Сын ведьмака

— Як ти думаєш, вони хочуть його з’їсти? — уголос замислилася вчора Худа, витягуючи з каменю маленьку змію. Тварина дивилася на неї, а вона дивилася на змію, зачарована тим, як тоненький язичок висувався з її рота. — Я навіть не знаю, чи то вони радіють, що Кір, здається, мертвий, чи то зляться, що не встигли вбити його першими.

Аж тут, немовби у відповідь, один з драконів видав такий гучний рев, що ледь не підпалив замок.

Худа здригнулася, а волосся розлетілося врізнобіч від її обличчя.

Вона відпустила маленьку змію на землю та повернулася до Алізе, широко розплющивши очі.

— Це ж випадковість, правда?

Та більше це було схоже на знак.