Страница 31 из 42
Ніанг боявся пропустити бодай слово із незвичайної оповіді, і коли Федя замовкав, поринаючи у спогади, негр благально зазирав йому у вічі і прохав:
— Розповідай ще… Будь ласка…
Проте, як Федя не намагався пояснити, Ніанг так і не збагнув, чому на білому екрані з’являються зображення людей, звірів, птахів, комах, морів, гір, неба…
Друзі гортали одну сторінку альбома за одною.
Ось перед ними панорама міста, в якому народився Кудряш. Над багатоповерховими будинками височіє телевізійна щогла. Колись Федя з байдужістю дивився на неї-так само, як на телеграфні стовпи, на клумби й квітники, повз які пробігав щодня, поспішаючи до школи… Але ж який це чудовий винахід — телебачення! Бувало, в довгі зимові вечори збиралися вони гуртом, уся сім’я, біля голубуватого екрана. Хай за вікном гуляє віхола, мороз розмальовує шибки фантастичними квітами, а ти сидиш собі в теплій кімнаті, забравшись з ногами на кушетку, і стежиш за змаганнями хокеїстів, що відбуваються десь за багато сотень кілометрів, дивишся театральні й циркові вистави, виступи гімнастів, боксерів, волейболістів… А Першотравневі й жовтневі паради, демонстрації на Червону площі в Москві! “Ех, сюди б, на каравелу, телевізор! — зітхнув Кудряш. — А втім я, здасться, надміру захопився. Адже радіохвилі, на яких працюють телепередавачі, поширюються лише на сотні кілометрів. Тому судна, що знаходяться у відкритому морі, не в змозі приймати телевізійні передачі. Щоправда, скоро й тут відбудеться революція. Незабаром запустять штучні супутники Землі, за допомогою яких телевізором можна буде користуватися в усіх куточках земної кулі. Та це буде в майбутньому… Інша річ — радіо. Радіоприймачем користуйся де й скільки завгодно. Забажав — слухай Москву… Ледь-ледь повернув ручку наладки — і вже чути голос диктора ленінградської радіостанції. Ще поворот — дзвенять чарівні українські мелодії… Вся країна, весь світ озивається до тебе різноманітними голосами, що їх з блискавичною швидкістю переносять за тисячі кілометрів невидимі радіохвилі… За допомогою радіо люди тримають зв’язок з відважними зимівниками в Арктиці і з полярниками Антарктичного материка. Радіо допомогло націлити в самісінький центр Тихого океану могутні радянські ракети-носії, надіслати й одержати сигнали з далекої планети Венери, здійснити історичні кругосвітні польоти героїв-космонавтів Юрія Гагаріна й Германа Титова”.
Грандіозні на сьогодні досягнення радіо… І важко повірити, що не так давно, 7 травня 1895 року, наш вітчизняний учений Олександр Степанович Попов на засіданні Російського фізико-хімічного товариства в Петербурзі продемонстрував свій перший у світі радіоприймач. Учений скромно назвав його “грозовідмітчиком”, хоч цей винахід відкрив цілу епоху в історії науки й техніки. За шістдесят з гаком літ радіотехніка зробила нечуваний стрибок. Вона знайшла своє застосування в металургії й енергетиці, в сільському господарстві і на транспорті, в медицині й метеорології… За допомогою приладів, що звуться радіометрами, здійснюють пошуки й розвідку корисних копалин; радіоастрономія досліджує неймовірно далекі зоряні системи, й галактики. За допомогою радіо вимірюють глибини морів і океанів, радіомаяки вказують шлях літакам і кораблям.
…Ось із аеродрому здійнявся літак, набрав швидкості, стрімко помчав у височінь, розвернувся раз, удруге, зробив “петлю Нестерова”, кинувся в штопор, знову вирівняв політ. “Як майстерно, як досвідчено веде його пілот!” — мимоволі вигукнете ви, стежачи за фігурами пілотажу. Але в кабіні літака нікого немає. Ним керують із землі за допомогою радіопередавача. І літак слухняно виконує всі команди оператора…
Так само на відстані керують морськими суднами, тракторами, насосними станціями газо— й нафтопроводів, лініями високовольтних електропередач, гідростанціями.
Ні, неможливо, перелічити всі ті галузі науки й техніки, в яких знайшло своє застосування радіо!
…Ніанг не відривав погляду від альбома. Розглядаючи на фото потік автомашин по вулиці Горбкого у Москві, хлопчик не міг зрозуміти, як усі ці “Волги”, “Чайки”, “Москвичі”, “ЗІЛи”, “Побєди”, голубі, червоні, зелені автобуси рухаються за допомогою двигунів внутрішнього згорання. Що за сила штовхає їх уперед? Помітивши на одній із листівок тролейбус, Ніанг, широко посміхнувся і проказав по складах:
— Ав-то-мо-біль!
Коли ж Федя пояснив йому, що це інша машина, і рухається вона за допомогою електрики, той тільки довго потирав лоб рукою, намагаючись уявити собі невидимий струм, що біжить по дротах і котить важку машину, в якій так багато людей.
“Електрика… Електрика…” — кілька разів повторив про себе Кудряш. Тільки тепер він по-справжньому оцінив величезне досягнення людського розуму, що підкорив блискавку. Адже електрика увійшла буквально в усі сфери життя!
Федя уявив собі, ідо сталося б із сучасним містом, коли б зненацька вимкнути струм… Чорний морок окутав би вулиці й будинки. Зупинилися трамваї, тролейбуси, не працювало метро… Згасли вогні неонових реклам, зачинилися двері кінотеатрів, перукарень, магазинів, темними громаддями завмерли заводи і фабрики. Мовчав би телефон, не світився екран телевізора, не озивався радіоприймач… Сумним і жалюгідним було б життя, коли б раптом не стало могутньої сили, що змушує працювати тисячі машин, приладів і механізмів… Хвала й честь людському генію, який підкорив собі невтомного трудівника — електричний струм!
…На одному із знімків перон залізничного вокзалу в Москві. Біля вагонів електропоїзда натовп людей. У вікнах і в дверях радісні обличчя юнаків і дівчат. Це комсомольці, що добровільно від’їжджають у Сибір освоювати неосяжні простори рідної Батьківщини… Федя згадує дзвінкі голоси, прощальні потиски рук, веселий сміх і бадьору пісню, що злітала над пероном:
Едем мы, друзья,
В дальние края,
Станем новоселами
И ты, и я!
Щасливої дороги, неспокійна, відважна юнь!
За кілька хвилин електропоїзд повезе освоювачів нових земель у невідомий для них край — назустріч подвигам і романтиці.
З Москви до Владивостока, через гори Уралу, сибірську тайгу мчать по сталевих рейках найдовшої в світі електрифікованої магістралі важкі поїзди. Мимо пролітають робітничі селища й міста, заводи, де електрика вдихає життя в тисячі верстатів, плавить сталь, добуває алюміній, хром, титан, нікель, вольфрам… У науково-дослідних інститутах учені розкривають таємниці природи. Їм допомагають у цьому електронні мікроскопи, що дають збільшення в багато тисяч разів. Лікарі за допомогою струму виліковують людей від хвороб нервової системи, м’язів, шкіри, внутрішніх органів.
Електрика допомогла перетворити сотні тисяч гектарів посушливих земель Середньої Азії, Поволжя, України на квітучі сади. Тепер уже, напевно, немає такого колгоспу чи радгоспу, де б вечорами не сяяли електричні лампочки, не гули електромотори…
А струм у побуті! Електропилосос і електропідлоголотер допомагають прибирати в квартирі; в електрочайнику за кілька хвилин закипає вода, на електроплитці без кіптяви й диму легко приготувати обід, у холодильнику в найбільшу спеку зберігаються заморожені продукти, електрична пральна машина полегшує працю господарки… І це далеко, далеко не все! Справді невичерпні можливості дає ця вигідна енергія, і межі її застосування в науці, техніці, сільському господарстві з кожним роком розширюються.
— Хто це? — спитав Ніанг, показуючи на фото, на якому об’єктив Альошиного “ФЕДа” зафіксував Всеволода Петровича в оточенні хлоп’ят.
Федя із захватом став розповідати про те, з яким піклуванням і увагою ставляться до дітей у його країні. Для них у наймальовничіших куточках створені санаторії й піонерські табори. У Будинках піонерів і в школах організовано різні гуртки, де діти можуть займатися улюбленою справою: будувати моделі, фотографувати, співати, малювати, ліпити, навіть знімати кінофільми. Розповів Кудряш і про те, що на його батьківщині дітям передано стадіони, палаци спорту, водні станції. Для хлопчиків і дівчаток організовують туристські походи; для них будують дитячі залізниці, які обслуговують самі піонери; для дітей видають книги, журнали, газети. В театрах ставлять п’єси для юних глядачів, кіностудії знімають для них фільми, пр радіо і телебаченню для дітвори щодня організовують цікаві передачі…