Страница 8 из 9
Нi, я не мстив їй, не хотiв лиха, сам був прикро вражений, коли почув, що вона пошкодила ногу, що не може танцювати. I це сталося одразу пiсля сеансу нормалiзацiї. Випадковiсть? Збiг у часi? Чи це додаткове свiдчення ефективностi мого приладу? Це треба негайно перевiрити, поки у гончака-щасливчика не минув ефект опромiнення!
XX
Телефонний дзвiнок застав Трофиновського в кабiнетi. В трубцi почувся хриплуватий голос старшини Мовчана:
- Об'єкт, схожий з фотороботом, тiльки-но зайшов до балерини Борисенко. У нього в руках чорна валiзка, розмiром приблизно шiстдесят на сорок...
"Нарештi! У Мовчана "приблизно" означає поправку не бiльш як два-три сантиметри. Напевне, валiзка - це апарат", - подумав слiдчий i сказав у трубку:
- Зараз буду. Якщо об'єкт виходитиме, затримайте.
...В квартирi балерини мовчки сидiли хазяйка, невiдомий чоловiк i старшина Мовчан. Побачивши слiдчого, старшина пiдвiвся. Трофиновський, випередивши старшину, зразу ж пiдiйшов до невiдомого.
- Слiдчий Трофиновський. Дозвольте вашi документи.
- Не думав, що в гостях будуть потрiбнi документи. А то неодмiнно захопив би їх, - глузливо посмiхнувся невiдомий.
- Вибачте, це ваша валiзка?
- Так, моя.
Трофиновський помiтив, що невiдомий поквапився вiдповiсти. Що ж. Так краще. Це вже чимало.
- Що в нiй, коли не секрет?
- Нiякої таємницi нема. Це апарат для визначення деяких бiологiчних параметрiв.
- А точнiше?
Затриманий глянув на слiдчого з iронiчною посмiшкою.
- Для замiрiв бiострумiв, визначення бiоритмiв, якщо ви на цьому розумiєтеся.
Вiдповiдi були поспiшливими, але за ними вчувалася недомовленiсть.
- Тiльки для замiрiв i визначення?
На похмурому обличчi з дрiбними рисами промайнули розгубленiсть i збентеження. Виразнiше позначились зморшки на лобi.
- Ну, i для виправлення їх, якщо паталогiчно порушувалася норма.
- Де ви працюєте?..
Затриманий повiльно пiдняв руку i сухою долонею провiв по лобi, нiби розгладжуючи зморшки.
- В iнститутi бiонiки.
- А хто вас уповноважив обстежувати i лiкувати людей?
Свiтлi очi, як i до того, дивилися з викликом.
- Я їх лише обстежую. Ось шкала характеристик.
- Навiщо в апаратi генератор?
У вiдповiдь - рвучкий рух пiдборiддя вгору, швидкий злий погляд з-пiд брiв. Мовчання...
- Дослiди на людях?
- Тiльки для повернення норми, для їхньої ж користi...
- Вiдносно користi поговоримо окремо. Тож ви запитували, чому у вас вимагають документи...
- Вже збагнув, - махнув рукою невiдомий. - На пiдставi бюрократизму i нерозумiння. Хiба ж вам можна щось довести. Добро завжди карається...
XXI
- Iван Степанович Кидько? Так, працює у нас. Випускник факультету бiофiзики. Як мовиться, зiрок з неба не знiмає, але не обдiлений здiбностями. Наполегливий. Готує дисертацiю.
- Тема?
- Порiвняльна характеристика деяких бiоритмiв в мозку людини i тварин.
- В якому станi його дисертацiя?
- Тема затверджена. Iван Степанович збирає матерiал.
- У який спосiб?
- Обстежує тварин i людей, складає графiки...
- Вам вiдомо що-небудь про його апарат НК-1?
- Вiн користувався апаратурою iнституту. Але, пробачте, ви сказали - його апарат? Може, я недочув?
- Нi, все правильно. Вiн називає його нормалiзатором.
- Вперше чую.
В голосi професора Богданова зникли нотки зверхностi. На гладенькому, начебто старанно обточеному обличчi з'явилася пiдвищена увага.
- Я прошу вас докладнiше розповiсти про Iвана Степановича.
- Е-е, бачите, його особиста справа...
- Я вже ознайомився з нею у вiддiлi кадрiв.
Професор зняв окуляри в моднiй квадратнiй оправi i старанно протер скельця.
- Ну, що я можу додати?.. Апарат - це зовсiм iнша справа. Вiрите, я навiть уявити собi не мiг, щоб вiн...
- Вибачте, ми згодом поговоримо про апарат i про те, чого ви не знали. А поки що прошу вiдповiсти на мої питання. От ви сказали, що вiн "наполегливий, не без здiбностей". Як це проявлялося в повсякденнiй роботi?
- Е-е, знаєте, у нього бували зриви, невдачi. Не склалися стосунки з колективом, з керiвництвом, - Богданов метнув на слiдчого допитливий погляд, - зi мною, зокрема... Тому боюся бути необ'єктивним...
- А ви не бiйтеся.
- Ну що ж, у нього є певнi здiбностi. Не такi великi, як йому хотiлося б мати. I... багато хто iз спiвробiтникiв вважає його, м'яко кажучи, недостатньо обдарованим...
- Недостатньо для чого?
- Для наукової дiяльностi. Мабуть, йому було б краще працювати на виробництвi. Вiн бiльш здатний для виконання стереотипних операцiй. Нема широти мислення, бракує уяви - всього того, що прийнято називати творчою жилкою. Вiд цього i зриви, зокрема, з дисертацiєю. Один раз вiн уже захищався i...
Професор нервово почесав лоб.
- I...
- ...провалився. Опоненти вiдзначали примiтивнiсть методики, неглибоку розробку, навiть недостатнiсть експериментальних даних. Iван Степанович критику не визнав, озлобився, звичайно. Але не вiдступив, а взявся вдруге готуватися до захисту, хоча критика майже не залишила йому надiй на успiх. Тому й кажу: наполегливий вiн.
- Не знаєте, вiн вiдвiдує колишню сiм'ю?
- Рiдко. Його колишня дружина працює у нас, в iншому вiддiлi. Хочете поговорити з нею?
- Потiм. А друзi в нього були?
- Близьких друзiв, здається, нема. Кидько - вiдлюдкуватий. А втiм, був один... не те, щоб близький... Скорiше, не друг, а захисник. Але й з ним Iван Степанович посварився.
- Чому?
- Йому здалося, що той недостатньо пiдтримував його на захистi. Взагалi вiн некомунiкабельний, нетовариський, а головне - ображений на весь свiт.
- Як ви гадаєте, для його образи є хоч пiдстава?
- Мабуть. Адже у нас його багато хто вважає просто нездарою. А це не так. Як я вже згадував, у нього є певнi здiбностi. Наприклад, вiн розумiється на технiцi, непоганий експериментатор, якщо працює пiд керiвництвом когось iншого. Але його бiда в тому, що вiн дуже переоцiнює свої можливостi. Докотився до того, що себе вирiшив вважати за норму, а бiльш здiбних - ненормальними, хворими. Якось по секрету подiлився зi мною своїм "вiдкриттям", що талант - це начебто хвороба. Збирав данi про пухлини головного мозку, якi мовби сприяють появi генiїв. Гiрш за все, що вiн пiдганяє розрiзненi факти для наукового обгрунтування i узагальнення цих висновкiв. Доводить, що у такого-то пухлина у лiвiй пiвкулi давила на пiдкiрку, примушуючи її працювати iнтенсивнiше, стимулюючи уяву; у iншого - активiзувала пам'ять...
- Фальсифiкацiя?
- Не так просто. Бачите, збiжнiсть завжди знайдеться, а деякi безвiдповiдальнi вченi, особливо, якщо вони нетерплячi i недосвiдченi, пiдхоплюють сенсацiї...
Вони розмовляли ще довго. На прощання професор подарував Трофиновському свою книгу про мозок як керуючу систему...
XXII
До допиту Трофиновський готувався довго i старанно, уважно проштудiював книги, взятi у професора Богданова, вивчив пiдготовлений спецiалiстами опис апарата Кидька. Вченi дiйшли спiльного висновку, що в НК-1 генератор електромагнiтного поля з'єднаний складними прямими i зворотними зв'язками з датчиками i мiкрокомп'ютером керуючої системи, апарат є цiнним винаходом i може являти собою iнтерес в галузi бiологiї та медицини. У Трофиновського виникла одна невiдчепна думка-запитання, яка не полишала його в спокої. Вона непокоїла слiдчого всi днi, а прояснити її мiг тiльки затриманий на квартирi у балерини. З цим питанням Трофиновський звертався i до кримiналiстiв, i до психiатрiв, i до бiофiзикiв, проте вони не могли однозначно на нього вiдповiсти.
- Виходить, недооцiнили ми Кидька? - спитав Трофиновський у Богданова, коли вони зустрiлися знову.
- Виходить, - згодився професор. - Але коли б вiн, захищаючи дисертацiю, показав комiсiї апарат або лише його схему, до нього поставилися б iнакше. Проте треба сказати, апарат цей не його особистий винахiд. Iван Степанович тiльки з'єднав вузли, розробленi в рiзних вiддiлах нашого iнституту. Щоправда, зробив це вмiло.