Страница 85 из 127
— Заради бога, де ваш чоловік? — відповіла принцеса, дивлячись на Алізе поверх краю чашки із чаєм. — Проблеми в подружньому ліжку вже так скоро, моя люба, — це недобрий знак. Я і так вже бачила занадто багато червоного у вашому майбутньому. Ви повинні навести ладу своєму домі, розібратися зі своїми кольорами. Дозвольте мені допомогти вам.
— Благаю, не роби цього, — почувся голос Камрана, який саме підходив до них.
Він був утомленим, але мав чарівний недбалий вигляд, а його щоки були почервонілі від холоду. Було майже дивно спостерігати за ним у цей момент; усвідомлювати, що він має зіграти важливу роль у її житті. Алізе мусила нагадати собі, що колись вона майже втрачала свідомість через Камрана. І в це — незважаючи на те, що наразі це видавалося неймовірним, — було неважко повірити, коли він підійшов до них.
Він був справжнім принцом крові: привабливий і могутній, надзвичайно гарний. Золота смуга, що розділяла його око, за останні кілька днів почала трохи вицвітати, і хоча ніхто не міг з упевненістю сказати, що спричинило цю зміну, поліпшення значно підняло йому настрій. Він здавався все легшим, а Алізе — все важчою, та вона відчувала, що його енергія як притягує її, так і відштовхує, неначе муха, що намагається вилетіти через засклене вікно.
Вона спостерігала, як Камран сідає, як він знімає рукавички та приймає чашку чаю. Він поглянув на неї, а потім здивовано озирнувся. Принц здавався одночасно і враженим, і задоволеним її пильною увагою, настільки, що вона майже відчула провину.
Алізе спробувала посміхнутися йому, і він одразу ж розквітнув перед нею, його обличчя прояснилося, і вона побачила його таким, яким не бачила вже давно.
Боже, невже вона так довго не звертала на нього уваги?
Алізе подумала, що це — ще одна проблема, яка вимагає її уваги; їй справді слід було б більше часу проводити в компанії чоловіка, який одного дня може стати для неї таким важливим. Адже, зрештою, він мав стати її відданим чоловіком після того, як вона вб’є першого.
Ця думка несподівано зачепила її так сильно, що вона перекинула чашку із чаєм.
Її руки знову затремтіли.
— Вибачте, — сказала вона, намагаючись зібрати уламки. — Я не хотіла... Не знаю, чому...
Як вона могла вважати це гарною ідеєю? Як вона могла повірити, що здатна на бездумне вбивство? Як Кірові вдалося переконати її, що він гідний цього бездумного вбивства?
Алізе відчула себе пригніченою від цих самозвинувачень.
Вона просто хотіла зробити те, що було найкращим ддя її народу; вона пішла на те, що здавалося необхідною важкою жертвою заради їхньої свободи. Увесь цей час вона була впевнена, що діє обдумано та обережно: ніколи не поспішає, ніколи не діє імпульсивно. І весь цей час...
Усвідомлення цього пронизало її, наче крик.
Боже, як вона цього не помітила? Як вона цього не зрозуміла? Вона мала б із самого початку знати, що жодна по-справжньому зіпсована душа не погодилася б на загибель, ніби жертовне ягня.
Ніби мученик.
— Усе гаразд, моя люба, — промовила Фірузе з несподіваною серйозністю. Вона почала прибирати безлад. — Розлита чашка теж розповідає свою історію.
— Я перекинула її ненавмисно, — відповіла Алізе, намагаючись зібратися з думками.
— Ні, — сказала вона. — Ненавмисно.
— Що це має означати? — запитав Хазан.
Фірузе зупинилася, щоб пильно, але із цікавістю подивитися на королеву.
— Це означає, що її доля зараз змінюється. Вона ще не завершена, а тому невідома.
Алізе ніби відчула спалах якогось передчуття, чогось темного та безнадійного, і хоча відвела погляд від жінки, вона відчувала, що гарячі очі принцеси залишалися пильно прикутими до її обличчя.
— Мабуть, нам слід просуватися далі, — промовив Хазан.
— Так, давайте, — погодилася принцеса. — Ми говорили про подружнє ліжко королеви.
— Тільки не це, — з огидою сказав Камран. — Мені не цікаво слухати брудні речі з вуст моєї матері, особливо якщо вони стосуються жінки, з якою я маю намір одружитися.
Фірузе посміхнулася синові.
— Тоді, мій любий, ти можеш устромити кинджал у свої вуха та вирішити це питання раз і назавжди.
Посмішка Камрана згасла.
— Ти що, не здатна навіть на мить побути нормальною матір’ю?
—А де Худа? — запитала Алізе, намагаючись повернути розмову у звичне русло.
—Хто знає? — відповів принц. — Думаю, вона побігла перевірити, як там Омід.
— З хлопчиком щось сталося? — запитав Хазан. — Нещодавно він скаржився на біль у животі.
Камран зробив ковток чаю.
— Особисто я думаю, що він просто ніяковіє.
— Чому? — поцікавилася Алізе.
— Як свідчать чутки, Омід намагався без дозволу осідлати одного з драконів — або, можливо, він намагався нагодувати тварину, подробиці неясні, — і це закінчилося не дуже добре...
Хазан нахмурився.
— Невже це Кір на нього образився?
— Ні, його зупинили солдати. Судячи з усього, сталася невелика сутичка...
— Один з драконів приземлився на території форпосту? — запитала Алізе. — Він прилетів, щоб доставити повідомлення?
Камран нахилив голову.
— Не можу цього стверджувати.
—Але чому дитина намагалася наблизитися до дракона? Невже це було так просто? — здивувалася Фірузе. — Йому ж могли відкусити голову.
— Омід навчався на молодшого доглядача драконів у Фешті, — пояснив Хазан. А до Алізе він додав: — Ар-дунійські дракони живуть виключно в провінції Фешт, Ваша Величносте. Корона має там багато володінь.
Алізе зсунула брови.
— Я й не знала, що Омід хотів стати доглядачем драконів, — зізналася вона. — Я думала, що його батьки були фермерами.
— Він виріс на віддаленій фермі неподалік від відомого драконячого лігва, — пояснив Камран, зігріваючи руки чашкою чаю. — Я колись пригрозив понизити його до посади конюха, і він був настільки вражений цією ідеєю, що я взяв за звичку мучити його цією перспективою, коли він робить щось безглузде. Він кілька разів благав мене надати йому посаду при королівських драконах, якщо я коли-небудь стомлюся від нього.
Він потягнувся за цукорницею.
— Судячи з усього, він ненавидить коней, але цілком затишно почувається з жахливішими істотами.
—Але...
— А ось і наша жахлива істота, — сказала Фірузе. — Ласкаво просимо, сер. Ми з нетерпінням чекали на ваше прибуття.
Алізе почервоніла від гарячої хвилі; її внутрішній стрижень затремтів.
Урешті-решт, Кір повернувся.