Страница 26 из 30
— Одним менше! — тріумфував Рудик.
— Заберіть череваня! — гукнув Смішко.
— Номер другий! — оголосив диктор.
Він перевів стрілку хронометра на нуль і спитав те саме в худого, мов тріска, чолов'яги, який, бачилось, ще дужче зіщулився. Хронометр показав сто секунд, а він мовчав.
— Скажіть яку завгодно цифру! — посміхнувся сфінкс серед загального сміху.
— Сто літрів!
— Вибуваєте!
— Двома менше! — скрикнув Шарлюн — він аж тремтів, спостерігаючи цей незвичайний поєдинок.
Настала Філіпова черга. Шестеро лицарів затамували дух і мало не ткнулися носами в екран. Сфінкс ласкаво звернувся до наймолодшого фіналіста конкурсу й поставив йому те саме запитання. Хронометр зацокотів знову.
— Близько десяти тисяч літрів! — вигукнув упевнено Філіп. — Стільки ж уміщає цистерна ваговоза.
— Він з глузду спав! — простогнав уражений Фріске.
— Браво, юначе! — гукнув сфінкс. — Ви лишаєтесь на другий тур.
Злива оплесків прокотилася залою.
— Десять тисяч літрів! — проказав Рудик, повертаючись до Шарлюна. — Ти це знав?
— То все бридня! Хіба ж у моєму тілі вміститься десять тисяч літрів крові?
— Йолоп! — промовила Сандрін. — Йдеться про кількість крові, що її перепомповує серце. І то за цілу добу!
— Ану замовкніть, зараз відповідатиме здоровило.
— Оцей може влучити, — шепнув Смішко. — Він на взір тупак, але не варто покладатися на перше враження.
Здоровило за тридцять секунд дав точну відповідь: десять тисяч п'ятсот двадцять літрів. У залі засміялися.
Голомизько відповів зразу, як і Філіп. Бородань схибив і, ясна річ, вибув.
— Шкода, — промовив Рудик. — Він мені подобається.
Учений відповідав по-вченому, почавши з купи технічних подробиць. По ста двох секундах диктор нагадав:
— Швидше відповідайте! Наведіть остаточну цифру. Лекцію скінчите іншим разом.
Учений назвав правильну цифру на сто двадцятій секунді. Його вітали оплесками. Він лишився четвертим конкурентом. Сфінкс повернувсь до Філіпа:
— Ви згодні подвоїти?
— Так, — відповів Філіп.
— Ще б пак, — недобре всміхнувся Шарлюн. — З двома тисячами недалеко поїдеш.
— Друге запитання! — виголосив сфінкс. — Тепер трохи математики. Яке найбільше число, що його можна виразити трьома цифрами.
Тінь розгубленості промайнула в Філіпових очах, відтак він опанував себе.
— Дев'ятсот дев'яносто дев'ять! — підказав йому Смішко.
— Це не так легко, — промовив Шарлюн. — Таке нікчемне запитання — не що інше, як пастка.
Стрілка хронометра оббігла циферблат. Філіп одкрив нарешті рота:
— Це цифра дев'ять, піднесена до дев'ятого степеня, що його так само піднесено до дев'ятого степеня.
— Браво! — вигукнув сфінкс. — Ви виграли чотири тисячі франків.
Зала несамовито плескала в долоні.
— Для мене це китайська грамота, — признався Шарлюн. — Але нема чого казати — Філіп має в голові трохи лою.
— Дивіться на здоровила! — прошепотіла Сандрін.
Здоровило притьмом відповів, не змигнувши й оком. Голомизько ж вочевидь був лютий ворог математики. Він одкрив широкого рота, довго мовчав, а тоді ледь видушив: «Дев'ятсот дев'яносто дев'ять». Його духом виряджено з кабіни.
— Вже четвертий! — гукнув Смішко, мало не падаючи із стільця.
Вчений заходився просторікувати так само, як і перше.
— Ви ходите навколо відповіді околясом, — глузливо промовив сфінкс. — А стрілка тим часом обертається. Нагадую — лишилося двадцять секунд.
Учений з розчарованою міною сказав точну алгебраїчну формулу й забився в куток кабіни.
— У Філіпа лишилось тільки двоє суперників, — сказала Міке, ледве переводячи дух. — Ще одне невелике зусилля — і він звалить вченого та здоровила.
— Тримайся, Філіпе! — прошепотіли приятелі.
— Третє запитання! — мовив диктор до Філіпа. — Ви подвоюєте, юначе?
Філіп кивнув головою. — Чудово! Ну ж бо, скажіть мені результат математичної дії отаких цифр.
І він зразу написав на чорній, оберненій до глядачів таблиці, три дев'ятки на такий манір: [[9]9]9.
— Це неможливо! — гукнув Філіп, приголомшений.
— Ми пропали, — пробелькотіла Сандрін.
— Це таки пастка! — кинув Шарлюн.
Сфінкс жестом угамував гомін у залі й повернувся до Філіпа.
— Ваша правда! — об'явив він. — Але скажіть, чому саме неможливо?
Філіп тепер щиро сміявся в своїй кабіні.
— Дуже просто, — відповів він. — Ця дія дала б триста сімдесят мільйонів цифр. Ціле життя довелось би їх писати або проказувати…
Злива «браво!» вітала цю відповідь.
— Ви виграли вісім тисяч франків, — промовив сфінкс. — Ну, далі!
Здоровило й цього разу не схибив, але загаявся з відповіддю на півтори хвилини. Здавалось, він розгубився і вже не був такий певний себе, його теж привітали оплесками.
Настала черга базіки-вченого. Він, бачилося, й трохи не збентежився і враз відважно почав:
— 387. 420. 489. 872. 518. 229. 341. 117. 765. 675. 688. 981…
За дві хвилини пролунав гонг, — і вчений вибув з гри. Глядачі реготали.
— Ви добре почали, — безжально мовив сфінкс. — Але, зважаючи на ваш вік, не встигнете скінчити до самої смерті. Тож раджу вам міркувати проворніше.
— Заберіть ученого! — гукнув Смішко.
— Ну, далі! — пробурчав Шарлюн, кинувши лютим оком на здоровила.
— Ви згодні подвоїти ставку? — спитав сфінкс у Філіпа.
— Згоден!
— Тепер трохи історії…
Лицарі, тісно притулившись одне до одного перед телевізором, нічого не бачили й не чули довкола. Душею вони були вкупі з Філіпом, шанси котрого зростали від запитання до запитання, кожне з яких могло проте вибити його з сідла.
Хвилин із десять Філіп мужньо відбивав підступні атаки усміхненого сфінкса. Він не схибив жодного разу. Здоровило теж тримався, але згубив уже свою незворушність, і його грубе, плескате обличчя залисніло потом, Філіп був нервовіший, імпульсивніший, кожне запитання било його ніби електричним струмом. На щастя, незабаром він з полегкістю осміхнувся, і лицарям одлягло від серця.
— Виграли двісті п'ятдесят шість тисяч франків! — оголосив сфінкс після восьмого запитання. — Згодні подвоїти?
— Подвоюй! — заволали лицарі, тупаючи ногами.
— Подвоюю! — відповів Філіп, начебто їх почувши.
Сфінкс знав, з ким мав до діла. За два роки цієї гри він допевнився — десь на двадцятій хвилині в суперників щоразу з надмірної напруги макітриться голова, і найбезглуздіші запитання заганяють їх у глухий кут.
І він спитав:
— Де сіють клобук, у горах чи на долинах, на піску чи на грунті?
Філіпові очі широко розкрилися. Якусь мить здавалось — земля захиталася йому під ногами. Хронометр одцокав п'ятдесят, сто секунд. Глядачам у кав'ярні Вьє забило дух.
— Клобук, — прошепотіла Сандрін. — У кожному разі, він у нас не росте…
Аж ось Філіпове лице проясніло: йому сяйнула думка.
— Клобук — не рослина! — мовив він обурено. — Це чернечий одяг з каптуром.[17]
— Виграли п'ятсот дванадцять тисяч франків! — гукнув сфінкс. — Ще один тур, і мільйон — ваш. Розляглися шалені оплески.
— П'ятсот дванадцять тисяч франків! — повторив Шарлюн. — Це майже стільки, скільки нам треба, а решту можемо навіть настарцювати! Могікани врятовані!
— Ще ні! — зітхнув Рудик. — Якби Філіп не подвоїв в наступному турі…
— Далі! — гукнув сфінкс.
Він підійшов до кабіни, де сидів геть упрілий здоровило.
— Скажіть нам, любий мосьє, де сіють клобук? — спитав він якнайлюб'язніше. — На долинах чи в горах? На піску чи на грунті?
Здоровило й гадки про те не мав. Цей таємничий клобук якось випав з його енциклопедичних розвідок. І він навмання мовив:
— І на грунті, й на піску, з березня по вересень.
— Вибуваєте! — невмолимо гукнув сфінкс.
— Заберіть здоровила! — закричали хором шестеро лицарів.
— Чи ви нарешті замовкнете? — гукнув мосьє Вьє, заглядаючи в двері.
Філіп у своїй скляній кабіні на порожній сцені здавався дуже самотнім і ще тендітнішим, як завше.
17
Французьке cuculle має два значення: 1) Клобук або кукіль — рослина; 2) Клобук — каптур на чернечій рясі.