Година бика

Одначе Вернадському належить ще одна велика ідея, ігнорування якої ледве не занапастило нашу спільну батьківщину— Землю і спричинило катастрофу у вас, на Ян-Ях.

Виходячи з дисиметрії об’єму (простору), що його займає живий організм, його правизни — лівизни, нерівності явищ під час обертання “за Сонцем” — проти нього, Вернадський визначив дисиметричну причину цих явищ (принцип Кюрі) і особливу геометрію простору життя. Іншим способом правизна — лівизна створена бути не може. Звідси виходить необоротність явищ життя, оскільки простір живого організму може мати тільки полярні вектори (вектор часу або вектор смерті). Інакше кажучи, живе будується виключно за принципами діалектичного розвитку.

Відоме “число Лошміда” (величина атомних комплексів і гранична швидкість хвилеподібного руху в газовій чи водній атмосфері дихання). Це число обумовлене розмірами планети і властивостями її мертвої речовини. Тому існує гранична кількість маси життя, живої матерії, яка може існувати на даній планеті. Кількість ця — величина постійна й мало коливається в геологічному часі. Порушення її веде до масового вимирання. Але повернімося до ноосфери. Про неї треба турбуватись більше, ніж про атмосферу, а у вас в неповазі і та й інша. Великі лікарні влаштовані без урахування психологічного впливу середовища; дивуюся, що там видужують.

— Ще й як видужують! — запевнив заступник директора.

— Розумію. Люди Ян-Ях не подібні до туго напнутих струн, як ми, земляни, і не так потерпають в інфернальних умовах. Вони не мають іншого виходу. Ми б негайно розплатилися тут за нашу швидкість реакції, напруженість почуттів і навантаження пам’яті…

Благодіяння, про які тут ішла мова, на мій погляд, убивчі й не виправдані ніякою державною потребою. Заспокійливі засоби, які мирять людей з незгодами життя, схожі на косу, що стинає під корінь усе: квіти й бур’ян, добре й погане. Очевидно, ваша біологічна наука спрямована на придушення внутрішньої свободи з метою поверхової стандартизації індивідів, тобто створення юрби. Всі перелічені вами дослідження орієнтовані саме так. Як же можна забрати прекрасне й сплести з нього гірлянди людських доль, допомагати людям знаходити й цінувати все світле в житті, якщо ви глушите емоції, знищуєте душу?

Після страшних потрясінь і дегуманізації ЕРС ми почали розуміти, що справді можна знищити душу, тобто психічне “я” людини, через непотрібне й самозвеличуване мудрування. Можна позбавити людей нормальних емоцій, любові й психічного виховання і замінити все це кондиціонуванням мислячої машини. З’явилося багато таких “нелюдей”, дуже небезпечних, тому що їм були довірені наукові дослідження, нагляд за справжніми людьми і за природою. Вигадавши міфічний образ князя зла — Сатани, людина стала нею сама, особливо для тварин. Уявіть на мить сотні мільйонів мисливців, які вибивали тварин лише заради задоволення, величезні різниці, дослідні віварії інститутів. Далі крок до самої людини, — і ростуть гекатомби трупів у концтаборах, з людей здирають шкіру і плетуть з жіночих кіс мотузки й килимки. Це було, людство Землі від цього не сховається і завжди пам’ятає епохи виправдання вченими зла. Але чим глибше пізнання, тим більшої шкоди можна завдати! Тоді ж вигадали методи створення біологічних потвор — на зразок мозку, який живе у розчинах окремо від тіла, або поєднання частин людини з машинами. Словом, той самий шлях до створення нелюдей, у яких з усіх почуттів залишилося б тільки прагнення до безмежної садистської влади над справжньою людиною, неминуче викликане їхньою величезною неповноцінністю. На щастя, ми вчасно виявили ці безумні наміри новоявлених сатанистів.

— Ви самі собі суперечите, посланцю Землі! — сказав хтось, витягуючи тонку шию, на якій сиділа велика голова з плоским обличчям і злими вузенькими, наче щілини, очима. — То природа надто нещадна, граючи з нами у жорстоку гру еволюції, то людина, віддаляючись від природи, робить непоправну помилку. Де ж істина? І де сатанинський шлях?

— Діалектично: і в тому і в іншому. Доки природа тримає нас у безвиході інферно, водночас піднімаючи з нього еволюцією, вона йде сатанинським шляхом безжалісної жорстокості. І коли ми закликаємо до повернення в природу, до всіх її чудових принад краси і брехливої свободи, ми забуваємо, що під кожною, чуєте, кожною, квіткою ховається змія. І ми робимося служителями Сатани, якщо користуватися цим давнім образом. Але, впадаючи в іншу крайність, ми забуваємо, що людина — частина природи. Вона повинна мати її навколо себе і не порушувати своєї природної структури, інакше втратить усе, ставши безіменним механізмом, здатним на будь-яку сатанинську дію. До істини можна пройти по лезу між цими двома хибними шляхами.

— Чудово сказано! — вигукнув перший оратор.

— Нехай дарують мені колеги, вчені Ян-Ях, якщо я не зумів передати мудрість Землі, об’єднану з величезним знанням Великого Кільця Галактики. Врешті я всього-на-всього астронавігатор. Лише відсутність інших, достойніших людей примушує мене говорити перед вами. Не подумайте, що я сповнений гордістю за незмірно більший кругозір науки нашого світу. Я схиляюся перед героїчним прагненням до пізнання на одинокій, відрізаній від усіх планеті. Кожен ваш крок важчий від нашого й тому цінніший, але тільки за однієї абсолютної умови: якщо він спрямований на зменшення страждань людства Ян-Ях, на підйом з інферно. Такий у нас єдиний критерій цінності науки.

Вір Норін низько вклонився присутнім, а ті мовчали, чи то приголомшені, чи обурені.

Заступник директора інституту подякував Вір Норіну і сказав, що, можливо, земна мудрість велика, але він з нею не згоден. Необхідно продовжити дискусію, яка є дуже важливою.

— Я теж не погоджуся з вами, — усміхнувсь астронавігатор, — дотримуючись земної мудрості. Колись і в нас на землі проводилось багато дискусій з мільйонів питань, видавались мільйони книжок, у яких люди сперечались із своїми супротивниками. Врешті ми заплуталися в тонкощах семантики і силогізмів, у хащах мільйонів філософських визначень речей і процесів, складної в’язі математичних досліджень. У літературі йшов аналогічний процес нагромадження вишуканих словесних вивертів, нагромадження порожньої форми, яка нічого в собі не містить.

І роздрібнена свідомість у тенетах цих вигаданих лабіринтів породила такі безглузді фантастичні витвори образотворчого мистецтва й музики, де всі достовірні риси навколишнього світу зазнали жахливої дисторсії. Додайте до цього, що шизоїдна тріщинувата психіка неминуче відштовхується від реальності, вимагаючи повернення в свій власний світ, світ породжень хворого мозку, і ви зрозумієте силу цієї хвилі в історичному шляху людства Землі. Відтоді ми боїмося витончених дискусій і уникаємо зайвої деталізації визначень, загалом, непотрібних у вельми мінливому світі. Ми повернулися до дуже древньої мудрості, яка була висловлена ще в індійському епосі “Махабхарата” кілька тисяч років тому. Герой Арджуна говорить: “Суперечливими словами ти мене збиваєш з пантелику. Говори лише про те, чим я зможу досягти Блага!”

— Стривайте! — крикнув заступник директора. — Ви що, і математичні визначення вважаєте непотрібними?

— Математика потрібна тільки на своєму місці, дуже вузькому. Ви самі наразили себе на голод, хвороби й духовне зубожіння за зневагу до людини й природи, за три зневіри у можливість боротьби із шкідниками й підвищення родючості самими лише біологічними засобами замість хімії, в можливість створення повноцінної штучної їжі, у велику глибину думки й духовних сил людини. Ви ухилилися від справжнього пізнання складності живої природи, надівши ланцюг однобічної і небезпечної лінійної логіки й перетворившись із вільних мислителів на скутих вами ж вигаданими методами рабів вузьких наукових дисциплін. Та сама первісна віра в силу знака, цифри, дати й слова панує над вами у працях і формулах. Люди, які вважав ють, що вони пізнали істину, захищають себе по суті тією ж забобонністю, яка є в примітивних гаслах і плакатах для “кжи”.

У древніх індійців була притча про могутнього мудреця, за волею якого всі плазували перед ним. Але мудрець не вмів передбачати і був розірваний тигром-людожером, який зненацька напав, коли мудрець не встиг зосередити свою волю для відсічі лихого наміру. Тому ваш протест не повинен уподібнюватися зустрічі з тигром, а буде дійовим лише після аналізу обстановки.