Страница 9 из 93
— Правду кажеш. Будь-хто може закип’ятити воду. Але не будь-хто може займатися Малою Наукою. Саме тому ми приїхали, щоб перевірити вас. — Вона повернулася до покоївки. — А тепер залиште нас.
— Заждіть! — вигукнув Мал. — Що станеться, якщо ми гришники? Що з нами буде?
Жінка в червоному опустила погляд на дітей.
— Якщо
один
із вас гриша, а вірогідність цього мізерна, це щасливе дитя вирушить до спеціальної школи, де гриш вчать користуватися своїми талантами.
— У вас буде найвишуканіший одяг, найвишуканіша їжа, все, чого заманеться вашому серцю, — додав юнак у багряному. — Вам цього хочеться?
— Це найпрекрасніша можливість служити вашому королю, — додала Ана Куя, застигнувши на порозі.
— Безумовно, — задоволено погодилася жінка в червоному, бажаючи помиритися.
Дівчинка з хлопчиком перезирнулися; дорослі не надто уважно спостерігали за дітьми, тож не бачили, як мала потягнулася, щоб стиснути другову руку, і не помітили погляду, що промайнув між ними. Герцог одразу впізнав би цей погляд. Він багато років провів у спустошених прикордонних північних землях, де села перебували у вічній облозі, а їхні мешканці воювали, майже не одержуючи підтримки від короля чи когось іншого. Він бачив босу жінку, що застигла на порозі своєї домівки, повернувшись обличчям до шеренги багнетів. Він знав, які на вигляд чоловіки, котрі захищають свій дім, не маючи в руках нічого, крім каменюки.