Страница 48 из 87
- А колесо, ваше превосходительство? Колесо, що його вибух глибинної бомби вiдiрвав од "Люцифера" i викинув на поверхню? Хiба ж то не доказ, ваше превосходительство?
Проте мiнiстр тiльки вiдмахнувся вiд нього, як вiд настирливої мухи, що дратує своїм дзижчанням:
- Та замовкнiть ви з вашим колесом! Я чув уже про нього, чув! Я вас питаю - де "Люцифер", а ви менi торочите про якесь там колесо. Хiба ви не розумiєте, що наробили всiєю тiєю бучею про знищення Сивого Капiтана i його "Люцифера"? Га? Всi певнi, що з Сивим Капiтаном справу закiнчено: i газети, i населення... i сам каудiльйо,- слава йому! Чуєте, сам каудiльйо! Чи уявляєте ви собi, що це значить? Вiн, улюблений наш каудiльйо, - слава йому! - наказав нагородити вас обох орденами i грошима! А за що? За чистiсiньку липу, га? I що буде потiм? Ви подумали про це? А незабаром знову появиться той "Люцифер", Сивий Капiтан, щоб вiн луснув i провалився крiзь землю; проголосить знов якусь зухвалу промову... що тодi буде, га? Що зробить зi мною каудiльйо? I що я тодi зроблю з вами? О, вiд вас пороху не залишиться, будьте певнi! Ви обдурили самого каудiльйо! Сивий Капiтан знов вислизнув з ваших рук! Це ясно як день. "Енергiйна державна полiцiя на чолi з її начальником"!.. "Особливо уповноважений полiцiї"... Бучнi назви - i бiльше нiчого... Ви - мотлох, дрантя, ось ви хто, панове!
Обидва - i начальник полiцiї, i його особливо уповноважений - давно вже не сидiли в крiслах. Вони стояли, виструнчившись перед столом грiзного мiнiстра, й безпорадно клiпали очима. Все пропало, всi надiї, всi блискучi перспективи, якими вони тiшилися всього пiвгодини тому... З прославлених державних дiячiв, з переможцiв Карло Кабанерос i Мiгель Хуанес раптом перетворилися на малесеньких агентiв, яких безжалiсно розносить грiзне начальство. Та коли б справа обмежувалася тiльки цим! Але обидва добре розумiли, що повисли над самiсiнькою прiрвою. Якщо "Люцифер" справдi з'явиться десь знову, тодi... тодi навiть страшно уявити собi, що станеться з ними.
I все ж таки... "Люцифер" нiкуди не випливав з озера! Вiн поринув тодi у воду i не з'являвся бiльше на поверхнi. Все озеро було як на долонi. Мiгель Хаунес мiг поклястися в цьому! А коли б "Люцифер" виринув, то його чекали заздалегiдь наведенi гармати. Хiба ж можна бути передбачливiшим, ще бiльше врахувати всi можливостi?..
Та всi цi докази нiчого не давали. Генерал Альдумеро да Хуранiто лютував i лаявся, пропускаючи повз вуха безпораднi пояснення, якими намагався виправдатися червоний, наче той буряк, начальник полiцiї. Нарештi мiнiстр закричав на весь голос:
- Досить! Досить дитячих розмов i виправдань! Я знаю тiльки одне: "Люцифер" не мiг розчинитись у водi. Ви не виправдали державного довiр'я. I тому тепер я мушу виправляти вашi помилки, братися сам до дiла. Ну, тiльки спробуйте наплутати щось! Ось мiй перший наказ. Посилити нагляд за озером: ваш "Люцифер" ховається десь там поблизу. Далi. Не знiмати гарматних батарей. Бiльше того: розставити новi замаскованi артилерiйськi пости по всiх навколишнiх шляхах. I де б не з'явився цей клятий "Люцифер" - негайно його розстрiляти! Нiяких переговорiв iз Сивим Капiтаном! Досить, уже набалакались! I щоб ви, панове, з цього часу не говорили газетним репортерам жодного слова. Хай газети вважають, що й справдi з Сивим Капiтаном покiнчено!.. А коли вiн з'явиться, тодi - зразу! - i мiнiстр зробив виразний жест, наче прихлопнув щось на столi. - Розумiєте? Майте на увазi: або нова поява Сивого Капiтана буде його останньою появою, або це буде вашим останнiм завданням. Здається, я досить ясно висловився, панове?
Начальник полiцiї i його особливо уповноважений покiрно мовчали, схиливши голови. Або - або... третього виходу перед ними не лишалося.
- Отже, я бiльше вас не затримую, панове. На все добре. Голос мiнiстра звучав уже знов так само сухо й безбарвно, як i на початку розмови. Генерал Франческо Альдумеро да Хуранiто, права рука всевладного каудiльйо, лише дуже зрiдка дозволяв собi виявляти якiсь почуття чи емоцiї, якщо взагалi вони в нього були. I тепер на розгублених, незграбно задкуючих Карло Кабанероса i Мiгеля Хуанеса знову холодно дивилося застигле жовте обличчя зловiсного черепа, що ховався в глибокiй тiнi, яку вiдкидав глухий абажур настiльної лампи.
Коли ж вiдвiдувачi вийшли, мiнiстр натиснув кнопку електричного дзвiнка. Таким самим безбарвним голосом людини, яка на вагу золота цiнить кожне своє слово, вiн наказав ад'ютантовi:
- Домовтеся з мiнiстром оборони про негайне секретне розпорядження усiм збройним силам армiї i флоту: де б не з'явився "Люцифер", розстрiляти його без нiяких переговорiв.
Стежачи неуважним поглядом за стрункою постаттю ад'ютанта, який беззвучно виходив з кабiнету, генерал Альду-меро да Хуранiто пробурмотiв:
- Полiцiя i жандармерiя своє робитимуть. Але введемо на всякий випадок у гру й вiйськову силу... воно не завадить...
Роздiл тринадцятий
1. ПIД ВОГНЕМ ГЛИБИННИХ БОМБ
З того моменту, як Олесь став бiля циферблата, вiн уже не виходив з кабiни керування. "Люцифер" промчав по Фонтiверосу, не торкаючись дороги колесами. Ось чому не вибухнула жодна з фугасних мiн, розставлених саперами за планом Мiгеля Хуанеса! Проте Сивий Капiтан, а разом з ним i Олесь ясно бачили на екранi ще й замаскованi в лiсi артилерiйськi гармати, i, звичайно, це не полiпшувало настрою Капiтана.
Олесь не запитував, чому Ернан Рамiро вiв "Люцифер" саме сюди, в середину лiсу Фонтiверос, де чи не на кожному кроцi були розставленi для нього пастки. Очевидно, на те були якiсь важливi причини.
А на центральнiй галявинi, бiля самого озера, "Люцифер" безпорадно спинився. Стрiлка циферблата, бiля якого пильнував Олесь, притиснулася до нуля i не вiдходила вiд нього. До вiдказу вiдкритий кран додаткового резервуара не допомагав. У ньому вже не залишилося водню.
- Не встигли! - спокiйно констатував Сивий Капiтан. - Це наслiдок перебiльшеної витрати водню... а може, ще й пошкодження трубопроводiв, якими подається водень, зараз не можна нiчого певного сказати. Тепер треба замiнювати балон. Залишайся тут, Олесю. Стеж за екраном.
Вiн вийшов з каюти. Олесь лишився сам. Пересуваючи регулятор телевiзiйного екрана, вiн бачив солдатiв, що ховалися за кущами й деревами, бачив довгi стволи гармат, скерованi до галявини, на якiй стояв "Люцифер". А ось iз-за дерев з'явився той високий худорлявий чоловiк з горбатим носом, якого Олесь уже бачив i чув ранiше, а за ним - куца кремезна постать з круглим червоним обличчям.
Саме тодi, коли юнак розглядав цих двох людей, що наближалися до галявини, Сивий Капiтан повернувся до кабiни. Олесь розчув, як Капiтан, увiходячи, кинув через плече в коридор:
- Треба виграти ще кiлька хвилин, Валенто! Електромагнiтний генератор не дiє через брак водню, "Люцифер" беззахисний... Лише кiлька хвилин, поки я пiдготую занурення. Поговорiть з ним про щось, розумiєте?
Здаля долинув стриманий, притишений голос Валенто Клаудо:
- Єсть, Капiтане!
Не звертаючи цього разу нiякої уваги на Олеся, Ернан Рамiро схилився бiля пульта i почав щось лагодити, тримаючи перед собою переносний iндикатор, який весь час спалахував - раз червоним, раз зеленим свiтлом.
Олесь чув розмову Валенто Клаудо, який стояв на даху "Люцифера", з тiєю худорлявою людиною, яку вiн називав Мiгелем Хуанесом. Звiдкись юнак пам'ятав це iм'я... А, саме так було пiдписане те оголошення, що обiцяло високу нагороду за приставлення до полiцiї Сивого Капiтана живим чи мертвим!..
Валенто, говорячи з Хуанесом, явно вигадував час. Це було необхiдно, бо коли б особливо уповноважений вiддав наказ стрiляти по "Люциферу" тепер, коли не дiяв електромагнiтний захист,- кулi й снаряди досягли б мети, i тодi... Нi, про це краще не думати!..
Нарештi Ернан Рамiро полегшено зiтхнув. Вiн випростався, натиснув кнопку сигнального дзвiнка, сповiщаючи тим Валенто Клаудо, що можна закiнчувати вимушену розмову. I вiдразу ж пiсля цього "Люцифер" повiльно, майже непомiтно рушив з берега у воду. Олесь розумiв i це: Капiтан навмисно дав найповiльнiший хiд, бо хотiв використати першi хвилини, щоб ворог на березi не встиг одразу зорiєнтуватися. А тодi вже "Люцифер" почав швидко занурюватись!