Страница 48 из 48
Відштовхуючись від історичної дійсності, Е. Вахек розгортає свій пригодницький сюжет повісті «Чорна зоря». Управитель старовинного замку Салач стає мимовільним свідком того, як есесівський офіцер при відступі ховає в підвалі загадкову олов'яну скриньку з написом-кодом «Чорна зоря». В тій скриньці Салач виявляє складені аркушики з незрозумілими формулами й закодованим текстом. До часу він переховує це в своїх криївках.
Дія відбувається вже по війні, в мирний час. Хтось таємничий починає полювати за дивною скринькою. Сліди цього «полювання» й привертають увагу начальника відділу безпеки Клубічка й інспектора карного розшуку Трампуса. Цікавість читача до розповіді підсилюється ще й тим, що предмет полювання лишається нерозкритим до останніх сторінок повісті. Лише в кінці твору стає відомо, що теоретична розробка одного з останніх видів ракетної зброї не попаде до рук сучасних спільників нацизму.
Заслуговують на увагу композиційні пошуки Вахека в творенні пригодницької інтриги. Крім відомих традиційних прийомів напруження сюжету («засекречення» предмета пошуку, зміщення кульмінації й розв'язки в кінець твору, таємнича розрізненість окремих ланок сюжетного ланцюга подій тощо), письменник активно використовує прийом «подразнення» цікавості шляхом видимого наближення предмета пошуку і раптового його зникнення з майже безнадійною перспективою повторного виявлення. Такі, зокрема, епізоди з появою мармурової голівки з текстом формул у її порожнині й «ланцюгова реакція» переходу її з рук у руки. Великі можливості нагнітання цікавості виявляє автор і в прийомі невідповідності зовнішньої постави персонажа можливому вчинку (імпозантність — не завжди порядність, видима причетність до злочину — ще не доведена провина і т. ін.).
«Чорна зоря» Вахека має чимало повчального і з точки зору дослідження психології й моралі злочину. Адже ясно, що за секретом виробництва останніх зразків гітлерівської ракетної зброї простягається рука якогось закордонного імперіалістичного спрута. І без допомоги місцевого населення, того, що зветься «етнічним оточенням» секрету, їй не обійтися. І таємничий «шеф» знаходить собі спільників по «акції» добування формул «Чорної зорі» в особі слабовольного і розбещеного актора Тихого й легковажної обивательки Шашкової. Опинившись у фінансовій скруті, вони обоє легко «клюють» на грошову наживку, навіть не думаючи про те, чим вона «пахне».
Легкодухам Тихому й Шашковій з їхніми спільниками Е. Вахек протиставляє групу чесних громадян-патріотів, гідних поваги й найвищого людського довір'я. Такі, наприклад, відома артистка Ліда Салачова й професор Соумар. Тут вони морально споріднені з Трампусом та Клубічком — цими невтомними шукачами й дослідниками таємниці «Чорної зорі».
Пригодницькі твори Еміла Вахека несуть в собі не тільки цікаву пізнавальну інформацію, а й морально-виховний струмінь соціалістичного патріотизму.
Василь Шевчук