Гуляй-поле

Іван Багряний

ГУЛЯЙ–ПОЛЕ

Лежить Гуляй–Поле в крові і в сльозах,Потоптане, смертю розоране,В бомбових кратерах і черепах,В гільзах,В ожугах,В м'язах,В трісках…І навіть не крячуть ворони —Жахаються круки, минають здаля, —Шкіриться жаско, смердить земля.Смердить і душить фосфором і тротилом,Паленим м'ясом і динамітом…І вже не збагнеш тут, де ж було тіло?!Де були очі?! Де ж тут могили?!Де матері, а де діти!?В смерчах землі, в гекатомбах руїн,В чорних роздзяплених кратерахВід дітей, від дрібних, тільки пил один…І не плаче мати, і не тужить дзвін,І ніхто вже їх не збиратиме.Не пригорне їх вітер — лиш сажа сама.Брат брата не знайде, і сестер нема.І дітям уже матерів не знайти.І навіть не знати, де ж ставить хрести? —Піроксиліновий сморід і пил.Мільйони мерців обійшлись без могил.Розметані кості згниють без хреста…Гей, ти ж, Земля моя золота!Перед ким, перед чим завинила єси?І яких не кормила ще круків!?Та і хто не знущався з твоєї краси?!І яких бракувало ще Юдиних сил,Щоб і кості дідівські піднесли з могилЙ перемішалиЗ костями онуків?!Мовчить Гуляй–Поле, мовчить Гуляй–Поле,Спалене хтивістю й зрадою Юдиною,І лежать його діти — лежать соколи…І ніхто не скаже ніколи–ніколи,Що й вони, що й вони ж були люди.Гей, і були люди — горді орли!Тільки ж прості й не лукаві були.О ви, що цей келих страшний піднесли,Чи самі ж ви його пили?!Не тужить дівчина, не плаче сестра,І рук не ламає матуся стара, —Одплакали доста — не чути ніде.Ні вітер не віє, ні крук не паде.І пташка тужлива тікає також…Гей, ти. Земле моя!За що ж!?За те, що Ти дика була і плідна,Ясна, як червона калина,За те, що Ти сонцю близька і ріднаІ мила, як тая дівчина!За те, що Ти в злиднях росла, а цвіла!Що Волі вітчизною завжди була.Грімлива, співливая Земле моя! —Хто ж розсудить!? Який судія!?Мовчить Гуляй–Поле, жаске і руде.А стрілка помалу іде та й іде…Хай іде. Хай стікає жалоби мить.Хай жахтить ця земля й мовчить.Нехай неминучість присуд веде.'Хай стрілка до риски йде, —Аж поки не стане на грані отій,Що стоїть Страшний Суд на ній,Аж поки не крикне хтось в мряці страшнійЖаске й невблаганне — «СТІЙ!!!»Схитнулись тумани, як фата–моргана.Хтось уже кличе. Десь уже манить…Вже вітер жалобу відбув, і встає,І хмару несе, як знамено своє.Вже вітер шумитиь і полин гуде……Хтось там понурний, мов тінь, іде, —Ступає задумливий і мовчазнийВ кереї своїй бойовій.І кінь десь, засідланий, кований вже,Пряде одним вухом і тоскно ірже,І оком кривавим у ніч позира…То не тінь — то страшна мара.Встає від розритих могил і руїн,Іде Гуляй–Поле — проходить один.Іде мовчазний і блідий, мов туман, —Грізний,страшний отаман.Іде отаман по руїнах, мов тінь.Ступа на уламках усіх поколінь.Над кратером чорним понуро стає.Рукою затримує серце своє.Торкає ногою три черепи він —І чорний,і жовтий,і білий один:…Прапрадід був,Прадід…І син…Було Гуляй–Поле, було Гуляй–Поле! —Як буряне море, кипіло й гуло.Були в нього діти, гей, були соколи!І не було сили такої ніколи,Щоб скорило, щоб їх знесло.Три черепи повні сирої землі…Секунди біжать у їдучій імлі —Стрілка іде до своєї мети…Та ніщо не виповнює пустоти.Марево блідне, хистке, як омана, —Фата–моргана, фата–моргана.Вітер шумить. І полин гуде.І кінь ірже…Та ніхто не йде!Не чує ніхто і не бачить його,Мов немає роду того!Мов немає вже гордих,лиш ниці й покірні, —Нікчемні пророки, і брехуни,Дрібненькі політики й говоруни,І паралітики… — лише вони —Продані, зраджені і невірні.Меч не тримається в їхній руці,І переляк на лиці.О, де Ти, Мужній, Простий і Великий —Благословенний на меч і бої!?!.Вибухають воплем, вибухають криком, —Ждуть Тебе сироти твої, й каліки,Й невідомщені малята твої!Удар громами. Смерчем прийди.І поведи!І поведи…О, де Ти, Грізний, Страшний, Непоборний!?Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний!Меч Правосуддя! Кара Господня! —Де ж Ти —Меснику всенародний!?!Безжалісний, і невблаганний,І безрозсудний, і предковічний.Із всіх жорстоких єдино правий!Страшний,Апокаліптичний!Неповинная кров — клятьба Твоя.Ти — єдиний з усіх Судія.Тінь Твоя ходить. Вітер гуде…Іде по кістках він.Іде…Іде!!!(Стрілка доходить своєї межі). —Ходою тяжкою іде, мов чужий,Вдивляється мовчки до серця свого, —Дивиться вглиб — і не бачить його, —В муках, в вогні обернулось в такийКаміньОбсмалений і тяжкий.Він виходить на дике бескиддя руїн.Мов чорний орел, позирає один.Вітер керею йому роздима…— Нема!.. Ще орлят нема…Ще лежать між розритих дідівських могил.Ще ковтають глину, сльози і пил.Ще їх не окрилив відчай і гнівДля страшносудних боїв.Келих не повен. Ще крапля паде.Ще стрілка До риски своєї іде…Він пестить ефес і жде:…Вам мало на світі сиріт і калік?!?Гряде жМІЙ!РІК!!І свисне Він так, що туман впаде.Застогне земля і загуде.Задвигтить Гуляй–Поле небачено ще.І — лявіна потече, —Невблаганна. Безодвічна.Страшна. Апокаліптична.І приб'ють вони серце, мов стяг, на стовпі…І встануть каліки… І встануть сліпі…І кинуться юні… Мужні… Старі…І сестри зґвалтовані, і матері…І дитя подаватиме кріс і набійВ цей святий, страшносудний бій…Прокотиться смерч.Й не поможе ні «Боже мій!»,І не врятує «Пробі» повалених ниць…Гей, відміряно ж буде та й мірою гожою!Загатяться кратери кістками ворожими,Черепами грабіжників і дітовбивць.Над головами ґвалтівників і паскудДовготерпеливі довершать Суд.І розвіють пил. І розвіють прах.І ляжуть самі на чужих кістках.І вітер над ними, як щит, приб'є —Як Меч Правосуддя — ім'я Твоє.Лежатимуть так, щоб колись розцвісти.Лежатимуть всі. І над всіми — ТиІ серце Твоє. І не візьме їх тлінь —ОфіруванихВ ім'я поколінь.Пливтимуть світи мимо серця Твого.Цвістиме чебрець. І не буде того,Хто б Тебе осудив за діла Твої, —ТакогоНема судії!А якщо десь є — убий і його!Щоб знав міру горя Твого.Пливтимуть світи мимо серця Твого.Густиме над маками соняшний гонг.І густиме в віках Твоє ім'я —Єдиний, найбільший з усіх Судія!Благословенний. Могутній, як ниви і синь.ВічнийВ серцях поколінь!