Страница 4 из 64
Далі на південь зустрічається маленька річка Демоткань, багата раками, котрі досягають понад дев’ять дюймів у довжину; на ній збирають також водяні горіхи, які скидаються формою на часник, вони дуже смачні у вареному вигляді.
Спускаючись униз по річці, ви зустрічаєте Романів, великий пагорб, куди час від часу козаки сходяться для нарад і збору війська. Це дуже зручне місце для побудови міста.
Трохи нижче лежить острів півмилі завдовжки і 150 кроків завширшки, який теж називають Романовим; навесні його заливає водою; тут у великій кількості пристають рибалки, котрі приходять з Києва та інших місць. Біля нижнього кінця цього острова течія річки нічим не перегороджена на всю її ширину; ось чому татари воліють переправлятись у цьому місці, не боячись засідки, яка могла б ховатися вище острова.
Далі вниз на руській стороні є місцевість, названа Таренський Ріг, і це одне з найкращих місць для поселення, які я будь-коли зустрічав, і одне з найпридатніших для спорудження фортеці, яка могла б панувати над річкою, позаяк остання в цьому місці тече в одному руслі, не більше 200 кроків завширшки; пригадується, мені траплялося перестрілювати з карабіна з одного берега, на другий. Протилежний берег трохи вищий і називається Висока Гора. До всіх зручностей місцеположення, можна ще додати, що Таренський Ріг весь оточений надзвичайно багатими рибою протоками між островами.
Ще нижче зустрічається острів Монастирський, високий і скелястий, з усіх боків він спускається до річки кручами понад 25 або 30 футів заввишки, за винятком одного кінця, де скелі нижчі; внаслідок цього острів ніколи не затоплюється водою. Колись тут стояв монастир, від якого острів дістав назву, але нині від нього не лишилося й сліду. Це було б прекрасне місце для поселення, якби над ним не панували підвищення материка. Острів тягнеться кроків на тисячу у довжину і вісімдесят чи сто в ширину; на ньому водиться сила-силенна вужів і різних змій.
Далі йде Кінський Острів близько 3/4 милі завдовжки і 1/4 милі завширшки; у верхній частині він покритий лісами й болотами і навесні заливається. Тут мешкає безліч рибалок, котрі за браком солі зберігають рибу в попелі, а також сушать. Її у великій кількості. Риболовля ведеться при гирлі річки Самари, яка впадає в Дніпро ліворуч навпроти Кінського Острова. Річка ця дуже приваблює як багатством, риби, так і тим, що зрошувана нею місцевість багатша за інші воском, медем, дичиною і будівельним деревом. Звідси йшло все дерево на будівництво Кодака, про який зараз будемо говорити. Течія річки надзвичайно повільна через її звивистість. Козаки називають її святою річкою, очевидно, завдяки її природним багатствам; я бачив, що навесні тут ловляться оселедці й осетри, які не зустрічаються в інший час.
Нижче Кінського Острова лежить Княжий Острів, невеличкий скелястий острівець, від 500 до 600 кроків завдовжки і 100 завширшки, який не заливає з повінь, так само як і розташований ще далі Козачий Острів, що теж складається з одних скель, безлісий, але переповнений зміями.
На відстані гарматного пострілу вниз по Дніпру — перший поріг, Кодацький. Порогом називається ряд скель, які простяглися впоперек річки з одного берега на другий і перешкоджають судноплавству. Тут стоїть замок, закладений мною в липні 1635 року; але в наступному місяці, серпні, невдовзі після мого від’їзду, якийсь Сулима, ватажок повсталих козаків; вертався з морського походу і, помітивши замок, що був перешкодою в його поверненні на батьківщину, оволодів-ним зненацька й перебив весь гарнізон, який складався приблизно з 200 чоловік на чолі з полковником Маріоном, родом француза. Потім, пограбувавши укріплення, Оулйма з козаками повернувся на Запорожжя. Однак вони недовго володіли цією фортецею; незабаром вони були обложені й розбиті іншими вірними козаками за наказом великого Конецпольського, краківського каштеляна. Нарешті ватажок повстання був захоплений в полон разом з усіма співучасниками й відвезений до Варшави, де їх четвертували.
16 грудня того року близько полудня ми зустріли під Кумейками їхній табір, у якому нараховувалося не менше 18 000 чоловік, і, хоча наше військо не перевищувало 4000 чоловік, ми атакували їх і здобули перемогу. Бій тривав до півночі; з боку противника лишилося на місці близько 6000 чоловік і п’ять гармат; решта врятувалася втечею, очистивши поле бою під покровом дуже теплої ночі. Ми втратили близько ста чоловік убитими і близько тисячі пораненими, серед них багато начальників; Загинули в битві: п. де Морюєль, французький дворянин, який був підполковником, зі своїм хорунжим, капітан Жолкевський, лейтенант ла Кротад і ще кілька іноземців. Після цієї поразки війна з козаками тривала ще до жовтня наступного року. Після підписання миру славетний і великий Конецпольський особисто вирушив до Кодака з чотирьохтисячним військом і лишався там близько місяця, поки не було відновлено укріплення. Потім він поїхав, узявши з собою 2000 солдатів, а мені доручив із загоном війська та з гарматами зробити розвідки до останнього порога і на зворотному шляху наказав піднятися вгору по річці в човнах разом з великим шамбеланом Остророгом, що дало мені нагоду спостерігати всі тринадцять порогів і нанести їх на карту, як ви можете бачити.
Дніпровські пороги, острови Хортиця і Томаківка. Із карти України Г. Боплана.
У цих місцевостях сто й навіть тисяча чоловік не бувають цілком безпечні; навіть ціле військо має йти не інакше як у строгому порядку, бо степи складають кочів’я татар, які, не маючи осілості, бродять то туди, то сюди в цих обширних степах ордами від п’яти до шести, іноді до десяти тисяч чоловік. Далі я опишу їхні звичаї, управління і військові прийоми; тепер же скажу лише, що я бачив і відвідав усі тринадцять порогів, проїхав усі водоспади вгору проти течії в простому човні, що на перший погляд видається справою неможливою, оскільки декотрі з порогів мають від 7 до 8 футів падіння; судіть отож, як добре треба було володіти веслом. Ніхто не може бути прийнятий до козацької общини, поки не пройде в човні вгору через пороги; виходить, за їхніми звичаями я цілком можу бути козаком — честь, яку я заслужив у цю подорож.
Аби точно визначити вам, що таке пороги, я скажу, що це руське слово, яке означає скелю; ці пороги являють ніби ланцюг скель, простягнутий через річку; декотрі заховано під водою, інші видно на поверхні; декотрі сягають 8 чи 10 футів заввишки і завбільшки з будинок; до того ж вони розташовані так близько один до одного, що являють собою ніби греблю, яка затримує воду, котра, прориваючись, стрімко падає з висоти 5–6 футів у деяких місцях, в інших від 6 до 7, дивлячись по рівню води. Навесні під час танення снігів усі пороги вкриваються водою, за винятком сьомого, Ненаситця, який один утруднює тоді судноплавство. Зате влітку і восени, коли рівень води стоїть дуже низько, скелі досягають іноді від 10 до 15 футів заввишки; але з усіх 13 порогів тільки між десятим, Будилівським, і одинадцятим, Таволжанським, татари можуть переходити річку вплав, оскільки береги тут доступніші. На протязі від першого до останнього порога я помітив лише два острови, не затоплені водою. Перший, названий Стрільчим, лежить між третім і четвертим порогами; це кам’яна скеля близько 30 футів заввишки з прямовисними краями. Острів має близько 500 кроків завдовжки і 70 чи 80 завширшки. Не знаю, чи є на ньому вода, бо ніхто не відвідує його, крім птахів; а втім, весь він по краях густо поріс диким виноградом. Другий острів, значно більший за перший, близько 2000 кроків довжиною і 150 шириною, теж скелястий, але пологіший, являє собою місце, від природи укріплене і зручне для поселення; тут у великій кількості росте таволга, червона рослина, жорстка, наче букс, котра діє на коней як сечогінне. Острів називається Таволжаний, так саме як і одинадцятий поріг; тринадцятий поріг називається Вільний, місцевість тут дуже зручна для спорудження міста або замку.