Страница 76 из 127
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ
ХАЙ ЙОМУ ЧОРТ.
Кір був у пеклі. Він був у лігві диявола, у чомусь схожому на чистилище. Чоловік провів багато годин наодинці із самим дияволом, але жити в цьому маленькому будиночку разом зі своєю голою дружиною було ще гірше.
Набагато гірше.
Кір міг би просто піти — відігнати від себе сон за допомогою магії та провести ніч, блукаючи по території, — але йому потрібно було економити магію у цій подорожі, бо він не знав, скільки часу може зайняти експедиція та які несподівані події можуть трапитися.
Вони могли застрягнути тут на кілька тижнів.
Кір провів руками по обличчю, відчуваючи ненависть до себе, бо його тіло ніяк не охолоджувалося. Йому доведеться спати, сидячи біля вхідних дверей. Іншого місця не було. Не було достатньо місця, щоб розкласти своє тіло деінде, окрім як тут, біля входу. Він важко ковтнув слину, а потім підтягнув коліна до грудей. Його голова відкинулася назад на стіну за ним.
Чоловік підвів очі до вікна, звідки прохолодне місячне світло заливало кімнату, зливаючись із теплим сяйвом вогню та лампи, занурюючи все в затишну мрійливу імлу. На одній з тумбочок стояв букет польових квітів у розмальованому облупленому глечику. На іншій — графин з водою, дві чашки, стос тарілок, ножі для фруктів і миска стиглих гранатів.
Він зосередив погляд на гранатах, ніби вони могли врятувати його. Відволікти його.
Звісно, ці зусилля були марними.
З ванної кімнати долинали тихі звуки проточної води, і Кір заплющив очі, намагаючись не уявляти, як вода стікає по її спокусливих вигинах або як вона ковзає милом по шовковистій шкірі. Він тремтливо зітхнув, відкривши очі, тільки щоб побачити відбиток її тіла на зім’ятих простирадлах.
Ніч за ніччю він буде змушений витримувати це.
Ніч за ніччю вона зніматиме одяг і розрізатиме йому горло своїми усмішками.
У цій угоді була тільки одна перевага, та вона була насправді незначною.
Камран був
розлючений.
Принц ледве міг приховати почуття, коли зрозумів, що вони обоє будуть ділити одну кімнату.
— Вони поселили вас у сторожовій вежі? — приголомшено запитав він. — Але вона здається замалою навіть для однієї людини, не кажучи вже про двох.
— Вона і справді досить невелика, — відказала Алізе. — Хоча я її ще не бачила.
— Але ж ти королева! — вигукнула Худа. — Хіба це справедливо, що вам дістався найменший будинок?
— Кажуть, що це найгарніший будинок, — дипломатично відповіла Алізе. — Незважаючи на його розмір.
Худа презирливо скривилася.
— Ти хоч знаєш, якого він розміру? Може, нам варто оскаржити це рішення?
— Солдат Акбар сказав, що там лише одна кімната...
—Лише одна спальня?
— Ні, лише одна кімната, — уточнила Алізе.
Усі навколо завмерли.
—Лише одна кімната?
— здивовано вигукнув Дін.
—Але навіть у нашому будинку більше, ніж одна кімната, — сказав Омід, який мав жити разом з аптекарем.
— Я впевнена, що все не так погано, — зазначила Алізе.
Худа з жахом притиснула руку до грудей.
— Тільки не кажи мені, що вам доведеться ділити одне ліжко?
— Я не... — спробувала бува Алізе.
— Ні, — рішуче сказав Кір. — Абсолютно ні.
— Ти маєш щось із цим зробити, — вигукнув Камран, звертаючись до Хазана. — Ти повинен забезпечити їм окремі кімнати. Скажи їм, що королева потребує більшої приватності...
— Це неможливо, — відповів Хазан.
— Чому неможливо? — запитала Худа, підвищуючи голос. — Її не можна змушувати жити з ним проти її волі!
Хазан звернувся до Алізе.
— Ви відчуваєте, що будете в небезпеці, перебуваючи наодинці з ним, Ваша Величносте?
— Ні, — відповіла вона одразу.
—Але цей чоловік — тварина, — спробував заперечити принц.
—Камране,
— різко перебила його Алізе. — Ти знаєш, що це неправда.
— Ми всі провели з ним достатньо часу, — сказав Хазан принцу, — щоб розуміти, що таке звинувачення є несправедливим. Якщо ти збираєшся висунути проти нього звинувачення, Камране, то будь хоча б розумним, інакше твої заперечення не витримають судового розгляду.
— Одного дня я стану її чоловіком, — пристрасно вигукнув Камран. — Її реальним, не удаваним, щирим чоловіком і єдиним чоловіком у цій кімнаті, який зможе справді піклуватися про неї. Тож ви не можете вимагати від мене спокою, коли я щойно дізнався, що її збираються загнати у справжню клітку з тварюкою, яка втричі більша за неї.
— Я ціную твою турботу, справді, — відповіла Алізе. Вона доторкнулася до руки принца, наче заспокоюючи його, а він скористався цією нагодою, щоб взяти її за руки й притягнути ближче.
Кірові захотілося, щоб його поховали.
—Але я думаю, що ти неправильно мене зрозумів, — додала вона. — Я не боюся його. Він рідко підходить до мене. Він навіть не може терпіти моєї компанії...
Камран похмуро засміявся.
— Якщо ти у це віриш, — промовив він, — то, боюся, на тебе наклали чари...
— Більше того, — перервав його Хазан. — Цей чоловік обмежений двома магічними зобов’язаннями. Згідно з клятвою на крові, Кір не може навіть пальцем до неї торкнутися, якщо вона цього не забажає, а його шлюбні обітниці не дозволяють йому хоч якось ставити її під загрозу. Більшого захисту годі й сподіватися.
—Але...
—Досить, — сказав Хазан, нарешті втративши терпіння. — Ти не розумієш, що стоїть на кону. Уже напередодні весілля ходили недоброзичливі чутки про розлад між нареченими. Якщо солдати почнуть сумніватися, що Кір дбає про свою королеву, наслідки будуть жахливими. Я не буду та не можу допустити будь-яких негараздів у цей непевний час. Вони вірять, що він її чоловік; я не дам їм нагоди відрубати йому голову. Доки сама королева не заперечує проти такої домовленості, я не бачу причин, чому ти маєш право висловлювати свою думку.
— Кіре?
Двері ванної кімнати без попередження відчинилися, і Кір різко зітхнув. Він утратив відчуття часу, застигши у спогадах.
— Кіре, я можу вийти? Ти ж не переодягаєшся, правда? Він озирнувся навколо, наче щойно втратив розум. — Ні, — відказав він, наче не був упевнений. — Я не... Алізе з’явилася, поки слова ще тільки народжувалися на його язику. Вона вийшла у хмарі освітленої зірками пари, вдягнена у самий лише рушник.
Він одразу відвів погляд.
Але все одно він побачив її: довгі темні шовковисті кучері, що розсипалися по плечах; блиск теплих, вкритих краплями води, рук і ніг. Серце забилося в грудях, і він мужньо повернувся до стіни, черпаючи сили з невідомого джерела.
Він мусив піти.