Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 84 из 127

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ

ПРИНЦЕСА ПОВІЛЬНО ЙШЛА КРІЗЬ зимовий пейзаж у відблисках розсіяного світла. Сонце переливало кольори прикрашеного коштовностями вбрання просто на засніженій стежці перед нею, перетворюючи її рухи на нескінченне дефіле по подіуму. Вона несла мідну тацю, заставлену чайним посудом, а з носика повнотілого чайника у формі груші здіймалися клуби пари.

Не чекаючи на запрошення, вона сіла за їхній стіл та із захопленням дитини почала розставляти чашки перед Алізе й Хазаном.

— Ні, дякую, — сказав Хазан, відсуваючи блюдце, яке було йому простягнуто. — Сьогодні мені не цікаво дізнаватися, як я можу померти.

— Це дуже неввічливо з твого боку, — зауважила Фірузе, хоча її ентузіазм не зменшився. — Тоді добре, що я прийшла сюди заради королеви, чи не так?

—Але ви ж уже прочитали мою долю, — сказала Алізе, намагаючись стримати своє нетерпіння. — Ви сказали, що я помру від скарлатини або під час пологів.

Вона махнула рукою.

— Так, звісно, там була або гарячка скарлатини, або народження червоної крові — у будь-якому разі на вас чекає багато червоного, моя люба...

— Народження червоної крові? — перепитав Хазан.

—Але майбутнє постійно змінюється, — продовжувала Фірузе. — Щодня ви ухвалюєте рішення, і кожне рішення змінює майбутнє. Ми не можемо вважати, що доля є незмінною, тож будь-який провісник, який стверджує протилежне, є шахраєм, запам’ятайте мої слова.

Вона підкреслила останню фразу різким стуком кулака по столу, від чого всі здригнулися. Порцеляна забряжчала.

—А чому це має таке значення, чи змінилася моя доля? — запитала Алізе. — Чому вам треба знову читати тільки мою долю, а не долю інших?

Фірузе зняла кришку із чайника, випустивши спіралі пари, та заглянула всередину.

— Тому що, моя люба. — І вона знову накрила чайник кришкою. — Навіщо стільки людей витрачатиме свої сили, якщо ви все одно помрете?

— Ваша Високосте, — роздратовано промовив Хазан, — прошу вибачення, але ваша думка тут не дуже доречна...

— Не пам’ятаю, щоб я питала твою думку щодо моєї думки, — відповіла вона, вправно наливаючи чай. — Можеш дати королеві змогу висловитися самостійно.

— Королева втомилася...

— Тоді вона буде рада випити чаю, — перебила його Фірузе. Вона повернула голову до Алізе. — Правда, моя люба?

Алізе зітхнула, а потім кинула погляд на Хазана.

— Я погано спала, — відказала вона. — Тож чай — це чудова ідея.

— Ну, що ж, — жваво підхопила Фірузе. Вона поставила перед Алізе чашку, а потім уважно подивилася на неї. — Як прикро для нас усіх, що недосипання, здається, тільки поліпшило колір вашого обличчя, тоді як решта на вигляд подібна до смерті. Скажіть, будь ласка, чому ви погано спите?

Хазан нахмурився.

— Це не ваша справа, але королева має багато турбот...

—А як щодо вашого короля, моя люба? Куди подівся ваш грізний чоловік? — вона промовила це запитання з байдужим виглядом, перекладаючи на невеликій тарілці солодощі, які й без того вже були розкладені. — Останнім часом мало хто бачив його похмуре обличчя на цій території, та багато хто вже починає розпитувати про нього.

— Можете сказати їм, що він зайнятий підготуваннями, — промовив Хазан. — Адже нам треба впоратися з великою кількістю справ...

— Він завжди такий балакучий? — театральним шепотом запитала Фірузе, кинувши в бік Алізе стурбовану посмішку. — Відповідає на питання, яких йому не ставили? Напинає груди, наче та пташка з веснянками, ніби це може вас захистити? З ним, мабуть, дуже весело.

— Ви напрочуд нечемні, — здивовано сказала Алізе, але все ж таки прийняла чай. — Я щиро зачарована тим, як майстерно ви розсипаєте отруту своїх слів, інакше я б ніколи не витримала вашої компанії.

— О, трохи пафосу — і все стає значно кращим, — зазначила принцеса, розмішуючи цукор у чаї. — Навіть жорстокість. Спробуйте колись, моя люба. Бо ваша лагідність із оленячими очима із часом починає дратувати людей.

Хазан тихо вилаявся.

Фірузе посміхнулася йому.

— Чаю?

— Гаразд, — різко відповів він.

— У будь-якому разі, мені здалося, що я щойно підслухала, як ви двоє обговорювали одну делікатну ситуацію, — сказала вона з таємничою посмішкою, подаючи Хазану чашку. — Ситуацію, пов’язану з нашим зниклим королем, чи не так? Не потрібно було переривати свою розмову через мене.

Алізе застигла, і Фірузе це помітила.

— Мушу визнати, — лагідно промовила принцеса, — ви й справді чарівна красуня.

Та ця безглузда репліка прозвучала фальшиво.

— Так, — підтвердила Фірузе, поправляючи спідницю, щоб зручніше вмоститися на стільці. — Неважко зрозуміти, чому мій недолугий синок так захопився вами. Ваша бездоганна шкіра, витончені риси обличчя, блискуче волосся... У вас є та трагічна, захоплива привабливість — ви завжди маєте трохи розвіяний і сумний вигляд, ніби ось-ось розплачетеся поетичними сльозами. Ваші очі, безумовно, є надзвичайними, — додала вона з легким презирством, — хоча, напевно, вам це казали вже безліч разів.

Алізе відчула себе так, ніби її вдарили по обличчю.

Цей досвід був настільки приголомшливим, що вона ледь не розсміялася.

— Ви щойно образили мене, зробивши низку компліментів?

Фірузе розплилася у широкій посмішці.

— Вражає, еге ж?

— Це ідіотська розмова, — роздратовано втрутився Хазан. — Краса королеви далеко не найбільший її скарб, і ви робите їй ведмежу послугу, зводячи її лише до фізичних якостей...

— О, я впевнена, що вона також добра та чиста, як сніг. — Фірузе простягнула Алізе тарілку із солодощами. — Не хвилюйтеся, моя люба. Життя незабаром вилікує вас від усієї цієї огидної доброти.

— Що ж, завжди приємно, коли є на що сподіватися, — відказала Алізе, відмовившись від солодощів і нахмурившись. — Вибачте, але в чому сенс цієї розмови?

—А сенс, моя люба, у тому, що надзвичайна краса рідко рятує людину від дурості.

—Досить,

— грізно промовив Хазан. — Обережніше.

—Мені стало відомо про ваші плани, — продовжила принцеса. — І вони здаються мені нічим іншим, як нісенітницею, яку можуть вважати розумною лише найгірші ідіоти.

— Перепрошую? — Алізе відсунулася. — Які плани?

—Хочу, щоб ви знали, що я не вважаю це гарною ідеєю. Звісно, мій син не слухатиме мене, але я хочу заявити тут і зараз, що, на мою думку, вам слід змінити курс, поки це ще можливо.

— Заради бога, про що ви говорите? — вигукнула Алізе.