Страница 75 из 75
— Річка зробить із цієї пустелі родючий край, тут виростуть великі ферми. Я весною кину той посушливий Корктаун і побудуюсь тут.
Дехто схвально кивнув головою.
Ніч була холодна. Чоловіки полягали спати коло самого вогнища, віддавши вцілілі ковдри жінкам.
Едвард Фінні довго не спав, усе вдивлявся в зоряне небо. Йому не йшла з думки золота жила в урвищі і все те золото, що його повінь знесла в провалля і лишила там на дні. І їхній старий приятель зостався ніби його вічним охоронцем.
Кілька днів вони їхали, не шкодуючи сили, і нарешті гори лишилися позаду тільки темною смужкою. Едвард Фінні, останній у валці, обернувся і довгу хвилю замислено вдивлявся в ту імлисту пасмугу.