Сын ведьмака

Рік тому Алізе досягла повноліття.

Усвідомлення цього факту вжалило його, як укол кислотою. Ібліс, мабуть, побачив можливість у необізнаності Кіра, у його наївному відчаї запропонувати кращу угоду. Молодий невпевнений король не міг знати, як майстерно ним маніпулювали; він навіть не знав, хто така Алізе, коли погодився на цей жахливий договір.

Він не міг знати...

Він не міг знати, що численні завдання, які йому доручив Ібліс, лише сприятимуть доставленню янгола в обійми диявола.

—Алізе, будь ласка, — змучено промовив Камран. — Я розумію, що ти не маєш підстав довіряти мені, адже я виявився лише джерелом розчарувань, але я благаю тебе, дай мені ще один шанс. Я благаю тебе бути обережною, бо боюся, що ти можеш накликати на себе небезпеку...

— Я розумію тебе, Камране, — лагідно сказала вона. — Справді розумію. Я бачу твою турботу та щиро ціную її, бо знаю, що ти просто намагаєшся захистити мене. Але ця подорож — загадка. Щоразу, коли ми думаємо, що розібралися з правилами, вони знову змінюються. Ми дізналися, що завжди є годинник, який цокає, хай як нерозбірливо, та нам не залишається нічого іншого, як рухатися вперед, бо якщо ми цього не зробимо, ми ризикуємо життям, навіть не усвідомлюючи цього...

— НІ! — викрикнув Кір.

Усі обернулися, щоб подивитися на нього.

— Ні? — перепитала Алізе.

Кір був у розпачі, охоплений якимись безладними почуттями.

— Камран правий, — сказав він. — Він правий в усьому...

— Що? — вигукнув Камран, відступаючи. — Ти ж не можеш погоджуватися зі мною?

— Ти правий в усьому, — тремтячим голосом повторив Кір. — Ти правий, що вимоги диявола занадто дивні й конкретні. Спочатку я не зрозумів, що все пов’язано з нею. Коли я погодився на цю угоду, я був такий... Я навіть не знав її імені, не розумів, хто вона така... Вибір часу, Провидці та король Заал... Я не... Я й досі не розумію всіх взаємозв’язків, але я можу тільки... Прокляття, я повірити не можу, що не зрозумів цього раніше...

— Я заплутався, — поскаржився Омід.

— Я теж, — підтримала його Худа.

— Ми мусимо повернутися, — сказав Кір, дивлячись на них дикими розпаленими очима. — Зараз я не можу ясно мислити і не... Гадаю, нам слід повернутися на базу та обговорити це...

—Що?

— тільки тепер це сказав не Камран, а Хазан, тоді як перший мав розлючений вигляд. — Ти хочеш, щоб вона

пішла звідси

? Покинула гору, яку шукала все своє життя? Пішла після того, як уже витримала низку пекельних випробувань? Пішла, коли вона за лічені хвилини від того, щоб нарешті заволодіти своєю магією, яка їй так потрібна, щоб врятувати свій народ? Ти що, з глузду з’їхав?

—Так, — видихнув Кір.

Але тут його думки почали ще більше заплутуватися: якщо Ібліс планував украсти її силу, то Алізе не можна було дозволити здобути цю силу, бо здобуття цієї сили...

Кір різко зітхнув.

Здобуття цієї сили призвело б до появи диявола в її житті, позбавлення її магії, руйнування її долі та знищення її народу — усе це неминуче поставило б Алізе під загрозу страшної небезпеки.

— Що? — Худа нахмурилася.

— А як ми взагалі зможемо повернутися? — запитав Дін, оглядаючи величезну територію навколо них. — Тут немає дверей, виходів, сполучень з іншими просторами, де ми колись перебували. Гадаю, є лише один шлях назад до початку, і боюся, що це якийсь цикл — ймовірно, нам усе ж таки доведеться завершити подорож...

— Я чекала на цю мить усе своє життя, — промовила Алізе, збентежено дивлячись на Кіра. — І я не хочу повертатися назад...

— Будь ласка, — відчайдушно сказав Кір. — Мені потрібен час, щоб... подумати... Зараз я не можу впорядкувати свої думки...

Вона похитала головою, лагідно, але твердо, й сказала:

— Кіре, я довіряю тобі так, що не можу ні пояснити цього, ні обґрунтувати, але, боюся, тут я не можу погодитися з тобою. Я хочу повернутися до свого народу із силою, яку я їм обіцяла. Ти ж розумієш це? — Вона зсунула брови. — Я не можу піти зараз. Я маю обов’язок захистити свою магію, щоб використовувати її силу для їхнього захисту. Я мушу виконати обіцянки, які дала, бо хочу захистити їхнє майбутнє...

— Ні, — сказав Кір, ледь упізнаючи звук власного голосу. —

Ні...

Він почувався засліпленим. Його руки заніміли. А страх повністю охопив його.

— Я не розумію, — сказала вона, підходячи ближче, і в очах її промайнув тривожний вогник. — Що сталося? Кіре, ти маєш недобрий вигляд..

— Боже, допоможи мені, — прошепотів він.

Якщо Кір нічого не зробить — якщо він відступить і дозволить Алізе отримати доступ до своєї сили, як і було заплановано, то усе ще може звільнитися від угоди з дияволом, адже привести її до магії було останнім завданням у його списку. І в обмін на руйнівну шкоду, яка, без сумніву, спіткає її, Ібліс не буде вбивати туланський народ.

— Це була помилка, — сказав він, але з тремтінням у голосі. — Я зробив помилку. Мені потрібно більше часу. Будь ласка, мені потрібно зібратися з думками...

— Про що ти говориш? — сердито втрутився Хазан. — Часу немає...

— Мені не подобається, що він погоджується зі мною, — сказав Камран, уважно дивлячись на Кіра. — Хотілося б, щоб він цього не робив. Це змушує мене сумніватися в собі.

Звісно, але ж який у нього був вибір?

Навіть якщо зрада Алізе остаточно знищить Кіра, чи не мав він зобов’язань перед вищим благом?

Імперія Тулан налічувала близько п’ятнадцяти мільйонів людей, не рахуючи сотень тисяч паломників, які прибули нещодавно. За будь-якою математичною логікою, було б розумно врятувати п’ятнадцять мільйонів, ризикуючи одним.

—Та що з ним таке? — запитав Омід.

Диявольський сміх ставав дедалі гучнішим, його крики розносилися луною, пронизуючи Кірові кістки таким холодом, що він уже відчував, як його руки починали тремтіти.

Він похитав головою, ніби намагаючись прояснити думки й зосередитися.

Кір був змушений зробити подібні розрахунки, плануючи непередбачені обставини: у разі, якщо чоловік не зможе знайти вхід у гору за відведений час, він буде змушений змиритися з жахливою можливістю того, що йому доведеться спровокувати Ардунію на якусь локальну битву. Він розумів, хоча й не хотів цього, що жертва кількох тисяч солдатів буде варта порятунку мільйонів. І тут також він...

Він раптом застиг, бо спогад пронизав його, наче зубчастий ніж.

Чи обіцяєте ви тепер ставити потреби своєї нареченої вище за всі інші, відмовляючись від усього іншого, щоб забезпечити захист і безпеку своєї королеви, яку ми довіряємо вашій охороні?