Страница 53 из 87
Але те, що говорив Валенто Клаудо, було уже чимось iншим. У ньому вiдчувалося якесь беззастережне схиляння перед Капiтаном, покiрне визнання в постатi Ернана Рамiро дивної надлюдської сили, чи не всемогутностi. I так ставляться до Сивого Капiтана всi, хто його оточує на "Люциферi"; для них кожне його слово - незаперечний закон. I Капiтан звик до такого ставлення, звик до слiпого пiдкорення людей його волi. А що говорив про це Фредо Вiкторе?.. Ех, як усе це складно, як важко в усьому розiбратися...
Мабуть, на обличчi Олеся досить красномовно позначилися сумнiви й вагання, що охопили його. Бо Валенто Клаудо уважнiше подивився на хлопця:
- Так от, я поясню, в чому тут рiч. Капiтан усе тобi розповiдає, не робить нiяких секретiв вiд тебе, то я думаю, що можу розповiсти про це також. Ти знаєш, що Капiтан умiє перетворювати однi речовини на iншi?
- Аякже: адже в центральнiй установцi "Люцифера" атоми водню сполучаються i перетворюються на гелiй. Ще й величезна енергiя при цьому видiляється, - ствердив упевнено Олесь. - I що з того? При чому тут багатство?
- Але ж Капiтан умiє й далi сполучати речовини. Не тiльки з водню робити гелiй, а ще з того гелiю добувати важчi й важчi елементи. Для цього потрiбно дуже багато енергiї, проте її в нього скiльки завгодно. Що, й досi не розумiєш? Ех, ти! Отак, перетворюючи одну речовину на iншу, Капiтан може доходити й до створення золота!
- Що? Золота? - вихопилося у вкрай здивованого юнака. - Як стародавнi алхiмiки - робити штучне золото!
- Не знаю, чи так, як стародавнi алхiмiки, - широко посмiхнувся Валенто, - можливо, вони й робили якесь штучне золото. А Капiтан може створювати золото з iнших речовин. I не штучне, а цiлком справжнє. I, до речi, стiльки, скiльки йому треба. А ти кажеш кошти, скарби!.. Все це для Капiтана дрiбницi, якi його мало цiкавлять...
Так перед Олесем вiдкрилася ще одна таємниця, яка пояснювала дуже багато. Валенто Клаудо розповiв йому далi, як Ернановi Рамiро доводилося перемагати найрiзноманiтнiшi труднощi в перiод побудови "Люцифера". Спочатку, коли вiн щасливо врятувався з фалангiстської катiвнi, з концтабору, i розшукав записи i креслення, схованi його дружиною Хуанiтою, йому здавалося неможливим продовжувати роботу по створенню "Люцифера". Адже в Ернана Рамiро не було нiяких коштiв, крiм невеличкої суми грошей, яку заховала разом з паперами завбачлива Хуанiта. Та й працювати вiн не мав де, бо ж позбавлений був можливостi повернутися до наукової лабораторiї, де його негайно схопили б полiцейськi шпиги. Не мiг вiн влаштувати десь i власної лабораторiї, бо це також привернуло б увагу всюдисущих фалангiстських агентiв i так само закiнчилося б провалом.
Тому Ернан Рамiро вирiшив покинути Iберiю. Вiн потай перейшов кордон з одним лише чемоданом, у якому лежали дорогоцiннi папери. Понад рiк вiн прожив у невеличкому мiстечку в сусiднiй країнi, будуючи першу дiючу модель своєї машини для видобування термоядерної енергiї. Мiсцевi жителi не звертали на нього уваги, бо ставилися до невiдомого чужинця як до дивака, що вперто працює над чимсь схожим на вiчний двигун. Ернан Рамiро охоче пiдтримував такi думки про себе, так було безпечнiше i спокiйнiше. А коли перша модель була збудована, Рамiро використав її для дальшого сполучення атомiв, створення дедалi важчих елементiв. Вiн поставив собi за мету спочатку створити золото, яке дало б йому можливiсть розгорнути ширшу роботу, що потребувала, зрозумiло, великих коштiв.
I вiн досяг своєї смiливої мети, цей невтомний i пристрасний дослiдник, який умiв переборювати труднощi i наполегливо йти по намiченому шляху! Пiсля того, як його установка почала давати Ернановi Рамiро золото в необмеженiй, по сутi, кiлькостi, все пiшло незрiвнянно легше. Можна було вже будувати "Люцифер", замовляючи окремi його частини i вузли на рiзних пiдприємствах. Справа полягала тiльки в тому, щоб власники пiдприємств не догадалися, для чого замовленi частини i яке призначення вузлiв. Та власники пiдприємств, як i завжди це буває, були зацiкавленi лише в самих замовленнях, що приносили їм прибутки: вони охоче взялися б за виготовлення навiть безглуздих деталей для якогось вiчного двигуна, аби замовник акуратно сплачував їм грошi...
Частини i вузли майбутнього "Люцифера" прибували до Ернана Рамiро з рiзних пiдприємств. А вiн сам уже, за допомогою кiлькох механiкiв, якi теж не знали, що вони роблять i з якою метою, поступово складав дивну, чудернацьку, з їх погляду, машину. Лише згодом Ернан Рамiро запросив до себе трьох своїх колишнiх помiчникiв-механiкiв, що свого часу працювали з ним у лабораторiї. То були надiйнi люди, патрiоти, якi брали участь в опорi фалангiстам. Серед них був i Валенто Клаудо...
З цими випробуваними, вiдданими йому людьми Ернан Рамiро закiнчив складання "Люцифера". I тодi вiн покинув чужоземну країну на своєму велетенському автомобiлi так само таємно, як i прибув до неї. Нiхто, звичайно, не знав про повернення Ернана Рамiро i в самiй Iберiї. Фалангiстська влада вважала, що вiн давно загинув, як сповiщали полiцейськi рапорти. А сам Рамiро вирiшив до певного часу не вiдкривати таємницi, взявши собi iм'я Сивого Капiтана.
Ернан Рамiро привiв "Люцифер" до великої печери на березi моря, тiєї самої, де зараз вони розмовляють. I сюди ж поступово були привезенi всi потрiбнi запаси. Минув деякий час, i внаслiдок наполегливої, самовiдданої працi самого Капiтана та його помiчникiв ця печера перетворилася на потайну базу, до якої можна було потрапити тiльки пiд водою. I нiхто, а тим бiльше фалангiстський уряд з його полiцiєю i жандармерiєю, не мiг навiть припускати, що таємничий "Люцифер" має схованку пiд цими скелястими берегами, та ще й таку, з якої можна вийти i в море, i до лiсового озера в Фонтiверосi.
Олесь уже знав, що тут, у цiй базi, зберiгалися запаси пального, продукти i все iнше, потрiбне "Люциферу" i його командi. А добре обладнанi майстернi давали змогу полагодити пошкодження машини, так, як робилося це й зараз.
Їх було, до речi, вже не так i багато, тих пошкоджень, як здавалося спочатку. Вибух глибинної бомби зламав вiсь правого заднього колеса i вiдiрвав його. Той самий вибух пошкодив корпус машини в тому мiсцi, де були розташованi балони з стисненим повiтрям i мастилом, а водночас, зрозумiло, порушив i систему електромагнiтного захисту; вiн-таки, той злощасний вибух, вивiв з ладу автоматичний пристрiй, що подавав водень-дейтерiй до центральної установки, яка постачала "Люцифер" енергiєю. Якщо додати до цього списку зламанi одним з артилерiйських снарядiв поруччя на даху машини, то тим i обмежувалися пошкодження.
Пiсля того, як команда перепочила двi доби, почався ремонт "Люцифера", що забрав ще чотири доби. Тодi було поновлено запаси рiдкого водню, повiтря, мастила тощо.
А сьогоднi ранком вiдремонтований "Люцифер" уже знову вирушив кудись. Куди? Цього, як i завжди, не знав нiхто, крiм Капiтана. Команда не звикла допитуватися про його намiри. Можливо, знав щось Валенто Клаудо, найближчий помiчник Сивого Капiтана. Але саме сьогоднi i вiн був на диво мовчазний i навiть уникав розмов з Олесем. Чому б це?..
Раптом Марта обiрвала думки юнака i показала на приймач, про який Олесь i зовсiм забув, заглибившись у свої мiркування.
- Чуєш, Алексо? - збуджено мовила Марта. - Це ж про нас!
Справдi, диктор говорив:
- "...урядове повiдомлення про загибель державного злочинця Ернана Рамiро, який називав себе Сивим Капiтаном, та його автомобiля "Люцифер" i всiєї команди, пiдiбраної з таких самих злочинцiв. Слухайте це повiдомлення! Внаслiдок енергiйних заходiв державної полiцiї i жандармерiї, якi здiйснював особливо уповноважений полiцiї Мiгель Хуанес, автомобiль Сивого Капiтана (вiн же Ернан Рамiро) був оточений бiля центрального озера в лiсi Фонтiверос. У зв'язку з тим, що так званий Сивий Капiтан вiдмовився здатись, його автомобiль було обстрiляно i пошкоджено, через що вiн затонув. Для бiльшої певностi в озеро були скинутi глибиннi бомби, якi остаточно зруйнували машину державного злочинця. Це доведено тим, що на поверхню озера пiсля вибухiв глибинних бомб випливли окремi частини зруйнованої машини. Уряд твердою рукою подолав зухвалi вихватки так званого Сивого Капiтана пiсля того, як цей злочинець вiдмовився вiд гуманних пропозицiй про здачу. Така ж доля чекатиме й кожного, хто насмiлиться заважати урядовi i провiднiй фалангiстськiй партiї в їх постiйному пiклуваннi про створення нової Iберiї пiд проводом великого каудiльйо, генерала ФернанДеса, який веде iберiйський народ i країну до нових перемог i всебiчного процвiтання! Особливо уповноваженого полiцiї, вiдомого детектива Мiгеля Хуанеса за зразкове виконання важливих завдань уряду нагороджено, за наказом великого каудiльйо, орденом Бiлого Орла i грошима в сумi двiстi тисяч пезет..."