Страница 13 из 87
Тiльки на однiй дорозi Хуанес вважав зайвим ставити артилерiю, то був уже згаданий ранiше шлях, який вiв через пустелю Хоравенте, серед її крутих скель до урвища над морським берегом. Там нiкуди не звернеш, нiкуди не дiнешся аж до самого моря. А далi урвища теж не поїдеш, то була безвихiдна пастка, створена самою природою. Хай тiльки Сивий Капiтан поткнеться туди i вiн уже не вислизне з рук полiцiї.
Вся величезна пiдготовча робота по блокуванню лiсу Фонтiверос була зроблена протягом однiєї доби. Мiгель Хуанес цiлком резонно вирiшив поспiшати, бо, звiсно, нiхто не мiг передбачити, скiльки часу проведе Сивий Капiтан у тому лiсi. Зараз головне було знати, що "Люцифер" i досi перебуває десь у центрi лiсу, не чекаючи нападу. А це Хуанес точно знав: численнi спостережнi пости полiцiї i жандармерiї, розташованi при всiх виходах з лiсу, регулярно сповiщали рапортами, що "Люцифер" проїхав ще вчора кудись усередину Фонтiвероса i бiльше не з'являвся. Прекрасно!
Невiдомим лишалося тiльки одне: чи присутнiй зараз на "Люциферi" сам Сивий Капiтан. Адже вiн розмовляв телефоном з начальником полiцiї в столицi вчора усього за годину до того, як його автомобiль уже в'їжджав до лiсу Фонтiверос. Якщо вiн протягом доби не дiстався до свого автомобiля якимсь iншим засобом, то на "Люциферi" зараз немає тiєї людини. Що ж, це на краще: якийсь помiчник, що керує автомобiлем зараз, коли немає самого Сивого Капiтана, не зможе проявити великої рiшучостi... Його легше буде переконати в безнадiйностi становища.
- Фонтiверос! - стримано вигукнув Хосе Френко.
Мiгель Хуанес поглянув у вiкно лiтака. Так, он ясно видно темно-зелену широку смугу. Фонтiверос! Мета їхнього польоту - велика, добре влаштована пастка, де перебуває "Люцифер", команда якого не уявляє навiть про свiй стан. Далеко-далеко, на самому обрiї, за жовтою плямою пустелi Хоравенте, можна було розрiзнити ще й синю смужку моря. Чудово! Гул моторiв раптом почав стихати: лiтак, роблячи широке пiвколо, йшов на посадку.
2. У ЛIСI ФОНТIВЕРОС
Щойно Мiгель Хуанес поважно вийшов з лiтака, як до нього пiдiйшли iнспектори полiцiї та жандармерiї, що вже чекали його. Один з них, найстарший чином, що легко можна було встановити по вигаптуваному золотом кашкету, шанобливо приклав руку до розкiшного головного убору й урочисто промовив:
- Дозвольте доповiсти, пане особливо уповноважений: об'єднанi збройнi загони полiцiї та жандармерiї разом з артилерiйськими вiйськовими пiдроздiлами напоготовi. Всi вашi розпорядження щодо блокування лiсу виконано. Командири загонiв i пiдроздiлiв чекають наказу про початок дiй.
- Наказую починати загальний наступ до середини лiсу, - розпорядився Мiгель Хуанес. З задоволенням вiн побачив, як його спiврозмовник негайно ж пiднiс руку, даючи сигнал. Iншi iнспектори швидкими кроками розiйшлися до машин.
- Ось ваш автомобiль, - доповiв Хуанесу старший iнспектор, вказуючи на потужний всюдихiд. - Де саме волiє бути пан особливо уповноважений пiд час операцiї?
- На чолi головного загону, бо я особисто провадитиму переговори з оточеними злочинцями.
Старший iнспектор ще раз шанобливо пiднiс руку до кашкета i вiдступив убiк. Мiгель Хуанес у супроводi Хосе Френко пройшов до зеленого автомобiля-всюдихода. Сiдаючи поряд з шофером, вiн наказав:
- На головний шлях!
Автомобiль плавно рушив до лiсу. Його потужний двигун глухо рокотав, наче незадоволений тим, що йому не дозволяють показати схованi в ньому можливостi. Звiсно, тих можливостей було значно бiльше, нiж потребувала лiсова дорога, що починалася зараз-таки за аеродромом.
Це був досить широкий шлях, прокладений уздовж просiки. Хуанес занотував, що вiд нього вбiк вiдгалужувалися тiльки вузенькi дорiжки, непридатнi взагалi для їзди машиною, а тим бiльше для величезного "Люцифера". Товстi стовбури високих дерев здiймалися по боках просiки: лiс дедалi густiшав. Де ж приготованi загородження, що мають перетинати шлях? Де батареї, що мають вiдкрити вогонь, коли "Люцифер" все ж таки спробує прорватися?.. А, ось вони!
Серед дерев Мiгель Хуанес помiтив довгi стволи гармат: усi вони були скерованi в глиб лiсу, вздовж шляху. Солдати-артилеристи, якi чекали бiля гармат, тримали шлях пiд прицiлом. Так, тут усе гаразд.
Автомобiль посувався далi. Раптом вiн стишив хiд. Попереду посеред дороги стояв полiцейський, застережливо пiдвiвши руку. Позаду нього виднiлася велика загорожа, що перетинала шлях. Зроблена з товстенних стовбурiв, навалених вiд одного краю просiки до другого i переплетених колючим дротом, ця загорожа справдi була непрохiдною. Тiльки в середнiй її частинi замiсть стовбурiв були поставленi мiцнi "їжаки" iз схрещених двотаврових залiзних балок, якi можна було вiдтягувати вбiк i звiльняти вузенький проїзд.
Полiцейський, що стояв посеред дороги, запитливо дивився на всюдихiд: вiн мав суворий наказ не пропускати нiкого далi, в глиб лiсу. Але це, вiдчував вiн, пiд'їхало начальство.
- Особливо уповноважений полiцiї! - гукнув йому шофер всюдихода, висунувшись у вiконце. - Звiльнити проїзд!
Полiцейський слухняно козирнув, повернувся й побiг до загородження. На ходу вiн робив якiсь поквапливi знаки.
З-за стовбурiв показалися й iншi полiцейськi, яких до того не було помiтно. Вони вмить вiдтягли вбiк два залiзнi "їжаки", звiльняючи шлях. Автомобiль особливо уповноваженого обережно проїхав через вузенький отвiр i знову прискорив хiд. Мiгель Хуанес озирнувся: "їжаки" вже стояли на мiсцi, перетинаючи шлях. Тут також усе гаразд, механiзм пастки, влаштованої ним, працює бездоганно. I Мiгель Хуанес задоволено посмоктав свою люльку, наповнюючи кабiну машини ароматним димом.
Тепер iз всюдихода було лише зрiдка видно невеличкi групи полiцейських радистiв, що чергували бiля переносних радiостанцiй. Це були пости спостереження, якi повиннi були негайно сповiщати командування операцiї в разi появи "Люцифера". А втiм, приймач всюдихода мовчав, значить, усе було в порядку, донесень не надходило.
Великий лiс справляв враження цiлком безлюдного, бо тих радистiв можна було побачити, тiльки добре придивившись. А крiм них, тут уже не було нiкого. На якусь хвилину Хуанесовi навiть здалося, що в лiсi мало живої сили. Але вiн одразу ж вiдiгнав цю думку, бо й справдi, що могли б протиставити солдати чи полiцейськi "Люциферовi"? Тiльки рушницi, кулемети та ручнi гранати, якi для таємничого автомобiля нiякої небезпеки не становили. Нi, нi, все гаразд, люди тут не потрiбнi, - хiба що тiльки для спостереження. Все зроблять загородження на шляхах, а в разi крайньої потреби - гармати!
Тiльки ближче до самої середини лiсу, за наказом особливо уповноваженого, було розмiщено кiлька груп солдатiв з частин спецiального призначення, озброєних важкими кулеметами. Цiлком можливо, що крупнокалiбернi розривнi кулi зможуть вразити "Люцифер", подолавши його загадковий невидимий захист.
Всюдихiд посувався далi й далi. Шофер уважно вглядався вперед, напружено тримаючи баранку. Так само уважно вглядався вперед i Мiгель Хуанес. Вiн вiдчував, що наближаються вирiшальнi хвилини. Споконвiчна лiсова тиша, яка оточувала їх, здавалося, була насичена тривогою. А лiс дедалi густiшав. Вiд шляху, яким посувався всюдихiд, уже не вiдгалужувалися нiякi дороги, лише з бокiв iнодi виднiлися вузенькi стежки. I всюди заплутанi кущi, товстi дерева - все це справдi утворювало непрохiднi хащi. Так, непогану схованку обрав собi цей Сивий Капiтан! Коли б не спостережливiсть Хуанеса, нiхто б i не подумав, що в цьому дикому лiсi може ховатися його "Люцифер"!
- Наближаємось до центральної частини, пане особливо уповноважений, тихо мовив шофер, не повертаючи голови.
Лiс попереду наче враз порiдшав. Мiж деревами ясно видно було велику галявину. А на нiй... на нiй стояв сiро-зелений "Люцифер"! Так, так, це вiн, помилки не може бути, бо ж його не можна не впiзнати одразу!
Всюдихiд зовсiм уповiльнив хiд. Хуанес вiдчув, як позаду нього важко дихає Хосе Френко. Ще кiлька секунд - i детектив поклав руку на плече шофера.