майбутнє, i минуле, вся свiтобудова. Без них не могли б iснувати атоми та, зрештою, i вашi будiвельнi матерiали. Та й ми з тобою. Вловлюєш, Мiзинчику?
- Я не заперечую тих частинок, нехай собi будуть...
- Не заперечуєш? Ти великодушна, Мiзинчику. - Джеймс поплескав її по плечу. - Я просто зворушений, що ти не заперечуєш.
- Ану тебе, - махнула рукою дiвчина.
- Ти казала, за вашим проектом, тут є всякi зали...
- Може, заглянемо у виставочний? Зажди, на якому ж вiн рiвнi?.. Ходiмо швидше, здається, нас шукають... Не обертайся.
Една вхопила його пiд руку i повела до лiфта.
- Хто шукає? - тепер уже перейшов на шепiт Джеймс.
- Офiцiантка i якийсь тип - сутулуватий, бiла тенiска, чорна краватка.
Вигук "Хелло!" вони почули, вскочивши до кабiни.
- I якого їм дiдька треба? - обурився Джеймс. - Сутулуватий, кажеш?
- Еге. Може, мало заплатив...
- За отой мiзерний ленч? Не може бути! А взагалi, не хотiлося б встрявати... Ну та раз утекли... Хоча ми й не тiкали. Трохи поспiшили, кому яке дiло? Чорти б його взяли, того типа.
- Чи не краще повернутись додому?
- Нi в якому разi! Треба хоч трiшки познайомитися з майбутнiм!
Една, щоб заплутати слiди, манiпулювала кнопками в кабiнi, наче грала на роялi. То вони вискакували на дах, то, перейшовши до iншої шахти, шугала вниз. Тим часом вона пригадала, що Виставочний зал розташований поряд iз театром. Спустилися туди. У вузькому примiщеннi, що дугою огинало хол i театр, саме розташовував свої картини iндiйський художник - невисокий чоловiк з блискучими очима i густо зарослим обличчям.
- У вас ще не вiдкрито? - iз жалем спитала Една. - А ми так хотiли оглянути...
- О, прошу, будьте ласкавi, дивiться. - Художник посмiхнувся, пiд чорними вусами забiлiли зуби. - Це мої найновiшi роботи.
Подякувавши за люб'язнiсть, Една i Джеймс поволi рушили вздовж правої стiни, попiд якою вже стояло з десяток картин. Усi вони вiдзначались темно-зеленим колоритом, причому з першого погляду важко було розгледiти, що там зображено.
- "Танцюючий Шiва"... - прошепотiла Една. - Але де вiн? Ти бачиш?
- Щось не дуже видно...
Художник, певне, почувши їхнi реплiки, гукнув:
- А ви не поспiшайте, дивiться i побачите!
Справдi, на темному тлi почав проступати образ багаторукого iндiйського бога, з кожною секундою все чiткiше i чiткiше.
- Зворухнувся... Бачиш? Бачиш? - зашепотiла Една. - Невже таки затанцює?
- Оригiнально...
Кук-Соммерс вiдчув легенький доторк до лiктя, обернувся. Бiля нього стояв сутулуватий чоловiк у бiлiй тенiсцi з чорною краваткою.
- Вибачте, сер...
Джеймс почервонiв, побачивши в його руцi фунт стерлiнгiв, той самий фунт, якого вiн дав за ленч. "От халепа! - подумав сердито. - В такому лабiринтi i вистежив! Ще й зуби вишкiрює..."
- В чiм рiч? - запитав стримано, але досить холодно.
Той знiтився:
- Оцей грошовий знак... - пiднiс руку з фунтом мало не до обличчя спантеличеного Джеймса. - Вiн... ваш?
Вiдступати було нiкуди, i Кук-Соммерс, поглянувши спочатку на Едну, а потiм на той злощасний папiрець, вимовив з гiднiстю:
- Так, я заплатив за ленч. Може, мало? То я зараз... - Вiн вийняв з бокової кишенi гаманця.
- Нi, нi, я не хотiв сказати, що мало! - вигукнув молодик зрадiлим голосом. - Навпаки! Старi грошi!.. Розумiєте, я - нумiзмат. Я мушу ще вам заплатити... - Вiн вийняв два новенькi папiрцi i простягнув їх Джеймсовi. Якщо маєте металевi монети... я б з радiстю... Ми, я бачу, колеги.
- Добре, - сказав Джеймс, ховаючи новi грошi в гаманець, - завтра я знову буду тут, адже так, Мiзинчику, будемо?
Една спаленiла, не могла й слова вимовити, тiльки закивала головою.
- То прошу до нас на ленч, - уклонився молодик, приклавши руку до грудей. - На все добре!
Коли вiн зник за вигином стiни, Кук-Соммерс уже не мiг стриматись:
- От банан! Щоб ти луснув iз своєю нумiзматикою!
- Заспокойся, любий, адже нам потрiбнi сьогочаснi грошi, хiба не так? Нема гроша - нема виграшу.
- Та воно-то так, тут я маю хiба що ключ вiд вулицi, - блискав очима Кук-Соммерс, - але ж ти, певне, перенервувала? Я з-за тебе теж... Влаштував погоню, телепень! Ех, не було бiля мене Няумуко...
До лекцiйної зали дiсталися завчасно. Ще майже нiкого не було, а на сидiннях лежали невеличкi аркушики,- як виявилось, анотацiя лекцiї, основнi тези. Джеймс мерщiй узяв одну, прочитав заголовок.
- Слухай, - прихилився до Едни, - це саме те, над чим б'ємося ми, а воно не дається в руки.
Дiвчина по-змовницькому моргнула:
- Зараз воно в твоїх руках!
На це Джеймс не без iронiї сказав:
- Побачимо, чи вдалося їм узяти невидимого бика за невидимi роги.
Пожадливим оком перебiгав рядок за рядком дрiбного шрифту. Навiть руку запустив у своє рiдке волосся, неначе сидiв не в чужому залi, а в себе за робочим столом. Оце так... Ого! Зафiксували триплет часточок, вiдповiдальний за слабку взаємодiю в ядрi, плюс гравiтони i хронотони! Молодому фiзику аж дух захопило, коли вiн усвiдомив, який матерiал потрапив до його рук. Це ж треба - в такий день!..
Люди поволi заповнювали залу, i Една вiдзначила про себе, що бiльшiсть - лiтнi чоловiки i жiнки, молодi було мало. Поглядала на вхiд, щоб не пропустити, коли з'явиться вчений, а його все не було. Прозвучав низький акорд, засвiтилась стiна-екран i з молочного туману вирiзнилась велетенська постать лектора, залунав посилений динамiками голос:
- Ледi i джентльмени...
Една штовхнула лiктем Джеймса i з подивом побачила, що очi його свiтяться несамовитiстю.
- Що тебе схвилювало? - прошепотiла на вухо.
Кук-Соммерс, мовчки облизавши пошерхлi губи, склав учетверо i сховав до кишенi анотацiю, перепитав:
- Що ти сказала?
- Та нiчого, потiм...
Екранний лектор спочатку розповiв про гiгантський Полярний Прискорювач, скорочено "ПП", який охоплює обидва магнiтнi полюси Землi.
- Тобi не набридли цi прискорювачi? - знову зашепотiла Една. - Що тут цiкавого?
Кук-Соммерс аж прицмокнув:
- Нашi прискорювачi - дитячi iграшки... їхнiй обкручує всю планету!
- В тобi прокинувся фiзик...
- А що? Недаремно мама... Ну, та не заважай.
Кук-Соммерс похапцем вихопив з кишенi ручку i записник: на екранi з'явилась формула слабкої взаємодiї. "У тезах нема, - подумав, - не зiвай, у закритий рот муха не залетить... Хоча б встигнути. Так, лектони, кварки... Змiнна функцiя хронотонiв? Оце та горошина, якої бракувало у нашому пирiжку! Так, перенесення взаємодiї... Стабiльнiсть атома..." Вiн аж упрiв, переписуючи довгi рядки знакiв, - боявся, що не встигне. Але встиг, тепер пружина однiєї з основних сил матiнки-природи була в його кишенi! Вони таки зафiксували, побачили своїми очима i триплет, i хронотони... От тобi й химери!
У головi Кук-Соммерса був сумбур, молодий фiзик нiяк не мiг зосередитись, якесь ошмаття думок миттєво з'являлось i так само миттєво зникало. Налягала втома. Виходячи, ледве переставляли ноги.
"Таки виколупали... А що я скажу? Докопався? Ну, звичайно, спрацювали гени. Батькiвськi. Мiзинчик у фiзицi нi мур-мур... Я маю лампу Аладдiна досить потерти i звiльнити джина. Ух, як здивуються! Статтю... нi, iнтерв'ю почну так: уявiмо надпотужний протонний синхротрон, в якому вiдбуватиметься зiткнення протонiв i антипротонiв... Можна буде спостерiгати не лише триплет, про що нашi теоретики вже говорили, а ще й хронотон. Саме хронотони вiдповiдальнi за стабiльнiсть протонiв i нейтронiв у ядрах атомiв. Он як! А мама зумiє заграти в сурми. Нагорода Нобеля - чому б i нi? Займуся кондитерським виробництвом - Мiзинчик пальчики облизуватиме! Заглядатиму в оце майбутнє - найновiшi рецепти... Хто може конкурувати?"