Страница 107 из 127
— Мабуть, я заслуговую на це, — сказав Камран, напружившись. — Але його спостереження, здається, були занадто корисними.
— Що ви маєте на увазі? — запитав Дін.
— Я маю на увазі, що починаю дивуватися його доречним проявам мудрості та допомоги, — сказав принц. — Він відкрито зізнається, що перебуває під керівництвом диявола, але ми не маємо уявлення, наскільки. Як наслідок, ми не маємо змоги дізнатися, чи не спланував він кожну мить цієї подорожі. Він може незабаром перерізати нам горлянки й сказати, що це диявол змусив його це зробити.
Омід затамував подих.
—Може, нам просто повірити у кожне його випадкове ствердження, що це диявол змусив його зробити таку неприємну річ? — запитав Камран, дивлячись на їхню команду. — Як нам розпізнати межу між правдою і брехнею? Які підстави він нам надав, щоб ми йому довіряли?
— Ну, — обережно сказала Худа, — це ж він знайшов вхід у гори.
— І саме він відбив ворожих драконів, — додав Хазан.
—А ще саме він відкачав отруту з мого тіла, — додав Дін.
— І саме він зміг виламати двері, коли ви не змогли, — сказав Омід, схрестивши руки.
— Саме так,
— підтвердив Камран, і в його голосі відчувалася перемога. — Усі неможливі, неймовірні події, усі ідеально сплановані, усі повністю в межах його можливостей.
— Це смішно, — сказав Хазан.
— Ви хочете сказати, що він сам влаштував ці пастки? — запитав Дін, піднявши брови. — Що це він створив і проблему, і її розв’язання, щоб заспокоїти нас і ввести в оману?
— Ні, — переконано сказала Алізе. — Він не став би...
— Чому ні? — запитав Камран. — Хіба ти не бачила, що він був готовий знищити мене, використовуючи свою особисту інформацію про події, що відбулися давним-давно?
А потім, як легко йому вдалося виламати двері? Ти неправді віриш, що така спотворена душа, як його, може бути більш готовою померти за тебе, ніж решта з нас?
— Це є вагомий аргумент, — сказала Худа.
Алізе в паніці поглянула на Кіра, який похмуро відвернувся від них усіх.
— Це не...
—Думай про нього що хочеш, — промовив Хазан. — Але такими стародавніми магічними місцями не так легко маніпулювати.
— Але ж він здатний на потужні заклинання! — вигукнув Камран. — Ми постійно дізнаємося, що він володіє значно більшими вміннями, ніж більшість. Щодня, поки інші зачаровуються його талантами, я стаю дедалі обережнішим. Невже ніхто не запитає, чому він такий могутній? — Камран похитав головою. — Хіба ніхто не дивується, чому він володіє магією зцілення? Магія зцілення — у його віці, ще й з незакінченою освітою — це майже нечувано...
— Це теж слушна заувага, — невпевнено сказав Дін.
— Він уміє спілкуватися з тваринами, — продовжував Камран. — Він сам склав клятву на крові. Він має цілу флотилію драконів під своїм мовчазним командуванням, і ніхто не замислюється, чи не змусив він їх просто залишатися під своїм контролем? Хазане, ти сам сказав, що він був одним з наймолодших учнів у храмі, який будь-коли отримував право на священство! А тепер він настільки скомпрометований, що Провидці не дозволяють йому навіть ступати на їхню священну землю.
Це змусило всіх завмерти. Алізе похитала головою.
Вона відчайдушно хотіла виправдати Кіра. Відчайдушно хотіла знайти слова, щоб спростувати ці страхітливо переконливі аргументи. Але Кір ніколи не давав їй підтверджень, необхідних для того, щоб захистити його честь.
Навіть зараз він лише дивився собі під ноги.
Навіть зараз він нічого не сказав на свій захист.
—Алізе, будь ласка, — промовив принц, повернувшись до неї. — Одна справа — скласти із цим чоловіком клятву на крові, але, боюся, зовсім інша — надати йому доступ до місця, де, за чутками, захована твоя сила. Як мінімум, це здається небезпечним. Невже ми маємо повірити, що це просто збіг, що він зміг так швидко вилікувати Діна, що він самотужки відбив атаку цілого загону ворожих вершників і що всього за тиждень він знайшов добре захищений, майже невидимий вхід до стародавнього магічного місця, розташованого в гігантському небезпечному гірському масиві?
Нарешті в очах Кіра з’явилися якісь незрозумілі емоції. — Я вже пояснював вам, що шукав ці гори майже рік... — І я думаю, що це заслуговує на подальше розслідування, — вів далі Камран. — Що диявол вирішив відвідати Алізе одразу після того, як пробудилася Книга Ар’ї. Лише кілька годин тому Кір зізнався, що відправляв загони шпигунів в Ардунію. Він зізнався, що особисто відповідальний за каменепади, які спричинили хаос на нашій землі...
— Мене що, мають прибити до стовпа за те, що я сказав правду? — запитав Кір.
— Тебе треба було б прибити до стовпа хоча б за те, що ти взагалі прокинувся вранці, — відрізав Камран, — коли ти такий відданий Іблісу!
Кір похмуро подивився на нього.
— Знову ця розмова. Знову ті самі звинувачення...
— Тоді дозволь мені запитати тебе про дещо інше, — сказав Хазан, звертаючись до Кіра. — Бо мені раптом стало цікаво: ти справді прагнув війни?
Кір повільно підняв голову, щоб зустріти погляд Хазана.
— Вибач?
Хазан схрестив руки.
— Камран колись висунув теорію, що ти навмисно дозваляв туланським шпигунам бути перехопленими й викритими, а тим часом відверто порушував угоди Нікса — і все для того, щоб дати Ардунії привід для вторгнення в Тулан. Він стверджував, що такий крок змусить наші війська покинути свої позиції, залишивши землю без охорони та відкритою для твого захоплення. Я запитую тебе: чи це правда?