Вогненний водоспад (на украинском языке)

Сафронов Ю

Вогненний водоспад (на украинском языке)

Сафронов Юрий Павлович

Вогненний водоспад

Шклод швидко пройшов до свого кабiнету, кинув теку з документами в сейф i плюхнув у м'який фотель. Так псувати йому настрiй мiг тiльки шеф. Чортiв неотеса! Шклод нагнувся до письмового столу i ввiмкнув селектор. Зробив паузу на кiлька секунд (пiдлеглi не повиннi знати, що вiн нервує) i спокiйним голосом сказав у мiкрофон:

- Майоре Юск, зайдiть-но до мене!

Шклод вимкнув селектор i криво всмiхнувся. Так уже влаштовано керiвний апарат. Iмпульс, який вiн отримав вiд шефа, пройде через усiх пiдлеглих, перелетить через моря в Росiю i, в мiру вiддалення вiд шафового кабiнету, поступово згасаючи, примусить безпосереднiх виконавцiв операцiї працювати трiшечки швидше.

Почувся тихий звук зумера. Шклод натиснув пiд кришкою столу кнопку. Спрацював електромагнiтний замок, i дверi в кабiнет розчинилися.

- Дозвольте, шеф?

- Заходьте, Юск. Сiдайте. Курiть.

З хвилину Шклод мовчав. Потiм, не пiдвищуючи тону, - кричати на пiдлеглих було не в його правилах,- сказав:

- Вам набридло служити в нас, Юск? Ви збираєтесь пiти?

- Що ви, шеф! Я i в гадцi такого не мав! Я хочу й далi працювати з вами.

- Не помiчаю цього, Юск. Не помiчаю, коли судити не з ваших слiв, а зi справ ваших пiдлеглих. Чому досi ми нiчого не знаємо про гiгантську ракету росiян?

- Вчора одержано новi вiдомостi. Ракета не призначена для вiйськових цiлей. її виготовили на замовлення одного науково-дослiдного iнституту Академiї наук.

- Що за дослiдження?

- Поки що не зовсiм ясно. Вiдомо тiльки, що випробування готує лабораторiя професора Васильєва, який понад тридцять рокiв працює над проблемою одержання електроенергiї.

- До чого ж тут ракета? Судячи з її величезних розмiрiв, її призначено принаймнi для польоту на Марс. Можливо, росiяни збираються привезти звiдти уран для атомних електростанцiй?

- Секрет щонайшвидше в тридцятиметровiй головнiй частинi ракети.

- Тридцять метрiв? Ви не помилилися, Юск? Адже це висота десятиповерхового будинку!

- Ми спецiально уточнювали. Тридцять метрiв дiаметром. На жаль, поки що нам бiльше нiчого не вiдомо.

Полковник Шклод замислився. Коли росiяни збираються запустити ракету? З якою метою? А що як вони запустять її не сьогоднi-завтра? Тодi науковий експеримент росiян, як видно з усього, дуже важливий, лишається невiдомим розвiдуправлiнню.

- Якщо вам дороге мiсце, Юск, то через мiсяць, це найпiзнiше, на моєму столi мають лежати вичерпнi вiдомостi про роботи професора Васильєва. Це зараз завдання номер один. Ясно?

**

*

Химерний силует чiтко вирiзьблювався на тлi свiтлого неба: шiсть величезних ракет, з'єднаних мiцним металевим каркасом. Конструкцiя нагадувала стародавнiй шестикутний замок, тiльки замiсть веж з кутiв фортецi височiли велетенськi ракети. На майданчику ще кипiла робота.

Чотири похилi iратчастi колони з ажурним сполученням утворювали сорокаметрову вежу, на верхньому майданчику якої i монтувалась головна частина цiєї складеної ракети.

До вежi вела залiзнична колiя. П'ятдесятитоннi крани пiдхоплювали контейнери з платформ i переставляли їх у кузови ваговозiв. Тi перевозили контейнери на вiдкритi бетоннi майданчики.

Серед лабiринта порожнiх контейнерiв i пiдготовлених для транспортування на вежу вузлiв упевнено, мов тайговий мисливець давно вiдомими стежками, пробирався лiтнiй невисокий чоловiк. Ось вiн зупинився бiля розвантажувального майданчика. Подивився, як пiдйомний кран зняв з кузова ваговоза великий контейнер i робiтники вiдкинули дерев'янi стiнки. Всерединi контейнера виявилась складена з довгих пластин золота сiтка з дрiбними, мов бджолинi соти, чарунками. Вiдполiрованi чарунки слiпуче заблищали на сонцi; мимоволi всi на хвильку замружили очi.

- Олександре Миколайовичу! - почувся голос iз-за ящикiв. - Можна вас на хвилинку...

Головний конструктор обернувся на голос:

- Що там у вас, Семенов?

- Та сiтки не стикуються. Подивiться самi.

Обминувши купу порожнiх контейнерiв, Васильєв спинився перед гiгантським реактивним двигуном. Всерединi повiтрозабирача двигуна на повен зрiст стояв високий слюсар-монтажник Семенов. Його голос з переливами звучав iз цiєї труби:

- Макаров, дай-но свого халата Олександровi Миколайовичу.

Васильєв одягнув бiлий халат i вилiз на помiст.

- Ось помилуйтеся, - казав Семенов, пропускаючи конструктора наперед. Це вже другий випадок.

Обидва сховалися всерединi двигуна.

За кiлька хвилин висунулась голова Семенова.

Поки Макаров з двома iншими робiтниками пiдносив нову золоту сiтку, Олександр Миколайович i Семенов виймали з двигуна браковану. Коли вона з'явилась на майданчику i засяяла на сонцi, важко було повiрити, що деталь, так ювелiрно оброблена, може бути непридатною. Сiтку пiдхопили з усiх бокiв i бережно опустили на чистий брезент. Через пiвгодини нова вже стояла на мiсцi.

- Це вiсiмнадцятий двигун? - спитав Олександр Миколайович, скидаючи халата. - Завтра здамо дев'ятнадцятий. А ту сiтку - на другу перевiрку в лабораторiю. Ми повиннi домогтися повної точностi пiдгонки.

Васильєв вiддав халата Макарову, попрощався i рушив у бiк головної вежi.

**

*

Консультант головного розвiдувального управлiння професор Варн спiзнився лише на двi хвилини. Майор Юск послужливо пiдсунув йому м'який фотель, сам полковник Шклод передав професоровi коробку з чудовими сигарами. Вiн знав, чим догодити своєму консультантовi...

Поки професор вiдрiзував кiнчик сигари, майор Юск перевiрив наладку магнiтофона, схованого в письмовому столi полковника.

Варн краєчком ока стежив за майором Юском. Професор не був пiшаком, який не брав участi в цiй грi, але вдавав, нiби нiчого не запiдозрює.

На душi йому було навiть весело: хай мудрують, як хочуть, хай записують на магнiтофон його мову, знiмають його на кiноплiвку - консультант скаже тiльки те, за що може поручитись головою. Нiяких здогадiв i гiпотез! Тепер це його правило!

Одного разу вiн висловив смiливу гiпотезу. Розвiдуправлiння побудувало на нiй увесь план операцiї, а гiпотеза виявилась хибною. Операцiя провалилась... Його довго тягали по рiзних управлiннях, наводили дослiвно фрази, якi вiн виголосив пiд час злощасної консультацiї, намагалися звалити на нього всю провину... Йому пощастило викрутитись. Та вiн зрозумiв, що кожне його слово i навiть жести фiксуються на плiвку. Тепер вiн тримався сторожко...

Розмову почав полковник Шклод.

- Ми отримали цiкавi матерiали, професоре, i викликали вас для того, щоб ви допомогли нам уточнити їхнє справжнє призначення.

Варн кивнув:

- Я готовий.

- Покажiть документи, Юск.

Майор розкрив теку i дiстав з неї кiлька аркушiв, вiддрукованих на машинцi.

- Ось прочитайте.

З пiвгодини Варн уважно переглядав документи. Потiм вiдклав їх убiк, неквапливо струсив попiл з сигари i сказав:

- Не густо. Тут багато не скажеш. Пропущено дуже важливу ланку. Без неї важко встановити сам принцип винаходу...

- Але ж щось ви можете висловити?

- В записцi сказано, що йдеться про новий потужний електричний генератор.

- Ви в це не вiрите? У вас виникають сумнiви? - насторожився полковник Шклод.

- В кожному разi, з тих креслень, якi додано, я не взявся б цього твердити. Передi мною лише зовнiшнi контури якогось пристрою. Сказати, що це принципово новий електричний генератор, я не можу.

- Гаразд. Припустимо все-таки, що це електричний генератор, - обiрвав його полковник Шклод, якого почала дратувати лисяча обережнiсть професора. Зробимо таке припущення. Що ви тодi можете сказати про нього? Бодай iз зовнiшнього вигляду.

- А що вас цiкавить передусiм? - знову уникнув прямої вiдповiдi Варн.

- Звiсно, потужнiсть!