Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 95 из 127

РОЗДІЛ СОРОК ПЕРШИЙ

—Алізе? Алізе, ти мене чуєш?

Вона кліпнула очима, почувши голос свого чоловіка, а потім повільно підняла голову і тільки тоді зрозуміла, що притискається до його грудей, а його рука обіймає її за талію.

— Кіре?

Її серце билося з небезпечною швидкістю. Її почуття були водночас загальмованими й надзвичайно гострими; вона відчувала, що не може швидко зібратися з думками. Не допомагало і те, що дівчина раніше ще ніколи не притискалася так до Кіра, а також те, що він розглядав її з такою відвертістю, що це було майже неможливо не помітити.

— Що ти... — спробувала сказати вона. — Що я...

—Твої дії, здається, обмежені часовими рамками, — сказав Хазан, який стояв поруч із нею.

Він здавався приголомшеним.

— Пробач мені, — тихо додав джин. — Я мав би зрозуміти, що час спливає.

— Немає чого пробачати, — відповіла дівчина, розглядаючи кімнату, як тільки туман зійшов з її очей. Вона помітила, що бурулька перестала капати. — Ти не міг знати. Навіть я не усвідомлювала...

—Алізе, — сказав Кір напруженим голосом. — Ти відчуваєш себе достатньо сильною, щоб стояти самостійно?

Вона підняла на нього погляд, знову вражена його близькістю. Голова прояснилася, і молода королева вивчала його обличчя, навіть незважаючи на те, що гостро відчувала тиск його торсу, тверде тепло його грудей, вагу його руки навколо її талії. їй майже здалося, що він пахне абрикосами.

— Так, — слабко промовила вона, відриваючи погляд від його рота, від його горла. — Дякую, я...

Кір відпустив її так швидко, що це було майже потрясінням.

Серце Алізе все ще калатало, вона хиталася, намагаючись утримати рівновагу. Дівчина дивилася, як Кір перетинає кімнату, ніби тікаючи від якоїсь катастрофи. Незабаром вона побачила інших, усі дивилися на неї розгубленими поглядами.

Алізе підняла руку, щоб оглянути рану, але поріз був повністю загоєний. Рівномірне капання води також припинилося, але його замінив дзвін у вухах, різкий звук, від якого кімната знову почала розмиватися перед її очима.

Алізе охопив холодний приплив страху.

Густий дим застелив кістки, стискаючи її з такою несподіваною силою, що спочатку вона відчула параліч. Дівчина спробувала крикнути, але звук був важким та застряг у неї в горлі, і вона знала, навіть не розуміючи як, що він може переслідувати її тут, навіть коли жах нестерпно накривав її у власному тілі, адже це був добре знайомий, зловісний шепіт диявола.

Була собі дівчинонька

Із льоду та вогню...

— Ні, — крикнула вона, задихаючись. — Ні... ні...

— Ваша Величносте? — кинувся до неї Хазан. — Ваша Величносте...

—Алізе...

— крикнув Кір.

Була собі дівчинонька

Із льоду та вогню,

Була вона призначена

Не знав ніхто, кому.

— Припини, — прошепотіла вона в паніці. — Будь ласка... Залиш мене...

— Що з нею відбувається? — запитав Камран. — Що таке?

— Може, це така особливість печери? — запитав Дін, дивлячись на неї шаленим поглядом. — Це нормально? Худа підійшла ближче.

—Алізе, люба, ти можеш нам сказати, що відбувається?

Поглянувши в колисочку,

Диявол зрозумів,

Що буде королевою

Із серцем роковим...

— Місіс, ви мене чуєте? — закричав Омід. — Місіс, будь ласка...

— Він повернувся, — задихаючись, вимовила Алізе. — Він у моїй голові...

— Хто повернувся? — запитав Камран. — Про кого вона говорить?

— Цього не може бути, — сказав Кір, раптом злякавшись.

— Що таке? — запитав Хазан. — Ти знаєш, що відбувається?

А в планах у диявола

Цікавого багато:

Щоб джини збунтувалися,

А глиняних — прибрати.

— Я не можу його вигнати, — закричала Алізе. Вона почала шарпати собі голову. — Чому я ніколи не можу його вигнати? Чому він не залишає мене?..

— Що в біса тут відбувається? — заволав Камран. — Про кого вона говорить?

—До неї прийшов диявол, — прошепотів Кір. — Вона колись казала мені, що він переслідує її з дитинства, але тоді я не зрозумів, що вона мала на увазі...

— Що? — різко спитала Худа. — Що ти хочеш сказати?

— Боже милостивий, — прошепотів Дін.

— Ваша Величносте, — перелякано вигукнув Хазан.

Сьогодні ми до тебе

Прийшли не на біду,

Прийшли, щоб привітати,

Бо все йде до ладу...

— Чому диявол прийшов до неї? — схвильовано запитав Камран. — Я думав, вона не має стосунку до його мороку.

— Не має, — одночасно сказали Хазан і Кір.

—То що ж тоді відбувається?

Ми зичимо найкращого

Та щастя достобіса,

Усіх можливих радощів

Призначеній Ібліса...

— Відпусти мене, — відчайдушно закричала вона. — Я хочу, щоб ти мене відпустив...

Урешті-решт, з останнім схлипом, Алізе звільнилася від свого полону та, напевно, упала б на підлогу від полегшення, якби земля під її ногами знову не почала рухатися.

Дівчина підняла голову.

Незвичайний звук заполонив кімнату, низьке гудіння переросло в шалене крещендо, коли печера почала повільно розпадатися. З жахом Алізе спостерігала, як стіни осідають, наче опущені завіси, а яскраве світло пронизує її очі, у той час як усе навколо руйнується. Скеля почала розсипатися на гравій, потім на крихти, потім на порошок, потім на пил, а потім на ніщо.

А потім

з'явилося світло.