Страница 40 из 112
— Ти розповідав про цього Рудольфа, живого мертвяка. На легендарному кораблі, по-моєму, теж були мертвяки. Уся команда складалася з мертвяків. Але я слухала оперу Вагнера дуже давно, у дитинстві.
— Так, я теж пам’ятаю щось про мертвяків. Корабель-привид, корабель мертвих…
Сутінки до стелі заповнили кімнату.
Шубін встав і ступив крок до вимикача.
— Зустрітися б іще раз з цим “Летючим Голландцем”! Наздогнати його! Атакувати!..
І, скреготнувши зубами, він з такою люттю стиснув кулак, немовби вже добирався до нутра цього незрозумілого підводного човна і вительбушив його, як рибу, вивернув усього навиворіт!
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ШУБІН АТАКУЄ
Він жадібно, на повні груди, вдихнув повітря.
— О! Першокласне! Пругке, ледь солонувате і прохолодне, яким йому й належить бути!
Вітер, що зірвався від руху катера, легенько впирається в чоло, немовби піддражнюючи, запрошуючи погратися з собою. Палуба під ногами вібрує, здиблюється і падає, коли катер б’ється об хвилю.
А хвиля тут далеко крутіша, ніж у тісняві шхер! Ще б пак! За Талліном відкриваються ворота в Середню Балтику, вихід із затоки в море. Відкрите море!
Ого! “Побенкетуєм на просторі!..”
У думці Шубін бачить увесь військово-морський театр. Примовкла Фінляндія тихо пропливає по правому борту. Вона перестала бути ворожою, вийшла з війни. Ліворуч простяглося лісисте естонське узбережжя. Там ще стріляють фашисти.
А на південний захід від Талліна материковий берег збігає під прямим кутом на південь. Далі лежить Моонзундський архіпелаг — острови Хіума, Саарема, Муху, які замикають вхід у Ризьку затоку. Ще далі, за Вентспілсом і Клайпедою, відгороджена од моря косою Фріш-Неррунг, височить фортеця Піллау — аванпорт Кенігсберга.
Одна банка, Аполлон, — на норді, друга — на зюйді Посередині — банка Підла біля мису Рістна.
Десь у цьому районі — не в шхерах, а на просторах Середньої чи Південної Балтики — Шубін поквитається з “Летючим Голландцем”!
Тепер він командував уже не ланкою, а загоном. На його колишній катер було призначено командиром молодого лейтенанта Павлова, який щойно закінчив училище. І Шубін під час походів навчив його управляти катером.
Павлов з цікавістю поглядав на гвардії капітан-лейтенанта (Шубіну восени надали це звання), намагаючись в виразу обличчя вгадати, про що той думає.
Насупився? Зціпив зуби? Ну, значить, згадав про свого “Летючого Голландця”!
Запальній уяві Шубіна малювалося, як уночі, майже впритул він підходить до “Летючого Голландця”. Той сплив, щоб зарядити акумулятори. Отут-то й треба його застукати! За шумом своїх дизелів німці не почують моторів катерів Шубіна. І тоді Шубін скаже нарешті своє вагоме слово: “Залп!” Всадить торпеду в борт німецького підводного човна! Та так, знаєш, по-російськи всадить, від щирого серця, щоб на віки вічні прикувати страхіття до морського дна!
Але зустріч (“неминуча зустріч”, як уперто повторював Шубін) могла відбутися і вдень. На цей випадок припасе глибинні бомби. Тепер на катери беруть бомби, з півдюжини невеликих чорних барилець, обережно розміщуючи їх у стелажах за рубкою.
Як не торпедою, то бомбою! Треба ж чимось дійняти цих незговірливих “покійників”!
Та поки що не зустрічається Шубіну “Летючий Голландець”…
Глибинні бомби несподівано для всіх було використано дуже дивовижно і незвичайно — проти надводного корабля!
Загін, супроводжуваний літаками, що прикривали його, і наводили на ціль, вирушив на денні пошуки.
Ревіння моторів Шубіна немовби вторувало рокотінню, що линуло з неба. Нерви вібрували в унісон з цим подвійним рокотом грізною увертюрою бою.
Попереду пусто. Брудно-сіра запона хмар звисає до самої води.
Та ось згори нагукали Шубіна. У навушниках пролунав схвильований голос льотчика: “Транспорт, Борю! Транспорт! Ліворуч, курсовий сорок! Здоровенний, тисячі на три![21]”
Один літак повернувся, зробив коло над загоном торпедних катерів, помахав крилами і знову полетів уперед.
Катери пішли за ним.
Через кілька хвилин на горизонті з’явилися силуети кораблів. Як миші, виповзали вони з-під важких складок хмари, що звисала до самої води.
Справді: транспорт! І конвой, дуже сильний. Раз, два… Чотири сторожовики і тральщик!
Та, як відомо, перемога не визначається арифметичним співвідношенням сил. Є ще й висока алгебра бою!
На німецьких кораблях помітили торпедні катери і почали міняти похідний ордер.[22] Водночас заблищали смолоскипи пострілів. Вода навколо катерів немовби закипіла.
Шубін цієї миті сам став за штурвал, показуючи молодому командирові, як виходити в атаку.
Але він продовжував в той же час керувати боєм. За його наказом літаки атакували кораблі охорони, щоб примусити їх розступитися і відкрити катерам дорогу до транспорта.
Зненацька з-за хмар вигулькнули німецькі літаки. Конвой теж мав “шапку”, тобто повітряне прикриття. Над головами моряків зав’язався запеклий бій.
— Фоміну поставити димову завісу! — скомандував Шубін у ларингофон.
Один з катерів хвацько вискочив уперед, тягнучи за собою по хвилях дим. Мить — і атакуючі торпедні катери закутались у грозову хмару! Метаючи блискавки, хмара ця мчала по воді.
А згори моряків підбадьорювали льотчики. У навушниках лунали їхні збуджені голоси:
— Лівіше бери! Давай, Борю, натискуй!.. Борю, Борю, Борю!..
Вибравши момент, коли транспорт повернувся до нього бортом, Шубін прицілився. Найголовніше — прицілитись! Торпеда — розумниця, усе інше зробить сама.
— Залп!
Вислизнувши з жолоба, торпеда пірнула у воду за кормою. Шубін круто одвернув, а торпеда, залишаючи за собою пінявий слід, помчала до транспорта на заданій глибині.
Вибух! Влучила в носові відсіки! Ніс транспорта різко осів у воду.
Але це не кінець. Таке громадище однією торпедою не взяти. Транспорт ще добре тримається на воді. Кораблі охорони зімкнулися навколо нього і посилили загороджувальний вогонь.
— Фомін горить, товаришу гвардії капітан-лейтенант! — крикнув Павлов.
Катер Фоміна безпомічно погойдувався на хвилях. Він горів! Німці зосередили на ньому майже весь вогонь, поспішаючи добити.
Князєв, виконуючи наказ Шубіна, на повному ходу мчав на виручку товаришеві, але був ще далеко від нього.
Тоді Шубін застопорив хід.
Павлов з жахом подивився на нього. Як! Забратися мало не в середину ворожого конвою — і раптом стопорити хід. Навіщо? А Шубін спокійно сперся ліктями на стерно, потім підкреслено холоднокровно поклацав нігтем по коробці з цигарками і не поспішаючи закурив.
Це було майже так само дивовижно, як зупинка в бою.
Торпедні катери ходять на авіаційному бензині, що легко спалахує. Тому на них суворо-пресуворо заборонено курити. А гвардії капітан-лейтенант закурив! Сам гвардії капітан-лейтенант закурив! Виходить, змушений. був закурити!
І треба було тільки поглянути довкола, щоб зрозуміти: так воно і є! Катер у розпалі бою перетворився в нерухому мішень!
З люка визирнули здивовані Дронін і Степаков. Боцман з глибокодумним виглядом розгладив пишні вуса.
Тільки Шурко не відчував страху. Поруч зі своїм командиром ніколи, ні за яких обставин, не відчував страху. Застопорили хід? Ну то й що з того? Значить, командир знову хитрує.
Довкола підіймалися сплески, дедалі більше сплесків. Вирішивши, що катер Павлова теж підбито, фашисти перенесли частину вогню на нову мішень.
Павло пробубонів:
— Ризиковано граєте, товаришу командир!
І осікся.
— А хто не ризикує, не виграє! Доводиться, брат, ризиковано грати… — Не обертаючись, Шубін простягнув Павлову цигарки: — Закури, допомагає!
21
Тонн.
22
Похідний ордер — стрій кораблів під час походу.